вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2019 р. Справа№ 910/10300/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Коротун О.М.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Сажієнко І.О. - представник за дов. №303/25-5137 від 28.08.2018;
від відповідача: Таран О.М. - адвокат за посв. № 3764 від 25.06.2009;
від третьої особи: Сажієнко І.О. - представник за дов. №220/12/д від 15.01.2019;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Калачнікова Миколи Миколайовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 року (дата підписання повного тексту 29.11.2018 року)
у справі № 910/10300/18 (суддя: Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління
до Фізичної особи-підприємця Калачнікова Миколи Миколайовича
третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
Міністерство оборони України
про стягнення 360 000,00 грн.
Встановив
Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом до Фізичної особи-підприємця Калачнікова Миколи Миколайовича (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оборони України (далі - третя особа) про стягнення 360 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані недопущенням понесення державою збитків у зв'язку з фактичним знесенням військового майна та згодою Фізичної особи-підприємця Калачнікова Миколи Миколайовича на відшкодування шкоди у відповідності до ст. 1192 Цивільного кодексу України.
Господарський суд міста Києва повністю задовольнив позов Київського квартирно-експлуатаційного управління своїм рішенням від 27.11.2017 року (повний текст рішення складено - 29.11.2018 року) та присудив до стягнення з Фізичної особи-підприємця Калачнікова Миколи Миколайовича на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління 360000,00 грн майнової шкоди та 5400,00 грн - судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Калачніков Микола Миколайович звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення в даній справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, зокрема суд першої інстанції не дав належну оцінку всім посиланням відповідача.
Крім того, скаржник зазначив, що судом не встановлено та не звернуто увагу, що у разі повного відшкодування вартості втраченого військового майна винними особами добровільно або за рішенням суду таке майно списується за актами якісного (технічного) стану або актами списання без інспекторського посвідчення у порядку, затвердженому Міноборони.
За таких обставин, на думку скаржника, позивач ,який є балансоутримувачем спірної будівлі, після відшкодування відповідачем повної його вартості, повинен вжити всіх необхідних заходів для списання цього майна, про що, у строк передбачений п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 року №467, надати інформацію до Фонду державного майна для внесення відомості до Єдиного державного реєстру об'єктів державної власності.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2019 року справу № 910/10300/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Смірнова Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Калачнікова Миколи Миколайовича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 року у справі № 910/10300/18.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 року розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Калачнікова Миколи Миколайовича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 року у справі № 910/10300/18 відкладено на 18.03.2019 року.
18.03.2019 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшли пояснення по справі, в яких відповідач зазначив, що державний реєстр речових прав та їх обтяжень не мстить жодних даних про реєстрацію такого об'єкту, як інв. №30 - КПП загальною площею 25 кв.м., а відтак відсутнє офіційне підтвердження факту існування вказаного майна загалом.
Північний апеляційний господарський суд оголосив перерву у розгляді апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Калачнікова Миколи Миколайовича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 року у справі № 910/10300/18 на 21.03.2019 року своєю ухвалою від 18.03.2019 року.
20.03.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від представника позивача подано заперечення на письмові пояснення відповідача, відповідно до яких на думку позивача встановлені судом першої інстанції факти і відповідні їм правовідносини, свідчать про законність та обґрунтованість поставленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги з формальних підстав.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2019 року, у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., у відпустці 21.03.2019 року, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10300/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Коротун О.М., Пономаренко Є.Ю.
Північний апеляційний господарський суд прийняв матеріали справи № 910/10300/18 з розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Калачнікова Миколи Миколайовича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 року до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Коротун О.М., Пономаренко Є.Ю. та призначив розгляд справи на 08.04.2019 року, своєю ухвалою від 21.03.2019 року.
Північний апеляційний господарський суд 08.04.2019 року в судовому засіданні оголосив перерву на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 22.04.2019 року скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
У судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду представники позивача та третьої особи заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.
Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що фізична особа-підпиємець Калачніков Микола Миколайович повідомив, що у зв'язку з фактичним знищенням будівлі та тим, що відновлення останньої неможливе для уникнення спорів та з метою недопущення нанесення збитків державі - останній готовий в судовому порядку відшкодувати через Київське квартирно-експлуатаційне управління, як балансоутримувача знесеної будівлі, повну вартість будівлі відповідно до проведеної експертної грошової оцінки, відповідно до якої оціночна вартість знесеної будівлі становить 360000,00 грн. Таким чином, як вказав позивач, з метою недопущення понесення державою збитків у зв'язку з фактичним знесенням військового майна, рішення суду першої інстанції - є законним та мотивованим.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 року підлягає зміні, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Калачнікова Миколи Миколайовича - частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до Положення «Про Міністерство оборони України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1080 від 03.08.2006 року, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» визначено, що майно військових частин Збройних Сил України є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління.
Органами, які здійснюють управління військовим майном, згідно зі ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України. При цьому до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також прийняття рішень щодо його вилучення і передачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади.
Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Організаційно Збройні Сили України складаються з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ, навчальних закладів.
Таким чином, органом державної військової та виконавчої влади на місцях в системі Збройних Сил України є командири з'єднань, об'єднань, військових частин, начальники військових навчальних закладів, яким «Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року надано повноваження органу виконавчої влади.
Так, згідно із ст. ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому військової частини (установи, навчального закладу). Він, серед іншого, зобов'язаний вживати заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій частині, для чого діяти у відповідності із законом, у тому числі представляти інтереси держави у разі необхідності в судах.
Фінансування Збройних Сил України, як визначено ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а отже за рахунок держави.
Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України - це структурна складова Міністерства оборони України, яка також утримується за рахунок бюджетних коштів. Збитки, які їй спричиняються, це безпосередня шкода економічним та майновим інтересам держави.
Київське квартирно-експлуатаційне управління згідно витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна №10-15-9028 від 08.05.2018 року є балансоутримувачем майна, а саме: будівлі №30 (КПП) військового містечка №11 за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, 22.
Питання використання, утримання та правового статусу військового майна є предметом правового регулювання Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».
Цей Закон визначає правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном.
Згідно ст. 1 «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (ст. Про правовий режим майна у Збройних Силах України»).
Відповідно до п. 3 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 року № 1225, Міноборони як центральний орган управління Збройних Сил закріплює згідно із законодавством військове майно за-військовими частинами на праві оперативного управління, про що ним видаються відповідні акти.
Військове майно, яке передано підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності для проведення ремонту, освоєння ремонту, розроблення, модернізації, виробництва, дослідження технічного стану, спеціальних перевірок і зберігання, обліковується у військових частинах, за якими воно закріплене. Передача та повернення зазначеного військового майна здійснюються на підставі договорів (контрактів) про виконання відповідних робіт у порядку, встановленому Міноборони.
Відповідно до п. 6 положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, облік військового майна ведеться з метою отримання даних про його наявність, втрату, нестачу, рух, вартість та якісний (технічний) стан, необхідних для організації матеріально-технічного забезпечення військових частин, встановлення належного контролю за умовами зберігання, доцільністю та ефективністю його використання (витрачання), а також з метою підготовки даних для складення облікових документів та державної статистичної звітності.
Згідно п. 7 положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, оліку підлягає все військове майно незалежно від його призначення та джерел надходження. Облік військового майна повинен бути своєчасним, достовірним і точним
Облік військового майна ведеться шляхом запису (відображення) в книгах (картках) обліку, інших матеріальних носіях інформації (далі - облікові документи) даних про кількість, якісний (технічний) стан, облікові та заводські номери, вартість (ціну) військового майна, а також про його рух, втрату та нестачу (п.9 Положення).
Втрачене або знищене військове майно та його нестача, а також майно, яке обліковується за обліково-номерними, якісними (технічними) показниками і набуло непридатного стану раніше установленого терміну його служби, носіння (використання), вироблення технічного ресурсу (далі - втрачене військове майно), якщо згідно із законодавством заподіяна шкода повністю або частково відноситься на рахунок держави за неможливості відшкодування його повної або часткової вартості за рахунок винних осіб, списується за інспекторськими посвідченнями (п.21 положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах).
У разі повного відшкодування вартості втраченого військового майна винними особами добровільно або за рішенням суду таке майно списується за актами якісного (технічного) стану або актами списання без інспекторського посвідчення у порядку, затвердженому Міноборони.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна, зокрема, здійснює в межах, визначених законодавством, формування і ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності; виступає розпорядником Єдиного реєстру об'єктів державної власності.
Пунктом 3 Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 №467, розпорядником Реєстру є Фонд державного майна, який: затверджує порядок та умови користування Реєстром; розробляє організаційні та методологічні принципи його ведення; здійснює контроль за повнотою даних, які вносяться до Реєстру; розробляє і вдосконалює технології та програмні засоби формування Реєстру; надає інформаційно-довідкові послуги користувачам Реєстру.
Розпорядником Реєстру є Фонд державного майна України. Органи, уповноважені управляти об'єктами державної власності, зокрема передають щокварталу Фондові державного майна інформацію для внесення змін до Реєстру.
Методикою проведення інвентаризації об'єктів державної власності (пункти 10, 11), затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України №1121 від 30.11.2005 року, передбачено, що орган державної влади на підставі переліків державного майна, що надійшли від юридичних осіб, складає за формою, затвердженою Фондом державного майна, узагальнений перелік цього майна і протягом 55 днів після закінчення звітного кварталу або до 25 квітня року, що настає за звітним, подає його Фондові державного майна.
Фонд державного майна протягом місяця після надходження узагальненого переліку державного майна вносить відомості до Єдиного реєстру об'єктів державної власності.
Таким чином, до моменту повної компенсації вартості втраченого майна, військове майно обліковується в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності, а після повного відшкодування підлягає списання за актами. На підставі вказаних актів Фонд державного майна вносить відомості до Єдиного реєстру об'єктів державної власності.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2018 року відбулася робоча зустріч представників Київського квартирно-експлуатаційного управління та фізичної особи-підприємця Калачнікова М.М., користувача земельної ділянки, в результаті якої було складено акт робочої наради від 18.07.2018 року щодо відсутності військового майна.
Так, в результаті робочої зустрічі було встановлено факт відсутності майна, а саме будівлі (для тимчасового проживання) №30 (КПП) військового містечка №11 за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, 22, яка перебуває на бухгалтерському обліку Київського квартирно-експлуатаційного управління.
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що представник відповідача в судовому засіданні проти позову щодо компенсації коштів не заперечував, факт знесення ним майна не визнав.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна за ККЕУ обліковується за №30 інші будівлі для тимчасового проживання, не кваліфіковані раніше. КПП за адресою м. Київ, вул. Рибальська, 22, площею 25 кв.м.
Відповідно до звіту про виконання робіт з оцінки вартості майна, а саме: будівлі (для тимчасового проживання) № 30 (КПП) військового містечка №11 за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, 22, з метою визначення вартості майна для компенсації збитків у зв'язку з відсутністю військового майна, проведеної на підставі договору №24 від 24.07.2018 року вартість майна становить 360 000 грн.
Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно, щодо якого проводиться державна реєстрація прав передбачає наступне.
У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
Так, матеріали справи не містять, а позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказів реєстрації такого об'єкту, як інв. № 30 - КПП загальною площею 25 кв.м. в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, а відтак відсутнє офіційне підтвердження факту існування вказаного майна як об'єкту нерухомості, поряд з цим відповідно до інформації з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, вбачається, що даний об'єкт є військовим майном - будівлею для тимчасового проживання, що підтверджується відповідним витягом позивача від 08.05.2018 року № 10-15-9028 (наявний в матеріалах справи).
Разом з цим, колегія суддів не приймає як належний доказ існування КПП станом на 18.04.2018 року Акт обстеження військового містечка № 11 розташованого за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, 22, оскільки вказаний документ складений виключно представниками позивача, а отже не може бути належним доказом по справі, а відображає виключно позицію позивача.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується з доводами позивача та третьої особи щодо правомірності рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої справи.
Враховуючи згоду відповідача на компенсацію коштів в розмірі підтвердженому відповідним звітом про оцінку вартості майна (вартість майна становить 360000,00 грн), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За таких обставин, враховуючи, що господарський суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зробив висновки, які не в повній мірі відповідають обставинам справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України та змінити мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення та з врахуванням норм ст. 269 Господарського процесуального кодексу України викласти її в редакції даної постанови.
При цьому, резолютивна частина рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Калачнікова Миколи Миколайовича частковому задоволенню.
Інші доводи учасників процесу не впливають на оцінку обставин та висновки викладені в цій постанові.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Калачнікова Миколи Миколайовича задовольнити частково, мотивувальну частину рішення змінити з врахуванням мотивів викладених в цій постанові.
2. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 року у справі №910/10300/18 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/10300/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Коротун
Є.Ю. Пономаренко
Дата складення повного тексту 24.04.2019 року.