ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 квітня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/966/18
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Ярош А.І.
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання Молодов В.С..
за участю представників сторін:
Від відповідача - Заремба М.В., договір про надання правової допомоги № б/н, дата видачі : 23.04.19; Фермерського господарства "Брат-2";
Від позивача - Кравченко О.М., довіреність № 05-11/3, дата видачі : 02.01.19; Каланчацького управління водного господарства;
Вільні слухачі - ОСОБА_3; ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Каланчацького управління водного господарства
на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.01.2019 року (суддя Гридасов Ю.В.)
у справі №923/966/18
за позовом Каланчацького управління водного господарства
до Фермерського господарства "Брат-2"
про стягнення 226 028 грн. 31 коп.,
(ухвалене суддею Гридасовим Ю.В., 08.01.2019, о 17-06 год. у приміщенні господарського суду Херсонської області, м. Херсон, повний текст складено 16.01.2019)
Каланчацьке управління водного господарства (позивач) 13.11.18 звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Фермерського господарства "Брат-2" (відповідача) основну суму боргу за послуги, пов'язані з забором води із використанням водозабірних споруд для поливу сільськогосподарських культур 215203 грн. 30 коп., та пеню у розмірі 10825 грн. 01 коп., на підставі укладеного сторонами 05 травня 2018 року договору № 119, про надання послуг, пов'язаних з забором води із використанням водозабірних споруд для поливу сільськогосподарських культур, та вимог ст. 525, 526, 611, 629 ЦК України.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати отриманих послуг з водопостачання, що підтверджується актом приймання-передачі послуг за вересень 2018 року.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.01.2019 року у справі №923/966/18 (Гридасов Ю.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів надсилання та отримання Відповідачем акта приймання-передачі послуг, пов'язаних з забором води для поливу сільськогосподарських культур за серпень 2018 року та відповідного рахунку, якими, в даному випадку, могли б бути опис вкладення до поштового відправлення на адресу Відповідача з повідомленням про вручення або розписка останнього про отримання вказаних акту і рахунку. Відповідний акт і рахунок (за серпень 2018 року), за підписом Позивача, відсутній і в матеріалах справи.
Натомість, Позивачем додано до позову та письмових пояснень податкову накладну від 31.08.2018 та «службову записку» посадової особи підприємства Позивача, які не є належними і допустимими доказами отримання Відповідачем акту та рахунку за серпень 2018 року.
Вказані обставини за висновком суду свідчать про те, що у Відповідача не виникло зобов'язання щодо оплати наданих Позивачем послуг за серпень 2018 року, відповідно, не виникли правові підстави для нарахування Відповідачу пені за умовами Договору, оскільки останнім не допущено прострочення виконання основного грошового зобов'язання.
Каланчацьке управління водного господарства з вказаним рішенням не погодилось та звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення господарського суду Херсонської області від 08 січня 2019 року у справі № 923/966/18, про відмову у позові Каланчацькому управлінню водного господарства про стягнення 226028 грн. 31 коп. з фермерського господарства „Брат-2" повністю та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов Каланчацького управління водного господарства про стягнення 226028 грн. 31 коп. з фермерського господарства „Брат-2".
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд у неповному обсязі встановив обставини, які мають значення для справи, які відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, неправильно установив обставини, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийняті доказів, неправильного їх дослідження та оцінки, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного, необґрунтованого рішення із наступних мотивів.
В 2018 році відповідачеві були надіслані претензії: у червні на суму 27883,70грн., у липні на суму 349045,95грн., у вересні на суму 215203,30грн. та у жовтні на суму 215203,30грн. з вимогою перерахувати Управлінню борг вартості наданих послуг. Відповіді на зазначені претензії Управління не отримало.
26.10.2018 року відповідачу Управлінням був надісланий лист № 07-15/486 від 26.10.2018 року копія листа додається, доказ надсилання листа додається про те, що відповідачем не виконані пункти договору 2.1.5 і не повернуто акт приймання- передачі послуг, пов'язаних з забором води для поливу сільськогосподарських культур за серпень місяць 2018 року. Згідно пункту 5.6 договору про надання послуг, пов'язаних з забором води із використанням водозабірних споруд для поливу сільськогосподарських культур, якщо акт приймання-передачі послуг не повернуто, то послуги пов'язані з забором вважаються такими, що прийняті Замовником і підлягають оплаті в повному обсязі. Станом на 26.10.2018р. заборгованість за надані послуги становить 215203,30 грн.
Зазначений лист був оголошений представником Управління 08.01.2018 року, як один із доказів, отримання відповідачем акта, у відкритому судовому засіданні під час розгляду справи по суті. Відповідач у тексті відзиву на позов Управління визнає отримання зазначеного листа, але відповіді на лист відповідно до п. 8.3 Договору згідно з яким спори щодо умов договору вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку, згідно з чинним законодавством, не надав.
Суд у рішенні зазначив про те, що доказом надсилання та отримання акта і рахунку №153 від 03 вересня 2018 року на оплату послуг, пов'язаних з забором води із використанням водозабірних споруд для поливу сільськогосподарських культур на суму 215203,30 грн., могли б бути опис вкладення до поштового відправлення на адресу відповідача, але при цьому суддя Гридасов Ю.В. не вказав, які норми права застосував та мотиви їх застосування, отже такі вимоги є бажанням, припущенням судді Гридасова Ю.В.
Договором не передбачено в який спосіб надаються Замовнику акт та рахунок, а саме: чи передається, надається посадовою особою Управління, кур'єром, нарочним, надсилається рекомендованим листом, рекомендованим листом з повідомленням, цінним листом з описом, надсилається електронною поштою та інше.
Акт був наданий начальником відділу водних ресурсів та водокористування Управління ОСОБА_7 представнику Ф/Г «Брат-2» ОСОБА_4 у присутності юриста Ф//Г «Брат-2» ОСОБА_3, ОСОБА_4 підписувала договір № 119 від 05.05.2018 року про надання послуг, пов'язаних з забором води із використанням водозабірних споруд для поливу сільськогосподарських культур. Службова записка ОСОБА_7 про надання відповідачу акта у матеріалах справи.
Також апелянтом заявлено клопотання про виклик, як свідка, до суду ОСОБА_7 та заява ОСОБА_7 до Південно-західного апеляційного господарського суду, як свідка.
Скаржник зауважує, що суд у рішенні зазначив про те, що залишив клопотання про виклик свідка ОСОБА_7 без задоволення, хоча клопотання було заявлене до суду згідно ст. 207 ГПК України до розгляду справи по суті. Також суддя Гридасов Ю.В. під час розгляду справи по суті заявив, що згідно ст. 88 ГПК України підпис свідка на заяві посвідчується тільки нотаріусом, але чомусь не заявив, що згідно тієї ж ст. 88 ГПК України не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків тобто не посилався на зазначену норму закону.
Згідно практики Управління щодо виконання договорів про надання послуг, пов'язаних з забором води із використанням водозабірних споруд для поливу сільськогосподарських культур рахунки на оплату послуг - надаються Замовникам послуг або надсилаються Замовникам послуг електронною поштою. При цьому Управління керується ст. З ЦК України: справедливість, добросовісність та розумність та ст. ст. 6, 627 ЦК України, згідно з якими сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Управління надіслало рахунок відповідачу електронною поштою 04 вересня 2018 року, повідомлення про надсилання електронною поштою рахунку відповідачу 04 вересня 2018 року, як доказ, додаються.
Також Управління надіслало відповідачу електронною поштою податкову накладну від 31.08.2018 року у матеріалах справи. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Також Управління надало до суду, як доказ, заявки відповідача на забір води за серпень 2018 року, подекадно, копії додаються, що є доказом (фактом), того, що відповідачу по Договору у серпні 2018 року надавалися послуги, пов'язані з забором води із використанням водозабірних споруд для поливу сільськогосподарських культур.
Свої зобов'язання по Договору відповідач своєчасно не виконав. Таким чином, позивач переконаний, що основний борг, прострочений відповідачем становить 215203,30 грн., розрахунок боргу у матеріалах справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі №923/966/18 за апеляційною скаргою Каланчацького управління водного господарства на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.01.2019 року.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ФГ «Брат-2» заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, законними та просить залишити його без змін, скаргу - без задоволення, вважає, що не настав строк виконання зобов'язання, передбачений умовами договору.
15.04.2019 року до суду надійшли пояснення Каланчацького УВГ, в яких апелянт зазначає, що акт приймання-передачі послуг, пов'язаних з забором води для поливу с/г культур за серпень 2018р. та розрахунок до Акту приймання-передачі послуг були надані начальником відділу водних ресурсів та водокористування Управління ОСОБА_7 представнику Ф/Г «Брат-2» ОСОБА_4 у присутності юриста Ф//Г «Брат-2» ОСОБА_3, ОСОБА_4 підписувала договір № 119 від 05.05.2018 року про надання послуг, пов'язаних з забором води із використанням водозабірних споруд для поливу сільськогосподарських культур. Службова записка ОСОБА_7 про надання відповідачу зазначених документів у матеріалах справи.
Управління надіслало відповідачу електронною поштою податкову накладну від 31.08.2018 року на загальну суму 215203,30 грн., що підлягає сплаті по Договору, з урахуванням податку на додану вартість за послуги, пов'язані з забором води із використанням водозабірних споруд за серпень 2018 року.
На думку апелянта, доказом проведення господарської операції (послуги, пов'язані з забором води із використанням водозабірних споруд) є саме реєстрація податкової накладної, проте суд у рішенні не вказав норми права та мотивів відхилення податкової накладної, не застосував ст. 73 ГПК України.
Апелянт вважає, що Управління довело факт порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати заборгованості за Договором в повному обсязі, а висновки та заперечення відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу про те, що Управлінням не вчинено дій передбачених Договором не відповідають дійсності, є помилковими та не підтверджені доказами.
Щодо заяви ОСОБА_7 скаржник зазначає, що об'єктивною причиною не подання заяву до суду першої інстанції свідком ОСОБА_7 було те, що у неї були відсутні кошти на оплату послуг нотаріуса та відсутні кошти на поїздку до нотаріуса у м. Херсон. Свідок ОСОБА_7 також немала змога подати заяву до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що державний нотаріус Каланчацької нотаріальної контори Херсонської області відмовив їй посвідчити заяву посилаючись на те , що він не посвідчує такі заяви.
Причиною не подання Управлінням до суду першої інстанції доданих до апеляційної скарги достовірних доказів таких, як копії Акта приймання-передачі послуг, пов'язаних з забором води для поливу с/г культур за серпень 20 і8р., розрахунку до Акта приймання-передачі послуг за серпень 2018р., копії рахунку № 153 від 03 вересня 2018 р. на оплату послуг, пов'язаних з забором води із використанням водозабірних споруд для поливу сільськогосподарських культур на суму 215203,30 грн., докази надсилання електронною поштою копії рахунку № 153 від 03 вересня 2018 р. на оплату послуг, пов'язаних з забором води із використанням водозабірних споруд для поливу сільськогосподарських культур на суму 215203,30 грн., копії заявок на забір води за серпень 2018р., подекадно є те, що відповідач не надав суду першої інстанції доказів не отримання зазначених доказів, не додав до відзиву на позовну заяву докази не отримання зазначених доказів.
Відповідач не надав суду апеляційної інстанції доказів не отримання вищезазначених доказів, не додав до відзиву на апеляційну скаргу докази не отримання вищезазначених доказів. Відповідач не спростував жодних доказів наданих Управлінням судам першої та апеляційної інстанцій.
В судовому засіданні представник позивача наполягав на долученні вищезазначених доказів до справи.
З метою дотримання повноти розгляду справи, судовою колегією долучено до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_7, та надано оцінку відповідно до приписів ст.86 ГПК України.
При цьому судовою колегією відхилено клопотання апелянта про допит свідка, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 87-89 ГПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги. Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.
Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Суд має право зобов'язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з'явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання.
Враховуючи те, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах, а саме в даному спорі - факт отримання акту приймання-передачі послуг за серпень 2018 року може бути підтвердженим іншими відповідними належними та допустимими доказами, тому судовою колегією відхилено клопотання апелянта про допит свідка.
Відповідно до вимог ст.ст. 240, 283 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 травня 2018 року між фермерським господарством «Брат-2 (Замовник) та Каланчацьким управлінням водного господарства (Виконавець) був укладений договір за № 119 про надання послуг, пов'язаних з забором води із використанням водозабірних споруд для поливу сільськогосподарських культур.
Відповідно до умов п.п. 1 п. 1 Договору, даний Договір передбачає умови та порядок вилучення води з водних об'єктів із використанням водозабірних споруд Виконавця (Позивача) для поливу сільгоспкультур Замовником (Відповідача), а також розрахунків за надані послуги.
Відповідно до умов п. 2.1.6 Договору Замовник зобов'вязаний сплачувати Виконавцю кошти за надані послуги згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п.2.2.3 договору, виконавець зобов'язаний передавати рахунки замовнику та забезпечувати підписання актів приймання-передачі послуг, пов'язаних з забором води для поливу сільськогосподарських культур до 5 числа місяця, наступного за звітним.
Пунктом 2.2.9 визначено, що виконавець також зобов'язаний надавати замовнику до 5 числа місяця, наступного за звітним, рахунок виконавця на оплату послуг, згідно з підписаним актом приймання-передачі послуг, пов'язаних з забором води для поливу с/г культур за поточний місяць.
В свою чергу, пунктом 2.1.5 визначено обов'язок замовника підписати до 5 числа місяця , наступного за звітним з виконавцем акт приймання-передачі послуг.
Відповідно до умов п. 4.4 Договору Замовник (Відповідач) щомісячно в термін 10 днів з дати отримання акту приймання-передачі послуг, сплачує Виконавцю (Позивачу) вартість послуг за договірною ціною відповідно до наданого рахунку та акту приймання-передачі послуг.
Відповідно до умов п. 5.6 Договору у випадку, якщо акт приймання-передачі послуг, пов'язаних з забором води для поливу сільськогосподарських культур, що подані замовнику протягом 10 робочих днів не повернуто Виконавцю і не надано письмового пояснення щодо причин його не підписання, роботи, які виконані у актів приймання-передачі послуг вважаються такими, що прийняті замовником і підлягають оплаті в повному обсязі.
Відповідно до умов п. 5. 2. Договору за невиконання Замовником пунктів 2.1.6, 4.1, 4.2 договору встановлюється пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування пені, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати послуг.
Як зазначає Позивач у позовній заяві та доданому до позову розрахунку заборгованості, станом на 07 листопада 2018 року оплата вартості наданих Позивачем послуг, повязаних з забором води із використанням водозабірних споруд для поливу сільськогосподарських культур за період з травня по серпень 2018 року (включно) на загальну суму 642462,45грн. Замовником проведена частково на суму 427259,15 грн. Основний борг, прострочений Відповідачем становить 215203,30 грн.
Позивачем, під час судового розгляду справи по суті зазначено, що у позовній заяві помилково вказано період - вересень 2018 року, у якому Позивачем надавались неоплачені Відповідачем послуги за Договором, оскільки фактично такі послуги надані Відповідачу у серпні 2018 року на суму 215203,30 грн.
В 2018 році відповідачеві були надіслані претензії: у червні на суму 27883,70грн., у липні на суму 349045,95грн., у вересні на суму 215203,30грн. та у жовтні на суму 215203,30грн. з вимогою перерахувати Управлінню борг вартості наданих послуг.
До претензій спірний рахунок позивачем додано не було. Відповіді на зазначені претензії Управління не отримало. Матеріали справи не містять доказів отримання надісланих претензій відповідачем.
26.10.2018 року відповідачу Управлінням був надісланий лист № 07-15/486 від 26.10.2018 року про те, що відповідачем не виконані пункти договору 2.1.5 і не повернуто акт приймання-передачі послуг, пов'язаних з забором води для поливу сільськогосподарських культур за серпень місяць 2018 року.
Таким чином, позивач вважає, що за відповідачем рахується заборгованість за надані послуги у розмірі 215 203,30 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Відповідно до ст. 6 Водного Кодексу України, води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органом державної виконавчої влади.
Статтею 13 вказаного Кодексу передбачено, що державне управління у галузі використання охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади і їх органи на місцях.
Відповідно п. 1.1. Положення про Каланчацьке управління водного господарства, затвердженого наказом Держводагентства України 13 квітня 2018 року №163, Управління є бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Держводагентства України.
Держводагентство України через Херсонське облводресурсів здійснює управління, координацію та контроль за фінансово-господарською діяльністю Управління з питань реалізації державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.
Відповідно до Розділу 2 зазначеного Положення про Управління одними з основних завдань Управління є реалізація у межах своєї компетенції державної політики щодо розвитку водного господарства та меліорації земель, збереження та відтворення поверхневих водних ресурсів, здійснення у водогосподарському комплексі Каланчацького району Херсонської області єдиної технічної політики, впровадження досягнень науки і техніки, передового досвіду роботи. У межах компетенції забезпечення потреб населення і галузей економіки у водних ресурсах.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судова колегія зазначає, що наданий позивачем акт приймання-передачі за серпень 2018 року не підписаний представником відповідача.
Матеріали справи не містять доказів направлення та отримання акту приймання-передачі та рахунку за серпень 2018 року до ФГ «Брат-2».
Доводи апелянта про відсутність обов'язку саме надсилання акту є необґрунтованими, оскільки за умовами п.п.4.4, 5.6 договору, відлік часу для повернення підписаного акту Управлінню водного господарства, та оплати наданих послуг розпочинається саме з моменту отримання акту приймання-передачі.
Таким чином, дата отримання уповноваженою особою акту приймання-передачі ж вирішальною для визначення моменту повернення підписаного примірнику акту та оплати наданих послуг.
Крім того, пунктом п.2.2.3 договору сторони погодили обов'язок саме виконавця забезпечувати підписання актів приймання-передачі послуг.
В даному ж випадку, матеріалами справи не підтверджується момент надсилання позивачем та отримання відповідачем спірного акту, більш того,сам акт за серпень 2018 року надано лише з апеляційною скаргою та не було надано при розгляді справи в суді першої інстанції.
Судова колегія зазначає, що долучені до апеляційної скарги додаткові докази - Акт приймання-передачі послуг, пов'язаних з забором води для поливу сільськогосподарських культур від 31.08.2018 року на суму 215 203,30 грн.; розрахунок до Акту приймання-передачі послуг від 31.08.2018 року, претензія від 26.10.2018 року №07-15/486, доказ надсилання листа Управління №07-15/486 від 26.10.2018 року, рахунок №153 від 03.09.2018 року на суму 215203,30 грн., не є належними та допустимими доказами.
Крім того, апелянтом надано до суду Акт приймання передачі за серпень 2018 року, проте не надано доказів його надсилання відповідачу та отримання його уповноваженим представником ФГ «Брат-2».
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що податкова накладна від 31.08.2018 та «службова записка» посадової особи підприємства Позивача не є належними і допустимими доказами отримання Відповідачем акту та рахунку за серпень 2018 року, оскільки укладеним між сторонами договором передбачено, що саме Акт приймання-передачі наданих послуг є підставою для їх оплати.
Претензії від 19.09.2018р., 09.10.2018, 26.10.2018р. не містять даних про те, що разом з претензіями або окремо від них надсилався акт приймання-передачі наданих послуг для підписання відповідачем та рахунок.
Надаючи оцінку заяві свідка ОСОБА_7, як доказу отримання рахунку, на який посилається апелянт, судова колегія зазначає наступне.
В заяві ОСОБА_7 надає пояснення, що акт приймання-передачі послуг був доставлений нею в офіс ФГ «Брат-2» у першій декаді вересня 2018 року і вручений особисто фінансовому директору ФГ «Брат-2» ОСОБА_4 в присутності юриста Шутяєвої А.А. (а.с.99)
Проте, точної дати вручення акту заява не містить, а враховуючи заперечення відповідача проти отримання спірного акту, судова колегія оцінює критично зазначену заяву та вважає, що пояснення ОСОБА_7 не є доказом отримання спірного акту приймання-передачі послуг.
ОСОБА_7 є начальником відділу водних ресурсів та водокористування Каланчацького УВГ, тобто є працівником позивача, що може свідчити про упередженість зазначеної особи.
Крім того, відповідно до приписів ст. 87-89 ГПК України судова колегія зауважує, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.
Апеляційний суд зауважує, що факт надання позивачем та отримання відповідачем акту приймання-передачі наданих послуг не може підтверджуватись показами свідків, а повинен бути підтверджений відповідними належними та допустимими доказами, як-то поштовим повідомленням, квитанцією поштової установи, підписом уповноваженої особи на примірнику акту позивача, тощо.
Проте, жодних доказів вручення акту відповідному представнику відповідача матеріали справи не містять.
Долучений за клопотанням представника позивача апеляційним судом акт приймання-передачі послуг, рахунок та заява свідка не є належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у Відповідача не виникло зобов'язання щодо оплати наданих Позивачем послуг за серпень 2018 року, оскільки позивачем не доведено факту надання цих послуг та не дотримано процедуру належного оформлення приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно, у позивача не виникло правових підстав для нарахування Відповідачу пені за умовами Договору, оскільки останнім не допущено прострочення виконання основного грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 73, 76 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Підсумовуючи вищенаведене, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судовий збір за апеляційний перегляд рішення покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Каланчацького управління водного господарства залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 08.01.2019 року (суддя Гридасов Ю.В.) у справі №923/966/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25.04.2019 року.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя Н.М. Принцевська
Суддя Я.Ф. Савицький