Іменем України
23 квітня 2019 року
Київ
справа № 607/3599/17
провадження № К/9901/30685/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Обрізка І.М., Кухтея Р.В., Сапіги В.П. від 20 листопада 2017 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області від 17 січня 2017 року № 11 про утримання з ОСОБА_2 сум пенсії, виплачених надміру;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області повернути ОСОБА_2 суму пенсії, стягнену згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області від 17 січня 2017 року № 11.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Тернопільського міського суду Тернопільської області від 15 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області від 17 січня 2017 року № 11 про утримання з ОСОБА_2 сум пенсії, виплачених надміру.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області повернути ОСОБА_2 суму пенсії, стягнену згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області від 17 січня 2017 року № 11.
3. Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували зловживання з боку позивача або подання останнім недостовірних даних при призначенні та отриманні ним пенсії, що призвело до переплати такої.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області було задоволено. Постанову Тернопільського міського суду Тернопільської області від 15 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач будучи пенсіонером у період з 7 листопада 2015 року займав посаду віднесену до посад державної служби, робота на якій позбавляла його права на отримання призначеної пенсії, не повідомив про це пенсійний орган, внаслідок чого виникла переплата пенсії, яка підлягає поверненню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року та залишити в силі постанову Тернопільського міського суду Тернопільської області від 15 вересня 2017 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області і одержує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Після виходу на пенсію, ОСОБА_2 був призначений на посаду начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Тернопільській області (зі статусом державного службовця), а після ліквідації УМВС з 7 листопада 2015 року на аналогічну посаду Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
З 1 лютого 2016 року по 19 грудня 2016 року відповідачем було припинено виплату ОСОБА_2 пенсії з посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Україні» від 24 грудня 2015 року № 911. З 1 січня 2017 року виплату пенсії відповідачем поновлено, однак розмір пенсії за січень, отриманої позивачем становив 4200,70 грн замість 5250,87 грн.
На усне звернення позивача з приводу зменшення розміру пенсії, Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області надало йому копію рішення Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області від 17 січня 2017 року № 11 про утримання з ОСОБА_2 сум пенсії, виплачених надміру, з якого позивач дізнався про підстави утримання переплати пенсії, а саме переплата пенсії в сумі 14194,29 грн утворилась за період з 7 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року (крім періоду з 29 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року) у зв'язку з перебуванням ОСОБА_2 на державній службі у Національній поліції.
8. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду.
9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що підставою для припинення пенсії в статті 54 закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначено не виключно робота на посадах державної служби, а робота на посадах, які дають право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», тобто для припинення виплати пенсії, а пізніше для нарахування переплати, обов'язковою умовою було не просто перебувати на посаді державного службовця, а перебувати на такій посаді державного службовця, якa дає право на призначення пенсії за Законом України «Про державну службу».
З 1 червня 2015 року робота на посадах державних службовців, в тому числі на посаді, яку займав позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», внаслідок чого на нього не поширюються встановлені обмеження щодо виплати пенсії, а пенсія за вислугу років, призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підлягала виплаті в повному обсязі. Оскільки перебування станом на 7 листопада 2015 року на посаді державного службовця в органах Національної поліції не являється перешкодою для нарахування та виплати пенсії, він не повинен був повідомляти відповідача про факт перебування на посаді держслужбовця в ГУНП, оскільки стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зобов'язує пенсіонера повідомляти органи пенсійного фонду лише про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії та припинення її виплати.
10. Головним управлінням Пенсійного фонду в Тернопільській області подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року, в яких воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
11. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII статтю 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
12. Законом України «»Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII у статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перше речення частини 1 викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».
13. Стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.
Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
14. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що тимчасово, у період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», призначені пенсії не виплачуються.
15. Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, якими особам. Які працюють на посадах державних службовців у період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року обмежене право на отримання пенсії призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у встановленому законом порядку не конституційними не визнавались.
16. При настанні обставин, які спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати пенсіонер зобов'язаний повідомляти органам пенсійного забезпечення. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.
17. Позивач з 7 листопада 2015 року перебуваючи на посаді віднесеній до посад держаної служби, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» не мав права на отримання пенсії призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
18. Враховуючи, що при настанні обставин, які спричинили припинення виплати пенсії ОСОБА_2 не повідомив орган пенсійного забезпечення в результаті чого утворилась переплата пенсії, яка підлягає відшкодуванню, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області від 17 січня 2017 року № 11 про утримання з ОСОБА_2 надміру виплачених сум пенсії є правомірним.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
19. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Коваленко
судді Я. О. Берназюк
М.І. Гриців