24 квітня 2019 року
Київ
справа №1540/3534/18
провадження №К/9901/11295/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 23 червня 2018 року № 22-дс, зобов'язання перерахувати та виплатити, невиплачене преміювання з часу винесення оскаржуваного наказу,
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 28 вересня 2018 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС в Одеській області від 23 червня 2018 року № 22-дс. Зобов'язано Головне управління ДФС в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 преміювання з часу винесення оскаржуваного наказу відповідно до Положення про преміювання начальників, перших заступників (заступників) ДПІ (ОДПІ) Головного управління ДФС в Одеській області та працівників Головного Управління ДФС в Одеській області (додаток 5 до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 27 травня 2016 року № 812 у редакції наказу ГУ ДФС в Одеській області від 27 квітня 2018 року № 2953).
Не погоджуючись з наведеним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 березня 2019 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС в Одеській області про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовив, апеляційну скаргу залишив без руху у зв'язку з пропуском скаржником строку на апеляційне оскарження. Апелянтові надано десятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для надіслання на адресу П'ятого апеляційного адміністративного суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником подано до суду клопотання про поновлення строків на подання апеляційної скарги та усунення недоліків апеляційної скарги в якому зазначено, що пропуск строку допущений у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування установи, що суттєво перешкоджало скаржнику скористатись своїм правом на справедливий суд та доступ до суду.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду 25 березня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року у цій справі.
Вважаючи наведену ухвалу суду апеляційної інстанції такою, що постановлена з порушенням вимог процесуального закону, позивач оскаржив її касаційному порядку.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги та додані до неї документи, суд установив таке.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції послався на відсутність будь-яких поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що причина пропуску процесуального строку має об'єктивний і незалежний від скаржника характер, скаржником додатково такі докази не подано, оскільки обставини, на які покликається скаржник у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, на переконання суду апеляційної інстанції, не є непереборними чи такими, що об'єктивно не дали можливість своєчасно реалізувати скаржнику право на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апелянтом строк на апеляційне оскарження пропущено без поважних причин.
Верховний Суд зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
При цьому відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку касаційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Маючи намір добросовісної реалізації права на касаційний перегляд справи, учасник справи повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень фінансової можливості для сплати судового збору та, як наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків, не може слугувати поважною підставою пропуску строку апеляційного чи касаційного оскарження судового рішення.
Державні органи, поряд із іншими учасниками адміністративного процесу, є рівними перед законом і судом та зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, у тому числі під час оскарження судових рішень у касаційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, які би зумовлювали об'єктивну неможливість вчасного звернення з апеляційною скаргою.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на касаційне оскарження та відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення частини третьої статті 298 та пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, який включає і ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі № 1540/3534/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 23 червня 2018 року № 22-дс, зобов'язання перерахувати та виплатити, невиплачене преміювання з часу винесення оскаржуваного наказу.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич