Іменем України
23 квітня 2019 року
Київ
справа № 766/12481/16-а
провадження № К/9901/33801/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бойка А.В., Танасогло Т.М.. Яковлєва О.В. від 31 січня 2017 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні від 5 жовтня 2016 року № 159 про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (у редакції від 12 липня 2001 року);
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (у редакції від 12 липня 2001 року) з дня звернення, тобто з 30 вересня 2016 року, зарахувавши строк навчання в Університеті внутрішніх справ та службу в органах внутрішніх справ 4 роки 6 місяців 15 днів та роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури 17 років 11 місяців 15 днів, виходячи з розрахунку 90 процентів від суми місячного (чинного) заробітку без обмеження граничного розміру, та з урахуванням середньомісячної суми виплат за останні 24 календарні місяці роботи перед зверненням за призначенням пенсії, на підставі довідки від 30 вересня 2016 року № 18/417 вих-16, виданої прокуратурою Херсонської області.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 14 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні від 5 жовтня 2016 року № 159 про відмову у призначені ОСОБА_2 пенсії за вислугу років згідно із статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII (у редакції від 12 липня 2001 року).
Зобов'язано управління Пенсійного Фонду України в м. Херсоні призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII (у редакції від 12 липня 2001 року) з дня звернення, тобто з 30 вересня 2016 року, зарахувавши строк навчання в Університеті внутрішніх справ та службу в органах внутрішніх справ - 4 років 6 місяців 15 днів та роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури - 17 років 11 місяців 15 днів, виходячи із розрахунку 90 процентів від суми місячного (чинного) заробітку без обмеження граничного розміру, та з урахуванням середньомісячної суми виплат за останні 24 календарні місяці роботи перед зверненням за призначенням пенсії, на підставі довідки прокуратури Херсонської області від 30 вересня 2016 року № №18/417 вих.-16.
3. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до пенсійного органу із заявою, ОСОБА_2 мав 22 роки 6 місяців вислуги років, в тому числі, понад 17 років стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури, що є достатнім для призначення пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII.
4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні було задоволено. Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 14 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії діяли норми нового Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, тому у відповідача на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII, не було правових підстав для її призначення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року та залишити в силі постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 14 листопада 2016 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 навчався в Університеті внутрішніх справ та ніс службу в органах внутрішніх справ і отримав вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.
З 18 серпня 1998 року по 30 вересня 2016 року позивач працював в органах прокуратури України на різних посадах.
Станом на 30 вересня 2016 року ОСОБА_2 має 4 роки 6 місяці 15 днів служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ (з 19 серпня 1995 року по 3 березня 1998 року) та 17 років 11 місяців 15 днів робота на прокурорських посадах (з 16 жовтня 1998 року по 30 вересня 2016 року), при цьому загальний стаж позивача, що дає йому право на пенсію за вислугу років, станом на 30 вересня 2016 року становить 22 років 6 місяців.
30 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII як такому, що має на день звернення із заявою 22 років 6 місяців прокурорського стажу.
Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні повідомив його листом від 5 жовтня 2016 року повідомило ОСОБА_2 про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII. Підставою для відмови в задоволенні заяви є те, що згідно вимог статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІ позивач повинен мати 22 роки 6 місяців стажу, в тому числі - не менше 12 років 6 місяців стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих.
8. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.
9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що зміст та обсяг досягнутих працівниками прокурати соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняття нових законодавчих актів.
10. Херсонським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Херсонської області подано заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, в яких воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Херсонським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Херсонської області заявлено клопотання про заміну сторони у справі з управління Пенсійного фонду України Херсонської області на його правонаступника - Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області.
11. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
13. Згідно з частиною 1 статті 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
14. Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
15. Згідно пункту 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
16. Вказаний у пункті 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.
17. Отже, з аналізу пункту 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що ним скасовані діючі станом на 1 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII.
18. Проте 15 липня 2015 року, у зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІ, Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII втратив чинність, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
19. На час звернення позивач до відповідача із заявою (30 вересня 2016 року) про призначенням пенсії набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІ.
20. У зв'язку з набранням чинності зазначеним Законом втратили чинність положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII в частині визначення осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років та розміру такої пенсії.
21. У свою чергу, статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІ визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.
22. Відповідно до частини 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІ прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.
23. Як встановлено судами, на момент звернення (30 вересня 2016 року) позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії, загальна вислуга років позивача склала 22 роки 6 місяців, в тому числі на посадах прокурорів - 17 років 11 місяців 15 днів.
24. Враховуючи вказані положення статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІ, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що стаж роботи позивача на час його звернення до відповідача є достатнім для призначення пенсії за вислугу років згідно статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІ.
25. Слід зазначити, що виходячи з дії законів в часі, на правовідносини, що виникли, має поширюватися дія Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІ, а не положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII, який втратив свою чинність на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії.
26. З доводів заявленого позову та касаційної скарги вбачається, що наявність права на призначення пенсії на підставі положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII, позивач пов'язує з тим, що вказана норма права (у зазначеній редакції) діяла під час його роботи в органах прокуратури. Подальша зміна правового регулювання питань призначення пенсій прокурорам, зокрема, прийняття Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІ, що призвело до збільшення необхідного стажу для призначення пенсії та зменшення розміру пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих прав, що прямо суперечить положенням Конституції України.
27. З такими доводами суд касаційної інстанції не погоджується з наступних підстав.
28. Відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII, яка діяла в редакції Закону з 26 липня 2001 року (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12 липня 2001 року) до 1 жовтня 2011 року (в редакції Закону № 3668 від 8 липня 2011 року), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 процентів від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 проценти, але не більше 90 процентів від суми місячного (чинного) заробітку.
29. Отже, у прокурорів та слідчих, які в період часу з 26 липня 2001 року до 1 жовтня 2011 року мали стаж роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі зазначеної норми права. При цьому, таке право у зазначених осіб виникло незалежно від того чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії.
30. Таким чином, враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України, можна стверджувати про те, що у разі якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання призначення пенсії за вислугу років, які підвищують, зокрема, необхідний стаж для призначення пенсії, зменшують розмір пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, то такі зміни звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніше виникло).
31. За встановлених у цій справі обставинами, позивач у період часу з 26 липня 2001 року по 1 жовтня 2011 року, не мав необхідного стажу роботи для призначення пенсії, а отже у нього не виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII (у вказаній редакції).
32. Оскільки, позивач не набув такого права, то неможливо стверджувати і про звуження його змісту та обсягу, оскільки положення Конституції України, на які посилається позивач, вказують на неприпустимість звуження змісту та обсягу вже існуючого права.
33. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2016 року у справі № 33/6710/15-а, а також Верховним Судом у справах № 372/2909/17, № 211/3177/17, № 740/500/17, 591/2314/16-а і підстав для відступу від неї не встановлено.
34. При вирішенні цієї справи суд виходить з конституційного принципу незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який сформульований, зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях цього Суду від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, а також від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
35. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
36. Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп висловив позицію, згідно якої закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
37. У рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».
38. Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, згідно з висновком, що міститься у рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
39. Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин (особа отримала право на застосування стосовно себе цього акта або його положень та фактично розпочала процес реалізації відповідного права). У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
40. Таким чином, суб'єкт владних повноважень під час розгляду питання, пов'язаного з реалізацією особою свого права, зокрема, права на соціальний захист, зобов'язаний застосовувати той закон або інший нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних правовідносин між особою та державною, в особі її уповноважених органів.
41. Враховуючи встановлені обставини справи та правове регулювання, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, оскільки норма Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII в частині призначення пенсії втратила чинність на час звернення позивача до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні, а станом на 1 жовтня 2011 року позивач не мав необхідного стажу роботи для призначення пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII.
42. Разом з цим, на час звернення до пенсійного органу у позивача був наявний стаж роботи (22 роки 6 місяців), що давав право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІ.
43. Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
44. При цьому, колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
45. З огляду на те, що стаття 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІ передбачає поетапне збільшення вислуги років, яка дає право на пенсійне забезпечення прокурорів та з урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що слід вийти за межі позовних вимог та призначити позивачу пенсію відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІ з огляду на мотиви викладені у цій постанові.
46. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 700/668/16-а.
47. Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо якого виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесу до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
48. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» реорганізовано шляхом злиття управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні та управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі та утворено Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України.
49. За вказаних обставин клопотання Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про заміну сторони у справі, у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України, відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні його правонаступником - Херсонським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. У відповідності до вимог частини 1статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
51. Колегія суддів приходить до висновку про те, у зв'язку із порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права постанова Херсонського міського суду Херсонської області від 14 листопада 2016 року та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 52, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Замінити відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні його правонаступником - Херсонським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 14 листопада 2016 року
та постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити з 30 вересня 2016 року ОСОБА_2 пенсію за вислугою років відповідно до частини 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, як особі, яка на день звернення (30 вересня 2016 року) із заявою про призначення пенсії, мала вислугу років - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Коваленко
судді Я. О. Берназюк
М. І. Гриців