Іменем України
23 квітня 2019 року
Київ
справа №813/5372/15
адміністративне провадження №К/9901/3095/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 у складі судді Ланкевича А.З. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у складі колегії суддів Святецького В.В., Гудима Л.Я., Довгополова О.М. у справі №813/5372/15 за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання протиправним і скасування рішення,
ОСОБА_3 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. (надалі по тексту - відповідач) про нікчемність договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.07.2014, посвідченого Москалик Л.І., приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу за реєстраційним номером №386, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3, що оформлено листом №5495 від 21.07.2015.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про нікчемність договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01 липня 2014 року, посвідченого Москалик Л.І., приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу за реєстраційним номером №386, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем, що оформлено листом №5495 від 21 липня 2015 року.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.
В обгрунтування касаційної скарги вказує, що Уповноваженою особою Фонду було вчинено належні відповідні дії на виконання своїх повноважень, які передбачені та відповідають вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", щодо виявлення нікчемності договору купівлі-продажу, укладеного між ДАТ "Дельта Банк" та позивачем, що виключає факт порушення прав та інтересів позивача.
У поданому відзиві Фонд гарантування вкладів фізичних просить касаційну скаргу відповідача задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати.
Позивачем відзиву на касаційну скаргу до суду не подано.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи судами встановлено, що 02 березня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення за №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджена тимчасова адміністрація та призначена уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" - Кадиров В.В.
21 липня 2015 року відповідач на підставі п.2, 3 ч.3 ст.38 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" надіслав на адресу позивача повідомлення про нікчемність Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01 липня 2014 року, посвідченого Москалик Л.П., приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу за реєстраційним №386.
Відповідно до п.1.8 даного Договору купівлі-продажу, Продавець (Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк") передає у власність, а Покупець (ОСОБА_3) за оплату приймає житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку пл.0,0710га., розташовану за цією ж адресою. Купівлю-продаж об'єкту вчинено за погоджену сторонами суму, що складала 105000 гривень.
Висновок відповідача про нікчемність вказаного Договору базується на тому, що при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.07.2014 допущені порушення вимог законодавства України, які полягали в наступному.
Пунктом 8 умов договору встановлено, що вартість житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 75,6 кв.м. та земельної ділянки загальною площею 0,0710 га, яку контрагент ОСОБА_3 мала сплатити та сплатила 01.07.2014 на користь Банку становить 105000 грн.. Поряд з тим, ринкова та оціночна вартість нерухомого майна станом на дату укладення договору становила всього 147237,00 грн., в т.ч. житлового будинку 62807,00 грн. без ПДВ, що підтверджено Звітом про оцінку майна, складеним 25.06.2015 ТОВ "Експертне Бюро "Астра" (сертифікат СОТ №12942/12 від 03.02.2012); земельної ділянки 84430,00 грн. без ПДВ що підтверджується звітом про експертну грошову оцінку вартості, складеним 25.06.2015 ТОВ "Оціночна компанія "Вега" (сертифікат ФДМУЦ №1221/11 від 18.07.2011.
Таким чином, на думку відповідача, уклавши договір, Банк здійснив відчуження належного йому нерухомого майна за ціною, нижчою від звичайної ціни (на 23%), що прямо зазначено у п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що безпосереднього причинного зв'язку між договором купівлі-продажу і платоспроможністю Банку уповноважена особа Фонду гарантування вкладів в своєму повідомленні про нікчемність договору від 21.07.2015 не обґрунтував. Крім того, при перевірці договору купівлі-продажу від 01.07.2014 на предмет встановлення підстав нікчемності, передбачених у ч. 3 ст. 38 Закону відповідач не врахував, що ця стаття була викладена в новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи" від 04.07.2014 року №1586-VII, яка набрала чинності з 11.07.2014.
Разом з тим, розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу чи рішення, оформленого повідомленням про нікчемність правочину, уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Банк "Київська Русь" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою Фонду, що здійснює повноваження органу управління банку.
Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року, № 819/353/16 від 04 липня 2018 року, № 802/8351/16-а від 31 жовтня 2018 року.
Оскільки рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, таке рішення не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб внаслідок його прийняття. Таким чином, права позивача у цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами цього банку як юридичної особи.
Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Отже, встановлена правова природа такого рішення (повідомлення про нікчемність правочину) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача про нікчемність договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.07.2014, що оформлено листом №5495 від 21.07.2015, які не можуть бути розглянуті в судовому порядку.
Згідно зі статтею 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Білої І. В. задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року скасувати, а провадження у справі закрити.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз ,
Судді Верховного Суду