Іменем України
23 квітня 2019 року
Київ
справа №200/22555/17(2-а/200/1450/17)
адміністративне провадження №К/9901/48609/18, К/9901/51481/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги громадської організації «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр», яка діє в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 (далі - Громадська організація) на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Литвиненко І.Ю. від 2 січня 2018 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сухарова А.В. (головуючий), судді: Головко О.В., Ясенова Т.І. від 9 лютого 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сухарова А.В. (головуючий), судді: Головко О.В., Ясенова Т.І. від 11 травня 2018 року у справі за позовом Громадської організації до Управління патрульної поліції в м. Дніпрі про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У грудні 2017 року Громадська організація звернулася до суду з зазначеним позовом.
1.1 Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська хвалою від 2 січня 2018 року на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовну заяву повернув.
1.2 Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Громадська організація подала апеляційну скаргу.
2. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 9 лютого 2018 року повернув апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
2.1 При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що не доданий документ, який підтверджує представництво ОСОБА_2
2.2. 18 квітня 2018 року Громадська організація повторно подала апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
3. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 травня 2018 року повернув апеляційну скаргу.
3.1 При цьому апеляційний суд виходив із того, що громадськім організаціям не надано право звертатися до суду з адміністративним позовом в інтересах інших осіб.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
4. Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанції, Громадська організація звернулася із касаційними скаргами, у яких просить скасувати ці рішення судів, а справу направити на новий розгляд.
5. На обґрунтування касаційних скарг позивач зазначив, що зазначені судові рішення є незаконними, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно витлумачено норми матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень суду про повернення позовної заяви та апеляційних скарг, у зв'язку з чим було обмежено доступ позивача до судочинства.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції
6. Конституція України
6.1 Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
7. Кодекс адміністративного судочинства України
7.1 Стаття 5. Право на судовий захист
1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
2. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
3. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
4. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
5. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
6. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.
7. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.
7.2 Стаття 53. Участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб
1. У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги
8. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на наступне.
9. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
10. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
11. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що для реалізації права звернення до адміністративного суду в інтересах інших осіб певна особа має бути наділена відповідною адміністративною процесуальною дієздатністю. Крім того, таке право має бути визначено відповідною нормою закону.
12. Законом України від 22 березня 2012 року №4572-VI «Про громадські об'єднання» (далі - Закон №4572-VI; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), яким, зокрема, врегульований порядок діяльності громадських об'єднань, встановлено, що громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу.
13. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 4572-VI громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
14. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. (частина третя статті 1 Закону №4572-VI).
15. Права громадського об'єднання (незалежно від правового статусу) для здійснення своєї мети (цілей) встановлені в частині першій статті 21 Закону №4572-VI, а саме: громадське об'єднання має право:
1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);
2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами;
3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;
4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя;
5) проводити мирні зібрання;
6) здійснювати інші права, не заборонені законом.
16. Виходячи з вказаної норми, колегія суддів вважає, що громадська організація без статусу юридичної особи має право звертатись із заявами до суду, але виключно для захисту своїх прав та інтересів, що відповідає принципу, закріпленому в статті 5 КАС України, згідно якому ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом (частина п'ята статті 5 КАС України). Крім того, вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1997 року у справі "Католицька церква Ла Кане проти Греції", відповідно до §41 якого невизнання за об'єднанням громадян без статусу юридичної особи процесуальної правоздатності шляхом обмеження можливості звернутись до суду за захистом своїх прав є запереченням самої суті права на суд.
17. Конституційний Суд України в рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації „Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України „Про судовий збір" у взаємозв'язку з положеннями пункту „г" частини першої статті 49 Закону України „Про авторське право і суміжні права" зазначив, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
18. Тобто, право на звернення Громадської організації до суду в інтересах свого члена повинно бути прямо закріплено в законі.
19. У даному випадку ані процесуальний закон, ані Закон №4572-VI не наділяють громадську організацію без статусу юридичної особи правом представляти інтереси інших осіб в адміністративному суді.
20. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Громадська організація не мала адміністративної процесуальної дієздатності звертатися до суду із позовом в інтересах члена своєї організації - ОСОБА_1, тому підставно повернули позовну заяву та апеляційні скарги.
21. При цьому, колегія суддів зазначає, що право позивача - особи, в інтересах якої звернулась громадська організація "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр", на доступ до суду жодним чином не обмежене, оскільки судом розглянуто виключно питання щодо дотримання законодавчо встановленого порядку звернення до адміністративного суду Громадської організації, і вказане не позбавляє права позивача самостійного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
22. За таких обставин, суд першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано повернув позовну заяву та апеляційну скаргу, як такі, що подані особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
23. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у справі, якими доводи скаржника відхилено.
24. Оцінюючи доводи касаційних скарг, колегія суддів виходила з того, що всі обґрунтування сторін були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.
25. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
26. Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційних скаргах доводи безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що підстави для зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
27. Касаційні скарги громадської організації «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
28. Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 2 січня 2018 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2018 року залишити без змін.
29. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: В.М. Бевзенко
Н.А. Данилевич