Іменем України
16 квітня 2019 року
Київ
справа №756/7236/15-а
адміністративне провадження №К/9901/14550/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого: Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року (судді Грибан І.О., Беспалов О.О., Губська О.А.) у справі № 756/7236/15-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві (далі - управління ПФУ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до управління ПФУ, в якому просив:
визнати протиправними дії управління ПФУ щодо оподаткування пенсії податком на доходи фізичних осіб в розмірі 15 % бази оподаткування та податком на військовий збір в розмірі 1,5 % від об'єкту оподаткування;
зобов'язати управління ПФУ припинити, як протиправне, обкладення пенсії податком на доходи фізичних осіб в розмірі 15 % бази оподаткування та податком на військовий збір в розмірі 1,5 % від об'єкту оподаткування;
зобов'язати управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату з 01 січня 2015 року справлені податки на пенсію на доходи фізичних осіб в розмірі 15 % бази оподаткування та військовий збір в розмірі 1,5 % від об'єкту оподаткування.
Оболонський районний суд м. Києва постановою від 20 жовтня 2015 року позовні вимоги задовольнив частково.
Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність застосування до позивача вимог Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (у редакції. чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 71-VIII) стосовно оподаткування його пенсії податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, оскільки зазначене прямо суперечить положенням Конституції України та порушує права позивача.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки положення Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ПК) в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01 січня 2015 року і не визнані такими, що не відповідають Конституції України, то відповідач, здійснюючи зазначені відрахування, діяв відповідно до чинного законодавства.
ОСОБА_1 не погодився з рішенням апеляційного суду і 03 лютого 2016 року звернувся з касаційною скаргою про його скасування та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.
Покликається на помилковість застосування до спірних відносин апеляційним судом Закону № 71-VIII з огляду на очевидну його невідповідність Конституції України стосовно обмеження соціальних гарантій, що визначені Основним Законом. На думку позивача, усуваючи колізію між нормами Закону № 71-VIII та Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» суд мав би керуватися спеціальними нормами.
Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Суди у цій справі встановили, що позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З 01 січня 2015 року з пенсії позивача утримується податок на доходи фізичних осіб в розмірі - 560 грн 35 коп. та військовий збір - 56 грн 03 коп.
Позивач звернувся з заявою до управління ПФУ щодо неправомірності утримання зазначених сум податку.
Листом від 21 травня 2015 року № 10374/12/Д-1090 позивачу повідомлено, що підставою для справляння податку на доходи фізичних осіб з суми пенсій є положення Закону № 71-VIIІ.
Не погодившись з діями відповідача ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Статтею 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції. чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV) передбачено, що пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058-ІV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
ПК та Законом № 71-VIII встановлено, що особи, з яких удержується податок на доходи фізичних осіб, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК, тобто фізичні особи-резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування збору є доходи, визначені пунктом 163.1 статті 163 ПК, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК та Закону № 71-VIII, до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Згідно зі статтею 7 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80 «Про державний бюджет на 2015 рік», у 2015 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн, відтак, відповідно до положень ПК та Закону № 71-VIII, базою оподаткування у 2015 році є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654 грн на місяць.
Статтею 38 ПК передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Відповідно до пункту 164.3 статті 164 ПК, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.
Також, до завершення реформи Збройних сил України були внесені зміни до Перехідних положень ПК, якими встановлюється військовий збір.
Так, платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК, а саме - фізичні особи-резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до статті 163 ПК, об'єктом оподаткування військового збору є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Отже, об'єктом оподаткування військового збору, є розмір доходу, з якого справляється податок на доходи фізичних осіб, при цьому базою оподаткування по відношенню до позивача є загальний розмір пенсії.
Як установили суди попередніх інстанцій, розмір нарахованої пенсії позивача, становить 7327 грн 01 коп., що перевищує три розміри мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим, із пенсії позивача було правомірно утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 560 грн 35 коп. та військовий збір у розмірі 56 грн 03 коп.
З огляду на наведені законодавчі положення слід погодитися з висновком апеляційного суду, що, оскільки, положення ПК в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01 січня 2015 року, і не визнані такими, що не відповідають Конституції України, то відповідач, здійснюючи зазначені відрахування, діяв відповідно до чинного законодавства.
Надалі 27 лютого 2018 року, Конституційний Суд України ухвалив Рішення про визнання неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Отже, дія абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК втратила чинність з 27 лютого 2018 року.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 341- 343, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Гриців
Судді : Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко