ф
Іменем України
23 квітня 2019 року
Київ
справа №826/12815/15
адміністративне провадження №К/9901/9908/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С., Шостака О.О. від 21.01.2016 у справі №826/12815/15 за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйВі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни та просив:
1) визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи фонду щодо невключення його до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за вкладами відповідно до Договору банківського вкладу № 765686/2014 від 27 березня 2014 року та Договору про відступлення права вимоги № 7-1414 від 14 жовтня 2014 року та зобов'язати подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 за вищеозначеним вкладом та включити у перелік вкладників;
2) визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невключення його в реєстр вкладників для здійснення виплат відшкодування коштів за відповідним Договором банківського вкладу та зобов'язати Фонд включити його до Загального реєстру вкладників та вчинити дії щодо виплати коштів із визначеною розрахунковою сумою відшкодування 5000 тис. дол. США.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи фонду щодо невключення його до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за вкладами відповідно до Договору банківського вкладу № 765686/2014 від 27 березня 2014 року та Договору про відступлення права вимоги № 7-1414 від 14 жовтня 2014 року.
Зобов'язано подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 за вищеозначеним вкладом та включити у перелік вкладників; зобов'язано включити позивача до Загального реєстру вкладників на підставі Договору банківського вкладу № 765686/2014 від 27 березня 2014 року та Договору про відступлення права вимоги № 7-1414 від 14 жовтня 2014 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, представник позивача подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що законодавством не заборонено укладення договору переуступки права вимоги за договором банківського вкладу, відтак, позивач відповідно до положень ЦК України після укладення договору відступлення права вимоги набула статусу вкладника на умовах, що були визначені договорі банківського вкладу та договором переуступки права вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що 27 березня 2014 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» укладено Договір банківського вкладу «З любов'ю, VAB! Конвертаційний «Піврічний» №765686/2014 та відкрито на його ім'я рахунок.
ОСОБА_6 вніс кошти в сумі 50000 доларів США.
14 жовтня 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був укладений договір про відступлення права вимоги №7-1414, відповідно до якого ОСОБА_6 відступив своє право вимоги на частину належних йому грошових коштів у доларах США У сумі 5000 (п'ять тисяч) доларів США 00 центів, що виникло з Договору банківського вкладу «З любов'ю, VAB! Конвертаційний «Піврічний» №765686/2014 від 27 березня 2014 року, укладеного з Публічним акціонерним товариством «ВіЕйВі Банк».
На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду 20 листопада 2014 року прийнято рішення №123 про запровадження з 21 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
Дізнавшись про відсутність в переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, даних про себе позивач звернувся до Уповноваженої особи з проханням включити його до переліку вкладників та виплатити гарантовану суму відшкодування.
Уповноважена особа листом від 03.04.2015 №15-5212 повідомила, що відповідно до ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником є лише та особа, з якою або на користь якої було укладено договір банківського вкладу, а тому особа, якій було відступлено право вимоги за договором банківського вкладу, не може набути статусу вкладника, який має право на отримання відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Аналогічна відповідь була надана позивачу також Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у листі від 21.04.2015 №23-11884/15.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув прав вкладника за Договором про відступлення права вимоги № 7-1414 від 14 жовтня 2014 року, а тому невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ВіЕйВі Банк» за рахунок Фонду є протиправним.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач не є вкладником в розумінні статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки в неї відсутній договір банківського вкладу (депозиту) та не є власником депозитного іменного сертифікату.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу.
Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України встановлено, що підставою заміни кредитора у зобов'язанні є, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Системний аналіз положень Закону № 4452-VI дає підстави дійти до висновку про те, що через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Отже, Закон № 4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку договір банківського вкладу «З любов'ю, VAB! Конвертаційний «Піврічний» № 765686/2014 від 27 березня 2014 року був укладений між ОСОБА_6 та ПАТ «ВіЕйВі Банк». Рахунку на ім'я позивача з перерахування будь-якої суми не відкривався.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_3 не є вкладником банку, який отримав право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, оскільки, жодна з обставин, з якими Закон № 4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками, не існували, зокрема: на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у позивача не було банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; у позивача були відсутні на зазначеному банківському вкладі кошти разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 815/2490/15.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359, КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз ,
Судді Верховного Суду