Іменем України
23 квітня 2019 року
Київ
справа №809/4345/15
адміністративне провадження №К/9901/6416/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2016 у складі судді Черепія П.М. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 у складі колегії суддів Бруновської Н.В., Кузьмича С.М., Шавеля Р.М. у справі №809/4345/15 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" (надалі по тексту - Уповноважена особа) щодо невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Уповноважену особу включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, позивач звернулася з касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", керуючись лише припущеннями відповідача щодо отримання певних переваг перед іншими вкладниками. Також позивач вказав, що перерахування коштів з рахунку іншої особи на депозитний рахунок позивача не лише не заборонено діючим законодавством, а прямо дозволено нормативними актами.
Відзиву на касаційну скаргу Уповноваженою особою до суду не подано.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи судами встановлено, що 13.02.2015 року між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" в особі Савич О.В. укладено договір № 002-08503-130215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях та договір № 003-08503-130215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США.
З платіжного доручення видно що 13.02.2015 платником ОСОБА_5 (дочка позивача) здійснено перерахування грошових коштів в національній та іноземній валюті на бенефіціара ОСОБА_2
Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних".
02.03.2015 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта банк" з 03.03.2015 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта банк" - Кадирова В. В.
Рішенням виконавчої дирекції ФГФВО № 71 від 08.04.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта банк" строком на 6 місяців з 03 березня 2015 по 02 вересня 2015 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 147 від 03.08.2015 строк здійснення тимчасової адміністрації у ПAT "Дельта Банк" продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.
Постановою НБУ № 664 від 02.10.2015 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПAT "Дельта Банк".
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 181 від 02.10.2015 розпочата процедура ліквідації ПAT "Дельта Банк" з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
На підставі наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" № 408 від 29.05.2015 та на виконання рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 174/15 від 27.07.2015 комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладами операціями АТ "Дельта Банк" було здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону.
Під час перевірки було встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надійшли внаслідок "Розбивки" великого вкладу іншого клієнта з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання ФГВФО на відшкодування грошових коштів за рахунок держави.
Позивач в жовтні 2015 року отримала від тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" листи №№ 8821/2249, 8821/2250, якими повідомлено, що згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", договори № 003-08503-130215 та № 002-08503-130215 від 13.02.2015 є нікчемними. Також було наголошено, що відповідно до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Не погоджуючись з такими висновками відповідача про нікчемность договорів № 003-08503-130215 та № 002-08503-130215 від 13.02.2015, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивачем фактично допущено порушення умови Договору банківського вкладу та Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" оскільки, відповідно до платіжних доручень № 45868548, № 45869413 від 13 лютого 2015 року, кошти на рахунок не вносились, а були зараховані від третьої особи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Слід наголосити, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК) про нікчемність правочину не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.
У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) на відповідному банківському рахунку розміщено відповідну суму, яка обчислюється в тисячах доларів США, строком до 22 січня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням.
Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).
Отже, як зазначив цей суд, оскільки вклад розміщено на рахунку АТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду.
Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій уповноваженої особи Фонду, Фонду щодо відмови включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та правомірності дій і рішень уповноваженої особи Фонду про визнання правочину нікчемним, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання Уповноважену особу включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
За таких обставин постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2016 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення, про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" щодо невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" включити ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз ,
Судді Верховного Суду