Іменем України
23 квітня 2019 року
Київ
справа №802/3887/15-а
адміністративне провадження №К/9901/15069/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.02.2016 у складі судді Заброцької Л.О. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 у складі колегії суддів Драчук Т.О., Загороднюка А.Г., Полотнянка Ю.П. у справі №802/3887/15-а за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадиров Владислава Володимировича про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_3 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати неправомірним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. (надалі по тексту - Уповноважена особа) щодо визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) № 020-28551-120215 від 12.02.2015, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3, згідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- зобов'язати Уповноважену особу включити позивача до переліку вкладників АТ "Дельта Банк" для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк" у розмірі 7100 доларів США із нарахованими відсотками, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_3 до загального реєстру вкладників згідно договору банківського вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, визнано неправомірним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» щодо визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) №020-28551-120215 від 12.02.2015, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3, згідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» включити ОСОБА_3 до переліку вкладників АТ «Дельта Банк» для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта Банк» згідно договору банківського вкладу (депозиту) №020-28551-120215 від 12.02.2015 із нарахованими відсотками, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували, що операція з перерахування коштів на рахунок позивача з рахунку ОСОБА_4 суперечить вимогам Постанови НБУ № 692/БТ "Про віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" від 30.10.2014, оскільки у зв'язку з операцією з перерахування коштів на рахунок позивача з рахунку ОСОБА_4 було створено нову особу вкладника, що призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано до суду письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких він просить скаргу задовольнити, а оскаржувані рішення - скасувати.
Відзиву на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи судами встановлено, що 12 лютого 2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Дельта Банк" був укладений договір банківського вкладу "Найкращий від Миколая" №001-28551-120215 у доларах США, сума вкладу за яким складала 7100,00 (сім тисяч сто доларів США 00 центів), строк дії договору по 13 травня 2015 року включно.
За вказаним договором банком відкритий на ім'я позивача вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1. Нараховані проценти за вкладом виплачуються щомісячно шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_2, відкритий на ім'я вкладника в установі банку. По закінченню строку дії договору вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_3 відкритий на ім'я вкладника в установі банку.
Як вбачається з Меморіального ордера № 10330226 від 12 лютого 2015 року, кошти в сумі 7100,00 доларів США були зараховані на рахунок позивача 12 лютого 2015 року.
Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 ПАТ Дельта Банк віднесено до категорії неплатоспроможних .
На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51, яким розпочато з 03.03.2015 процедуру виведення ПАТ Дельта Банк з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" В.В. Кадирова.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 №71 внесені зміни до рішення від 02.03.2015 №51 щодо строку запровадження тимчасової адміністрації - на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 №147 строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" та повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" В.В.Кадирова продовжено до 02.10.2015 включно.
Постановою Національного банку України №664 від 02.10.2015 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Дельта Банк».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 №181 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
Наказом тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" від 29.05.2015 №408 "Щодо продовження роботи Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб ПАТ "Дельта банк" та створення Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" призначено здійснення перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав передбачених частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії з питань перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк", призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" №408 від 29.05.2015 договір №011-28551-120215 від 12 лютого 2015 року укладений між ОСОБА_3, та АТ "Дельта Банк" визнано нікчемним.
Визнання вищезазначеного договору нікчемним та не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стали підставою для звернення позивача до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що в Уповноваженої особи не було правових підстав для віднесення договору до нікчемного, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.
У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) на відповідному банківському рахунку розміщено відповідну суму, яка обчислюється в тисячах доларів США, строком до 22 січня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням.
Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).
Отже, як зазначив цей суд, оскільки вклад розміщено на рахунку АТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду.
Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій уповноваженої особи Фонду, Фонду щодо відмови включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та правомірності дій і рішень уповноваженої особи Фонду про визнання правочину нікчемним, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, відповідають закону.
Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) № 020-28551-120215 від 12.02.2015, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3, згідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Як вже зазначалось вище, правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Дельта Банк" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та № 819/353/16 від 04 липня 2018 року.
Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.
Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Отже, встановлена правова природа згаданого рішення (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) № 020-28551-120215 від 12.02.2015, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3
Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/8351/16-а.
Отже, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року в частині вимог про скасування рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) № 020-28551-120215 від 12.02.2015, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 слід скасувати, а провадження в наведеній частині підлягає закриттю.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 341, 344, 349, 350, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд,-
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року в частині вимог про скасування рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) № 020-28551-120215 від 12.02.2015, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 скасувати, а провадження у справі у цій частині закрити.
В решті постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року залишити в силі.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз ,
Судді Верховного Суду