23 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2961/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Довгої О.І., Улицького В.З.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 03 вересня 2018 року (ухвалене головуючим - суддею Лук'янова О.В. у м. Хуст, повний текст рішення складено 12 вересня 2019 року) у справі № 309/3896/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання зарахувати періоди роботи до страхового стажу,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить:
визнати дії Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області неправомірними щодо не зарахування до стажу роботи періодів роботи;
зобов'язати Хустське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати до страхового стажу згідно записів в трудовій книжці час роботи з 29.12.1982 по 25.04.1986 в «Большесельському РайПО» та з 10.12.1986 по 01.10.1995 а колгоспі імені Кірова;
зобов'язати Хустське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області призначити, зробити перерахунок призначеної пенсії, взявши до уваги зазначені вище періоди роботи, записані в трудовій книжці, з дня винесення судового рішення та відповідно виплатити.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що з 2005 року йому було призначено пенсію за віком із врахування загального стажу роботи - 21 рік 3 місяці 14 днів. При призначенні йому пенсії до загального стажу не було враховано період роботи в «Большесельському РайПО», тобто період його роботи з 29.12.1982 по 25.04.1986 та період роботи в колгоспі імені Кірова, тобто період роботи з 10.12.1986 по 01.10.1995. Він звернувся до Хустського ОУПФУ про перерахунок загального стажу роботи, однак йому було відмовлено у перегляді та не враховано періоди його роботи: з 29.12.1982 по 25.04.1986 в «Большесельському РайПО» та з 10.12.1986 по 01.10.1995 в колгоспі імені Кірова з тих підстав, що відсутнє документальне підтвердження про те, що він перебував у штаті колгоспу як колгоспний спеціаліст, не знайдено первинних документів про його трудову діяльність (протоколів про прийняття, переведення та звільнення з роботи), а також не було представлено документів про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві, тому, згідно поданих документів, загальний стаж його роботи становить 21 рік 3 місяці 14 днів. Вважаючи таку відмову протиправною, оскільки стаж роботи підтверджується записами в трудовій книжці, він звернувся до суду.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 03.09.2018 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано дії Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо незарахування до стажу роботи періодів роботи, неправомірними. Зобов'язано Хустське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області зарахувати до страхового стажу згідно записів в трудовій книжці час робити з 29.12.1982 по 25.04.1986 в «Большесельському РАЙПО» та з 10.12.1986 по 01.10.1995 в колгоспі імені Кірова. Зобов'язано Хустське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області призначити та зробити перерахунок призначеної пенсії, взявши до уваги вищезазначені періоди роботи, які записані в трудовій книжці, з дня винесення судового рішення та відповідно виплатити.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що періоди роботи позивача в «Большесельському РайПО» з 29.12.1982 по 25.04.1986, в колгоспі імені Кірова з 10.12.1986 по 01.10.1995належним чином підтверджені записами, зробленими в його трудовій книжці, а тому наявні законні підстави для зарахування до трудового стажу позивача вказаного періоду роботи.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що ними було подано запит до Пенсійного фонду Російської Федерації про витребування підтверджуючої довідки про стаж роботи. У відповідь «Большесельськое районное потребительськое общество РАйПО» видало довідку від 15.10.2002, в якій зазначено, що «Документов для подтверджения стажа работы гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в Большесельском районном потребительском обществе нет. По документам в данной организации ОСОБА_3 не числится и не работал». Тому вважають, що підстав для зарахування данного періоду роботи немає. Що стосується періоду роботи в колгоспі імені Кірова з 10.12.1986 по 01.10.1995, зазначаєють, що згідно ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, в незалежності від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. В трудовій книжці відсутні відомості про відпрацьовані дні. Тому спеціалістами Пенсійного фонду було подано запит до Черкаської області Монастирищенського району, про перевірку стажу роботи. В акті перевірки вказано, що гр. ОСОБА_2 працював по найму за періоди з 01.10.1990 по 30.11.1990, з 01.07.1992 по 30.11.1992 та з 01.10.1993 31.10.1993. Вказано, що Заробітна плата нараховувалася лише за ці періоди роботи. З 10.12.1986 по 01.10.1990 гр.ОСОБА_2 серед працюючих не значиться, а починаючи з 01.10.1990 рахується серед найманих працівників. Також в акті зазначено, що даних про те, що гр. ОСОБА_2 являвся членом колгоспу не має, і серед працюючих в 1991 та 1995 не рахуєтеся. У зв'язку з цим вважають, що немає підстав зараховувати даний період роботи до стажу. Додатково звертають увагу, що періоди роботи: з 29.12.1982 по 25.04.1986 та з 10.12.1986 по 01.10.1995, зазначені в трудовій книжці не підтверджені первинними документами, про що свідчать акти перевірок.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач в судове засідання на виклик суду не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи в його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що позивачу було призначено пенсію по віку з 2005 року із врахуванням загального стажу роботи - 21 рік 3місяці 14 днів.
При призначенні пенсії до загального стажу не було враховано періоди його роботи в «Большесельському РайПО» з 29.12.1982 по 25.04.1986 та в колгоспі імені Кірова з 10.12.1986 по 01.10.1995, що підтверджується листом начальника Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області ОСОБА_4 по розгляду питань, пов'язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій №82/К-99-01 від 14.12.2017 року.
Причиною цього була відсутність документального підтвердження про те, що ОСОБА_2 перебував у штаті товариства та колгоспу як колгоспний спеціаліст, а також відсутність первинних документів про трудову діяльність (протоколів про прийняття, переведення та звільнення з роботи) і ненадання документів про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві, які б додатково підтверджували записи у його трудовій книжці.
Вважаючи, що трудова книжка є основним документом про підтвердження його діяльності працівника і в ній містяться правильні і точні записи про період його роботи в «Большесельському РайПО» та колгоспі імені Кірова, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.20 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Так зі змісту наведених вище норм колегія суддів дійшла висновку, що лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Однак в матеріалах справи наявна копія трудової книжки з якої вбачається, що (дата заповнення 04.01.1971) містяться записи трудового стажу позивача за період роботи в «Большесельському РайПО»: з 29.12.1982 - про прийняття на роботу в Большесельськоє РайПО електрогазозварювальником 6 розряду; з 25.04.1986 звільнення з роботи за власним бажанням; 10.12.1986 прийняття в члени колгоспу імені Кірова на посаду електрогазозварювальника; 01.10.1995 звільнення із членів колгоспу імені Кірова за власним бажанням (а.с.7-11).
Відтак суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що зазначені вище періоди роботи позивача підтверджено згідно записів трудової книги.
Як згадувалось вище, Хустське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, відмовляючи позивачу у перегляді стажу роботи, посилається на відсутність первинних документів, які б підтвердили записи трудової книжки.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись, відтак на цю особу не може покладатись відповідальність за їх збереження.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. ОСОБА_5 апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 03 вересня 2018 року у справі № 309/3896/17 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя ОСОБА_6
судді ОСОБА_5
ОСОБА_7
Повне судове рішення складено 24 квітня 2019 року