23 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/4001/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.
за участю секретаря судового засідання Гром І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС України на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 січня 2019 року, ухвалене суддею Філюк Т.М., м. Луцьк, у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС України про скасування постанов в справі про порушення митних правил та закриття справи,-
06.02.2018 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волинської митниці ДФС України, в якому просить скасувати постанову в.о. начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_2 № 5651/20500/18 від 17.10.2018 року в справі про порушення митних правил, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 72 033,87грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 січня 2019 року позов задоволено повністю. Скасовано постанову в.о. начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_2 від 17 жовтня 2018 року у справі про порушення митних правил № 5651/20500/18 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушеня митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 72033,87 гривень.П ровадження в справі про порушення митних правил № 5651/20500/18 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що отримані від митних органів Литовської Республіки документи самі по собі не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості позивача у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару. Відтак, висновки митних органів в протоколі про порушення митних правил та в постанові про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності про те, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні транспортних засобів, останнім надано неправдиві відомості необхідні для визначення митної вартості самого товару, неправдиві відомості про відправника та одержувача товару,та надання з цією метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, ґрунтуються на припущеннях посадових осіб, які складали протоколи та виносили постанови, та не підтверджено належними та допустимими доказами .Отже, в діях позивача відсутній склад правопорушення передбачений ст. 485 МК України, оскільки у останнього не було умислу на здійснення правопорушення та останній не здійснював дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції,вважаючи його ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, Волинська митниця ДФС оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 січня 2019 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що отримання інформації з митних органів Литовської Республіки в рамках митного контролю є законними діями, адже вчинені у відповідності до ст.563-567 МК України та на підставі «Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС» та Протоколу про надання адміністративними органами взаємної допомоги у вирішенні митних питань від 14.06.94 року.
Також, апелянт стверджує, що об'єктом вчиненого позивачем правопорушення є встановлений порядок переміщення через митний кордон України товарів та повнота сплати митних платежів за їх оформлення. Об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей. В даному випадку позивачем з метою митного оформлення товару була подана митна декларація №UA205090/2018/035522 з документами, які містили недостовірну інформацію щодо відправника, отримувача товару та його вартості. Так, зокрема, умисел, як форма вина, яка є характерною для вказаного правопорушення підтверджується поданням до митного оформлення гр. ОСОБА_1 документів з недостовірною заниженою вартістю товару, яка в подальшому ж була основою для нарахувань митних платежів.
Крім того, згідно з матеріалами справи про порушення митних правил на дату оформлення товару керівником підприємства ТОВ «Лінкорд ЛТД» був ОСОБА_1, окрім того згідно гр.9 поданої до митного оформлення декларації особою, відповідальною за фінансове врегулювання є ТОВ «Лінкорд ЛТД», а тому відповідальною особою є безпосередній керівник ОСОБА_1При цьому, згідно гр.54 МД №UA205090/2018/035522 внесення відомостей до вказаної митної декларації здійснювалось безпосередньо гр. ОСОБА_1, а тому саме він зобов'язаний нести відповідальність за недостовірність інформації, яка ним же і була внесена до митної декларації, зокрема, що стосувалась вартості транспортного засобу.
Відтак, митницею вірно притягнуто до відповідальності за надання неправдивих відомостей щодо відправника товару та його одержувача, неправдивих відомостей необхідних для визначення митної вартості товару директора ТОВ «Лінкорд ЛТД» ОСОБА_1 як особу, яка на момент митного оформлення товару в силу виконуваних посадових обов'язків несла відповідальність за роботу всього підприємства та самостійно заповнювала графи МД.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, щозгідно протоколу про порушення митних правил № 5651/20500/18 посадовою особою м/п «Луцьк» Волинської митниці ДФС за митною декларацією типу №UA205090/2018/035522, де декларантом (митним брокером) ТОВ «Лінкорд ЛТД», 43025, Україна, Волинська область, м. Луцьк, вул. Словацького,30 є громадянин ОСОБА_1, проведено митне оформлення товару «Легковий автомобіль: марка «RENAULT», модель «KANGOO», ідентифікаційний номер (кузова) -VF1FW16H64977498, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2013, загальна кількість місць, включаючи місце водія 2, призначений для використання по дорогах загального користування (для перевезення вантажів), потужність двигуна - 81 KW, тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів 1 461 см3, вантажопідйомністю - 752 кг, маса в разі максимального завантаження 2 200 кг, бувший у використанні, колісна формула - 4x2, тип кузова - фургон, наявна стаціонарна перегородка між кабіною водія та вантажним діленням, відсутні вікна в бокових панелях, відсутні доступні отвори для кріплень сидінь та встановлення пристроїв безпеки, відсутні в задній частині кузова декоративне оздоблення та ознаки комфорту, не виготовлений на базі кузова легкового автомобіля, який відповідно до Інвойса (INVOICE) від 05.05.2018 №455-М-Lслідував від продавця «VASTERS &STEEL LP» 2,5 st. Vincent Street, Edinburgh, EH3 6SW, Scotland, UK в адресу «LINKORD LTD» LLC 30, Slovatskogo Str., office, Lutsk, Volyn rg., Ukraine, 43025, за ціною 1 100 Євро.
За митне оформлення даною транспортного засобу при його митній вартості 62 529,41 грн. було сплачено митних платежів в загальній сумі 21 105,67 грн.
Листом ДФС України від 04.09.2018 року №27243/7/99-99-20-02-01-17 на адресу Волинської митниці ДФС 10.09.2018 року надійшло звернення митних органів Литовської Республіки щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортного засобу марки «Renault KANGOO», номер кузова - VF1FW16H649774986за експортною декларацією MRN№18LTVC0100EK099F59 та рахунком-фактурою серії EDT6 Nr. 97 від 12.05.2018 року щодо купівлі продажу вказаного транспортного засобу.
За результатом проведеного опрацювання зазначеного звернення митих органів Литовської Республіки та товаросупровідних документів доданих до нього було встановлено, що автомобіль марки «Renault KANGOO», номер кузова -VF1FW16H64977498 був проданий компанією UAB «EDT Baltic» громадянину Volodymyr Martynchuk ЕК741714 за ціною 4 400 Євро, що за курсом НБУ станом на 15.05.2018, тобто на момент митного оформлення товару за МД типу ІМ40ДЕ №UA205090/2018/035522 становило 137 564, 70 грн.
Оскільки директор ТОВ «Лінкорд ЛТД» громадянин України ОСОБА_1 під час митного оформлення транспортного засобу марки «Renault KANGOO», номер кузова - VF1FW16H64977498 за МД №UA205090/2018/03552 вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 24 011,29 грн., тобто заявив у митній декларації №11А205090/2018/035522 неправдиві відомості щодо відправника та отримувача товару та неправдиві відомості необхідні для визначення митної вартості товару та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості, постановою в справі про порушення митних правил № 5651/20500/18 від 17.10.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 72 033,87 грн.
Вважаючи постанову в справі про порушення митних правил винесеною протиправно, та такою, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 485 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час ввезення транспортного засобу позивачем) (далі - МК України) встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Для притягнення до відповідальності, згідно з статтею 485 Митного кодексу України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, вини у формі прямого умислу, а також наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.
Відповідно до частини 1 статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За змістом статті 10 Кодексу про адміністративне правопорушення України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
При цьому, статтею 485 Митним кодексом України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.
Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Частиною 2 статті 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом із митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, установлених цим Кодексом, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною 3 статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їхні копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом (частини 5, 6 статті 264 МК України).
Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України.
З матеріалів справи встановлено, що під час митного оформлення транспортного засобу марки марки «Renault KANGOO», номер кузова -VF1FW16H649774986з метою ідентифікації транспортного засобу та для підтвердження заявленої митної вартості, надано митну декларацію ІМ 40 ДЕ №UA205090/2018/03552.
Будь-які докази щодо фальсифікації поданих до митного оформлення в Україні документів, зокрема, договору купівлі-продажу, відсутні, як і докази того, що позивач був обізнаний про оформлення експорту в країні-відправлення із зазначенням іншої (вищої) ціни вказаного автомобіля.
Так, підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил стали документи, надані митними органами Литовської Республіки, які містять невідповідності з документами, наданими позивачем для митного оформлення транспортного засобу на території України, щодо продавця і покупця, а також вартості транспортного засобу.
Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не перевірив обставин завершення експорту транспортного засобу, не направив запитів компаніям, які фігурують відправниками товару у документах, наданих митними органами Литовської Республіки та документах, поданих до митного оформлення позивачем, не вжив заходів щодо встановлення особи і опитування ОСОБА_3, який значиться покупцем автомобіля за документами, наданими митними органами Литовської Республіки, а тому отримані від митних органів Литовської Республіки документи, на переконання суду апеляційної інстанції, не є самодостатніми, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у діях позивача умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару.
При цьому, вказані документи не виключають можливості переходу прав на автомобіль після такого оформлення до інших осіб, в тому числі, до продавця, зазначеного в поданих до митного оформлення документах, фірми, а факт спільного перетину митного кордону України позивача та ОСОБА_3 на придбаному автомобілі не доводить протиправних дій позивача.
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, у справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Суд апеляційної інстанції зауважує, що у судовому рішенні за результатами розгляду справи обов'язково повинен бути дотриманий критерій переконливості, так як для встановлення обставин у справі при її вирішенні необхідно, щоб докази однієї сторони переконували у наявності цих обставин більше, ніж докази іншої сторони переконували у протилежному.
За таких обставин, аналізуючи вимоги частини 1 статті 486, статті 489 МК України, щодо з'ясування обставин кожної справи та вирішення її з дотриманням вимог закону, а також приписів частини 1 статті 466 МК України, щодо застосування адміністративного стягнення за порушення митних правил не інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України, вимог пунктів 2 та 3 частини 1 статті 531 МК України, щодо підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржена постанова у справі про порушення митних правил №№ 5651/20500/18 від 17.10.2018 відповідачем винесена без дотримання законодавчих приписів та без врахування обставин у справі, оскільки відповідачем не доведено наявність умислу в діях позивача, спрямованого на вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, а також переслідування мети, спрямованої на неправомірне зменшення розміру митних платежів.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентної практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності винесення постанови в справі про порушення митних правил № 5651/20500/18 від 17.10.2018, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятогорішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючисьст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС України залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 січня 2019 року у справі №161/19211/18 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС України про скасування постанов в справі про порушення митних правил та закриття справи - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_4
судді ОСОБА_5
ОСОБА_6
Повне судове рішення складено 24.04.2019.