23 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/3641/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.
апелянта ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 березня 2019 року (ухвалене головуючим - суддею Новосад М.Д. у м. Червоноград) у справі № 459/3721/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови серії НК № 597912 від 03 грудня 2018 року,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції лейтенанта ОСОБА_2 щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього на місці зупинки транспортного засобу та скасувати постанову серії НК № 597912 від 03.12.2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 03.12.2018 інспектором поліції ОСОБА_2 винесено відносно нього постанову серії НК № 597912 від 03.12.2018 за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП. В постанові вказано, що він, керуючи транспортним засобом не був пристебнутий пасками безпеки та не увімкнув аварійну світлову сигналізацію при зупинці працівниками поліції. З даною постановою не погоджується та вважає її протиправною та незаконною, оскільки при зупинці транспортного засобу, працівником поліції не було виконано вимоги ст. 268 КУпАП, а саме останній не ознайомив його з матеріалами справи, не виконав вимоги ст..ст. 278, 279, 280 КУпАП. Крім цього вказує, що не порушував вказані вище норми КУпАП.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 11 березня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення дії поліцейського були правомірними та такими, що не порушували права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, а постанова серії НК № 597912 від 03.12.2018 обґрунтована та винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що його притягнуто ад адміністративної відповідачльності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, однак вважає, що ця стаття не відповідає своїм змістом порушенню правил дорожнього руху, а саме п. 9.9 «а».
Апелянт в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання на виклик суду не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи в його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що згідно копії постанови серії НК № 597912 від 03.12.2018 ОСОБА_1 03.12.2018 о 02 год. 10 хв. на автодорозі Ковель-Жовква Р15-121 км керував транспортним засобом та не був пристебнутий ремнем безпеки, чим порушив п.2.3. «в» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), а також не увімкнув аварійну світлову сигналізацію при зупинці транспортного засобу на вимогу працівника поліції, чим порушив п. 9.9 «а» ПДР України.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Вважаючи дії відповідача та прийняте рішення протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Проаналізувавши матеріали справи та законодавчі положення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про частково помилкове застосування норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи з огляду на наступне.
Так згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 2.3. «в» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких заважають користуватися ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.
Крім цього, у відповідності до п. 9.9 «а» ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
У відповідності до ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, диспозиції наведених правових норм передбачають притягнення до відповідальності водіїв транспортних засобів зокрема за порушення ними порушення правил користування ременями безпеки та правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» було внесено зміни до ст. 258 КУпАП, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
В результаті внесених змін ч. 4 стала ч. 5 ст. 258 КУпАП, яка встановлює, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
З наведеного вище видно, що протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху не складається.
Згідно п. 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інспектором поліції не було порушено порядку винесення оскаржуваної позивачем постанови, адже інспектор, у відповідності до вищезазначених положень чинного законодавства, вправі виносити постанови про вчинення особою адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, ч. 5 ст. 121 та ч. 2 ст. 122 КУпАП, на місці вчинення таких правопорушень, що в свою чергу свідчить, що позовна вимога про визнання протиправними дій інспектора патрульної поліції лейтенанта ОСОБА_2 щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього на місці зупинки транспортного засобу не підлягає задоволенню.
Щодо іншої частини позовних вимог то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, як на обставини вчинення правопорушення покликається на складену відповідачем постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Разом з цим колегія суддів не вважає постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Крім цього п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз'яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Однак посилання на будь-який технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався) чи на будь-який інший доказ, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не містить.
Так під час судового розгляду справи колегія суддів не встановила, що позивач 03.12.2018 о 02 год. 10 хв. на автодорозі Ковель-Жовква Р15-121 км керував транспортним засобом та не був пристебнутий ремнем безпеки, чим порушив п.2.3. «в» ПДР України, а також не увімкнув аварійну світлову сигналізацію при зупинці транспортного засобу на вимогу працівника поліції, чим порушив п. 9.9 «а» ПДР України., що в свою чергу вказує на відсутність в діях позивача порушення ПДР України.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог ПДР України, а тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Відтак встановлено, що прийняттям спірної постанови відповідачем було порушено, гарантоване статтями 280, 251 КпАП України, право позивача на всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також підтвердження або спростування таких обставин належними доказами, за захистом якого особа звернулася до адміністративного суду. А тому вказані обставини безумовно свідчать про порушення відповідачем норм чинного законодавства та ставить під сумнів правомірність оспорюваної постанови, яка підлягає скасуванню.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, з урахуванням встановленого суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність оспорюваної постанови та наявності підстав для її скасування і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було частково неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково і рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги частково.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 березня 2019 року у справі № 459/3721/18 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 597912 від 03 грудня 2018 року, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_5
Повне судове рішення складено 24 квітня 2019 року