24 квітня 2019 року № 857/2144/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.,
при секретарі судового засідання - Пильо І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 Бангладеш ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 4 лютого 2019 року у справі №463/675/19 (суддя Жовнір Г.Б., м.Львів) за позовом Львівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України до громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 Бангладеш ОСОБА_3 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця, -
У січні 2019 року Львівський прикордонний загін Державної прикордонної служби України (далі - ОСОБА_4 загін, ДПСУ відповідно) звернувся до суду із позовом до громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 Бангладеш ОСОБА_3 (далі - Громадянин, НРБ відповідно) про продовження строку затримання відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою забезпечення примусового видворення за межі території України в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ) на строк 6 місяців.
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 4 лютого 2019 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги вказує, що позивач не вживав усіх передбачених законодавством заходів щодо ідентифікації іноземця. Зокрема, не звертався з метою отримання документів для депортації відповідача до Почесного Консульства НРБ у м.Київ та до Посольства НРБ (м.Москва, Росія), яке вказане на сайті Міністерства закордонних справ України (далі - МЗС). Листування з Посольством України у ОСОБА_2 (далі - РП) не свідчить про вжиття Прикордонним загоном усіх передбачених законом заходів щодо ідентифікації Громадянина.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Розгляд справи проводити без участі представника ОСОБА_4 загону.
Відповідач в судове засідання не з'явився, оскільки 10.04.2019 за повідомленням директора ПТПІ Громадянин переданий представникам ОСОБА_4 загону для подальшого видворення до країни походження (а.с.86).
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином у порядку визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що є підстави для продовження строку тримання відповідача в ПТПІ, з метою забезпечення його примусового видворення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач вчинив спробу незаконного, поза межами пунктів пропуску, перетинання державного кордону України (далі - ДКУ) в ОСОБА_2 (далі - РП) на ділянці відділення інспекторів прикордонної служби «Угнів» відділу прикордонної служби «Павловичі», територія Угнівської міської ради Сокальського району Львівської області, на напрямку 687 прикордонного знака, на відстані 1500 м до лінії державного кордону, внаслідок чого, 05.08.2018 о 22/46 хв був затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост».
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 8 серпня 2018 року Громадянина притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 8 серпня 2018 року (далі - Рішення) примусово видворено відповідача за межі території України. Затримано з поміщенням до ПТПІ, на строк достатній для виконання судового рішення, який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання, а саме з 05.08.2018 (а.с.5-6).
На підставі Рішення 04.09.2018 апелянт був поміщений до ПТПІ.
Протягом встановленого шестимісячного строку Прикордонним загоном на адресу Посольства НРБ в Варшаві направлявся запит щодо встановлення особи Громадянина, де додатками направлено дактилоскопічну картку вище зазначеного Громадянина та власноручно заповнену ним анкету. У зв'язку з ненадходженням відповіді, управлінням у справах іноземців та адміністративного провадження Міжнародно-правового департаменту проведено заходи повторного анкетування, сканування відбитків пальців та фотографування таких осіб, в тому числі Громадянина, зібрані матеріали 23.11.2018 направлено до Посольства України в РП для їх передачі до Посольства НРБ в РП з метою прискорення процедури ідентифікації відповідача (а.с.7-9, 56-58).
Станом на день розгляду справи відповіді не надійшло, хоча є відмітка про отримання відправлених документів.
Крім того, позивач зазначає, що при повторному анкетуванні відповідач надав неправдиву інформацію щодо дати свого народження, оскільки в наданій ним копії паспортного документа зазначається інша дата народження, а саме 01.08.1984 (а.с.18).
З приводу наведених відомостей Прикордонним загоном направлено запит до Департаменту консульської служби МЗС щодо ідентифікації Громадянина від 04.02.2019 №81/1189, де додатком було направлено копію паспортного документа для прискорення його ідентифікації, однак станом на час апеляційного розгляду справи будь-якої інформації не надходило (а.с.59).
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України врегульований Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон).
Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Згідно частини 1 статті 289 КАС за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, на підставі заяви поданої органом охорони державного кордону до іноземця або особи без громадянства суд може застосувати такий захід як затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Частинами одинадцятою-тринадцятою статті 289 КАС передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено, що у випадку відсутності співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації та неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи, строк затримання такої особи може бути продовжено шляхом подачі відповідного адміністративного позову, який подається кожні шість місяців.
Як видно з матеріалів справи, Прикордонним загоном вживались заходи з метою ідентифікації відповідача, що підтверджується листуванням з консульськими органами та посольствами, однак відповідна інформація щодо особи відповідача на момент звернення до суду з даним позовом не одержана. Надання Громадянином ОСОБА_4 загону лише копії свого паспорта, а також ухилення від надання оригіналу вказаного документу, свідчить про відсутність співпраці з боку відповідача під час процедури його ідентифікації.
Зважаючи на те, що відповідач не співпрацює із позивачем для забезпечення його ідентифікації, Рішення про видворення не виконано, відсутня інформація з Посольства НРБ щодо ідентифікації Громадянина, апеляційний суд приходить до переконання про наявність належних правових підстав для продовження строку затримання відповідача.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги перелічених вище правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 271, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 Бангладеш ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м.Львова від 4 лютого 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя ОСОБА_5
судді ОСОБА_6
ОСОБА_7