22 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2757/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сапіги В.П.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
за участі: секретаря судових засідань ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу інспектора Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 січня 2019 року ухваленого в порядку спрощеного позовного провадження суддею Мички Б.Р. в м.Львові у справі за позовом ОСОБА_4 до інспектора Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
02 жовтня 2018 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним звернувся до інспектора Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбачене статтею 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ №575700 від 03.09.2018 року.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 січня 2019 року позов задоволено частково.
Скасовано постанову серії ЕАВ № 575700 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 03.09.2018 відносно ОСОБА_4 ст.132-1 КУпАП та закрито провадження у справі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що в обґрунтування своєї позиції позивачем не було надано доказів на спростування факту перевантаження ним транспортного засобу чи на підтвердження недостовірності результатів габаритно-вагового контролю. Одночасно звертає увагу апеляційного суду на те, що саме відповідач не здійснював габаритно-ваговий контроль та не оформляв його результати, така перевірка проведена працівниками Укртрансбезпеки у його присутності та за її наслідками прийнято оскаржуване рішення.
Сторона відповідача в прохальній частині апеляційної скарги звернулася до суду з вимогою проводити розгляд справи у її відсутності і з цим погодився представник позивача.
Розгляд справи здійснюється з врахуванням вимог ст. 286 КАС України, яка передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Постановою серії ЕАВ № 575700 від 03 вересня 2018 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП у виді штрафу в poзмірі 510 грн. за порушення п.22.5 Правил дорожнього руху. Так, згідно з даною постановою, складеною інспектором Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 позивач визнаний винним у тому, що 03.09.2018 о 15 год 02 хв. в смт. Решетилівка на автодорозі Київ-Харків-Довжанський 316 км, керуючи транспортним засобом DAF FT XF 105.460, н.з. ВС5069ЕН, перевозив вантаж на ТЗ з напівпричепом, н.з. ВС7793ХТ, навантаження на строєну вісь склало 23 т.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги обґрунтовано застосував до даних правовідносин наступні норми права.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
Відповідно до ст.132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абз. 3 п. 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється..
Відповідно до п. 1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та або габариті параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (надалі - Порядок), цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Згідно з п.п. 3 п. 2 Порядку великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (Офіційний вісник України, 2001р. № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися ведиковаговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Відповідно до п. п. 4 п. 2 Порядку габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пунктом 18 Порядку встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється. На час зупинки та винесення оскаржуваної постанови у ОСОБА_4 в наявності була міжнародна автомобільна накладна (CMR) - документ, який супроводжує вантаж при перевезенні його автомобільним транспортом.
Наведена міжнародна автомобільна накладна супроводжує вантаж на шляху його проходження від пункту приймання вантажу до перевезення (пункт відправлення) до пункту отримання вантажу, видається вантажовідправнику, перевізнику і в залежності від правил перевезення, передається вантажоотримувачу разом з вантажем в пункті призначення.
В п. 11 транспортної накладної наведена вага вантажу з брутто 20260 кг.
Згідно з даними, проведеними компанією «Nabaltec» 30.08.2018, у місці завантаження - м.Швандорф (Німеччина) маса порожнього транспортного засобу, д.н.з. НОМЕР_1, з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2, становила 15200 кг, маса вантажу 20280 кг, повна маса завантаженого автомобіля - 35480 кг.
Відповідно до даних динамічного поосного зважування транспортного засобу, н.з. ВС5069ЕН, номер причепа ВС7793ХТ, від 02.09.2018 о 09 год. 36 хв. за київським часом, проведеного на пункті пропуску «Краковець» Львівської митниці (Україна), повна маса завантаженого автомобіля становила 34670 кг.
Як вбачається з даних, наданих ТзОВ «Транс-Сервіс-1», по автомобілю з бортовим номером 424, яким є транспортний засіб DAF FT XF 105.460, н.з. ВС5069ЕН, на момент зважування при перетині кордону у паливних баках ТЗ було 121,5 л дизельного палива, що враховуючи густину даної речовини приблизно становить 103 кг.
З талону №133 від 03.09.2018 вбачається, що в результаті проведення габаритно-вагового контролю у смт.Решетилівка на автодорозі Київ-Харків-Довжанський 316 км (Україна) о 14 год. 48 хв. за київським часом повна маса завантаженого автомобіля склала 36900 кг.
За даними, наданими ТзОВ «Транс-Сервіс-1» по автомобілю з бортовим номером 424, на момент зважування у смт. Решетилівка у паливних баках вказаного транспортного засобу було 605,7 л дизельного палива, що приблизно дорівнює 515 кг.
Відповідно до разової перепустки №0000033136 для в'їзду на територію ЗМК ТОВ «Гранд Винд» від 03.09.2018 о 19 год. 01 хв. за київським часом маса автомобіля становила 35080 кг.
Згідно з роздруківкою з цифрового тахографа ТЗ за 03.09.2018 у якій вказано тривалість руху та зупинки ТЗ за всесвітньо координованим часом UTC, від моменту зупинки ТЗ інспектором патрульної поліції у смт. Решетилівка 03.09.2018 о 14 год. 50 хв. за київським часом (11 год. 50 хв. за часом UTC) до моменту прибуття ТЗ до місця розмитнення у м.Харків 03.09.2018 о 18 год. 59 хв. за київським часом (15 год. 59 хв. за часом UTC) ТЗ здійснив лише одну зупинку тривалістю 4 хв. о 16 год. 16 хв. за київським часом (13 год. 16 хв. за часом UTC).
Колегія суддів вважає логічним висновок суду про те, що показники проведених зважувань автомобіля та тривалість зупинки автомобіля, здійсненої транспортним засобом один раз протягом 4 хвилин після проходження зважування на пункті пропуску «Краковець» Львівської митниці до прибуття на місце розмитнення у м.Харків, де відбулось чергове зважування автомобіля, з урахуванням ваги наявного під час здійснення зважувань дизельного палива у паливних баках транспортного засобу, що із затентованого напівпричепа вивантажити 1820 кг вантажу під час зупинки тривалістю 4 хвилини не є можливим.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з п.24 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звернуто увагу на неприпустимість спрощеного підходу до розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності.
Колегія суддів зважаючи на вказані обставини вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, на підставі яких було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Беручи до уваги встановлене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимоги, а тому такі підлягають задоволенню.
ОСОБА_3 з тим необхідно зазначити, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).
Загалом оцінюючи наведені апелянтом доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені в позовній заяві та апеляцій скарзі, були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про прийняття судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не бачить підстав для задоволення апеляційної скарги.
В силу ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 250, 308, 310,315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу інспектора Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 січня 2019 року в справі №464/556/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_5
судді ОСОБА_6
ОСОБА_7
Повне судове рішення складено 24.04.2019.