24 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/3724/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Ніколіна В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Чопко Ю. Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 18 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
суддя в 1-й інстанції - Ясиновський Р. Б.,
час ухвалення рішення - 18.02.2019 року, 17:20 год.,
місце ухвалення рішення - м. Жовква,
дата складання повного тексту рішення - 21.02.2019 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Львівської митниці ДФС, в якому просив скасувати постанову у справі про порушення митних правил №5785/20900/18 від 27 листопада 2018 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 18 лютого 2019 року позов задоволено частково. Скасовано постанову про порушення митних правил № 5785/20900/18 від 27 листопада 2018 року, винесену заступником начальника Львівської митниці ДФС у справі про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн., звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України, обмежившись усним зауваженням, відповідно до ст.22 КУпАП України.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята правомірно, відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень встановлених чинним законодавством України. Зазначає, що позивач не доставив транспортний засіб до органу доходів і зборів призначення та перевищив встановлений МК України строк доставки транспортних засобів, що перебувають під митним контролем до органу доходів і зборів призначення, більш ніж на десять діб. Звертає увагу, що у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, то перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу, однак ОСОБА_1 до органів доходів і зборів із заявою про факт аварії чи дії обставин непереборної сили не звертався, документального підтвердження наявності та тривалості дії обставин непереборної сили не надавав. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача (апелянта) у судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності представника за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Представник позивача - ОСОБА_2 у судовому засіданні 17 квітня 2019 року не погодився з доводами апеляційної скарги та вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. У судове засідання 24 квітня 2019 року представник позивача не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності представника за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги та вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 вересня 2018 року близько 23 год. 20 хв. громадянин України ОСОБА_1 в'їхав автомобілем марки «AUDI A6», р.н. JNA497, VIN - WAUZZZ4AZVN061347 в зону митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС, у напрямку «виїзд» із України до республіки ОСОБА_3 каналом позначеним символами червоного кольору «червоний коридор».
У ході митного контролю та оформлення було встановлено, що згідно з АСМО «Інспектор» та ЦБД ЄАІС ДМСУ гр. ОСОБА_1 28 серпня 2018 року через митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС ввіз на митну територію України автомобіль марки «AUDI A6», р.н. JNA497, VIN - WAUZZZ4AZVN061347 без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів на строк, передбачений нормами ст.95 МК України.
При цьому, ОСОБА_1 не доставив транспортний засіб до органу доходів і зборів призначення та перевищив встановлений МК України строк доставки транспортних засобів, що перебувають під митних контролем до органу доходів і зборів призначення, більш ніж на десять діб.
Постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та МВ ОСОБА_4 від 27 листопада 2018 року у справі про порушення митних правил №5785/20900/18 позивача визнано винним у порушенні митних правил за ч.3 ст.470 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 8500 грн.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що вчинене правопорушення є малозначним, оскільки причиною невчасної доставки транспортного засобу митному органу стали непереборні обставини, а тому оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил підлягає скасуванню зі звільненням позивача від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, обмежившись усним зауваженням.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Ст.95 МК України передбачає, що строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Відповідно до ч.2 ст.95 МК України до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).
Згідно з ч.1, ч.4 ст.102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.470 МК України перевищення встановленого ст.95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ч.1 ст.460 МК України передбачає, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.192 МК України якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Таким чином, особа звільняється від відповідальності за ст.470 МК України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 серпня 2018 року ОСОБА_1 ввіз на митну територію України через митний пост “Краковець” Львівської митниці ДФС транспортний засіб марки «AUDI A6», реєстраційний номер JNA497, (країна реєстрації ОСОБА_3), VIN - WAUZZZ4AZVN061347, без письмового декларування та сплати усіх митних платежів, для особистого користування з метою транзиту за спрощеною формою митного контролю “зелений коридор” через пункт “Краковець” Львівської митниці ДФС на митну територію України відповідно до ч.1 ст.381 МК України.
18 вересня 2018 року ОСОБА_1 в'їхав автомобілем марки «AUDI A6», р.н. JNA497, VIN - WAUZZZ4AZVN061347 в зону митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС, у напрямку «виїзд» із України до республіки ОСОБА_3 каналом позначеним символами червоного кольору «червоний коридор».
Колегія суддів звертає увагу на те, що строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці становить 5 діб відповідно до вимог ст.95 МК України, який у спірних правовідносинах застосовується, тому і строки повідомлення митного органу такі ж.
Матеріалами справи стверджується і не заперечується сторонами факт, що ОСОБА_1 у встановлений у спірних правовідносинах строк транспортний засіб за межі території України не вивіз з об'єктивних обставин, оскільки з 31 серпня 2018 року та 04 вересня 2018 року перебував в амбулаторно-поліклінічному закладі КНП 4-а міська поліклініка м. Львова та був скерований на стаціонарне лікування з діагнозом сечокам'яна хвороба, правобічна ниркова коліка, що підтверджується випискою №250/4 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, а з 05 вересня 2018 року по 17 вересня 2018 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП 5-а міська клінічна лікарня м. Львова та йому була проведена операція 05 вересня 2019 року, що підтверджується витягом №9992 з медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження обставин повідомлення митного органу про неможливість вивезення транспортного засобу, як про це пояснює позивач, і в суд апеляційної інстанції таких не надав.
Колегія суддів звертає увагу на те, що надані позивачем документи вказують лише на те, що позивач перебував на лікуванні, разом з тим, повідомлення митного органу про ці обставини, які перешкоджали позивачу здійснити вивіз даного транспортного засобу у строк, передбачений митним законодавством, здійснено не було.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що сам по собі факт перебування на стаціонарному лікуванні без повідомлення митного органу в контексті ст.192 МК України не перериває, встановлений ч.1 ст.95 МК України строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту.
Крім того, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 необхідно звільнити від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, обмежившись усним зауваженням і зазначає наступне.
Згідно зі ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Колегія суддів звертає увагу, що законодавцем надано право звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням саме органу (посадовій особі), уповноваженому вирішувати справу про адміністративне правопорушення, а у даному випадку таким органом виступає Львівська митниця ДФС.
Таким чином, суд першої інстанції, вийшов за межі вказаної статті, а тому перебрав на себе дискреційні повноваження державного органу.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст.286 КАС України.
Так, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний, а тому суд не вправі звільнити особу від адміністративної відповідальності, застосувавши ст.22 КУпАП тим самим підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що факт перевищення ОСОБА_1 встановленого ст.95 МК України строку доставки транспортного засобу до митного органу призначення підтверджується матеріалами справи, доказів наявності підстав для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення митних правил позивач, зокрема, щодо повідомлення про неможливість вивезення у строки транспортного засобу не надав, а тому оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил 5785/20900/18 від 27 листопада 2018 року прийнята правомірно, що вказує на безпідставність заявлених позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
Колегія суддів також звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_5 Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 271, 272, 286, 310, 315, 317, 320, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 18 лютого 2019 року у справі №444/3818/18 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий- суддя ОСОБА_6
Судді ОСОБА_7
ОСОБА_8
Повне судове рішення складено 24 квітня 2019 року.