23 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2104/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 Держпраці у Закарпатській обл. на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.12.2018р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Держпраці у Закарпатській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю (суддя суду І інстанції: ОСОБА_4, час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 07 хв. 27.12.2018р., м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 08.01.2019р.),-
11.10.2018р. ОСОБА_2 особа - підприємець /ФОП/ ОСОБА_3 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ОСОБА_1 Держпраці у Закарпатській обл. (відповідач) № ЗК176/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-76 від 07.06.2018р. про накладення уповноваженими посадовими особами штрафу в розмірі 223380 грн.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати (а.с.6-17).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.12.2018р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову ОСОБА_1 Держпраці у Закарпатській обл. (відповідач) № ЗК176/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-76 від 07.06.2018р. про накладення уповноваженими посадовими особами штрафу; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати в розмірі 2233 грн. 81 коп. (а.с.187-197).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ОСОБА_1 Держпраці у Закарпатській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.209-218).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що із змісту чинного законодавства слідує, що інспектор праці має право самостійно, без попереднього повідомлення та без суб'єкта господарювання (якщо він вважає, що таке повідомлення може заподіяти шкоду інспекційному відвідуванню) прибувати на будь-яке підприємство, яка підлягає інспекції, до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
Під час проведення 16.05.2018р. інспекційного відвідування за місцем здійснення діяльності ФОП ОСОБА_3 в м.Ужгороді по вул.Шумній, 1 (кафе на автомийці) знаходилися і виконували роботу громадяни ОСОБА_5, 09.04.2000р.н., і ОСОБА_6, 21.03.1996р.н. Щодо вказаних осіб позивачем представлені договори цивільно-правового характеру від 11.05.2018р. на виконання обов'язків помічника (ОСОБА_5В.) та виконання обов'язків помічника піцеоли (ОСОБА_6П.). Аналіз цих договорів вказує на те, що їх предметом є процес праці, а не її кінцевий результат. ОСОБА_2 особи повинні були систематично виконувати певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється зобов'язання виконувати обов'язки помічника, помічника піцеоли.
Роботи, які передбачені названими цивільно-правовими договорами, відповідають основній діяльності ФОП ОСОБА_3 У тексті цих договорів не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо. Враховуючи викладене, спірні договори мають ознаки трудового характеру.
Таким чином з вищенаведеного випливає, що ФОП ОСОБА_3 підмінив трудові договори цивільно-правовими договорами від 11.05.2018р., що свідчить про те, що ОСОБА_5В та ОСОБА_6 були допущені до виконання роботи без оформлення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, чим порушено ч.3 ст.24 КЗпП України.
Також на розгляд відповідачем матеріалів інспекційного відвідування з'явився ФОП ОСОБА_3, який повідомив, що на виконання вимог припису усунув виявлене порушення, а саме уклав трудові угоди з найманими працівниками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та повідомив про прийом на роботу вищезгаданих працівників органи ДФС.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, начальником ОСОБА_1 Держпраці у Закарпатській обл. видано наказ № 79 від 14.05.2018р. про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 (а.с.105-106).
Підставою для такого наказу слугували службова записка заступника начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_11 від 06.04.2018р. (а.с.107), службова записка головних державних інспекторів Гукс М.М. та Сумара А.Ф. (а.с.108), в яких наголошувалося на можливі порушення закону під час оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_3 за місцем здійснення діяльності - кафе на другому поверсі автомийки по вул.Шумній у м.Ужгороді.
На підставі вказаного наказу відповідачем видано направлення № 440 від 14.05.2018р. на проведення інспекційного відвідування зі строком дії з 14.05.2018р. по 18.05.2018р. (а.с.113).
Згідно наведених наказу та направлення на перевірку посадові особи відповідача провели інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування № ЗК176/216/АВ від 16.05.2018р. (а.с.114-119).
Під час проведення інспекційного відвідування в кафе на автомийці по вул.Шумній, 1 в м.Ужгороді було встановлено, що у цьому кафе здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_3, видом діяльності якого є діяльність ресторанів та надання послуг мобільного харчування (код КВЕД 56.10); на час відвідування у кафе знаходилися і виконували роботу ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (а.с.121-125).
Позивачем представлені укладені з вказаними особами договори цивільно-правового характеру від 11.05.2018р. на виконання обов'язків помічника та помічника піцеоли (а.с.127-132).
Згідно пунктів 1 наведених договорів замовник (ФОП ОСОБА_3В.) дає завдання, а виконавець (ОСОБА_5 та ОСОБА_6П.) зобов'язуються виконувати належним чином обов'язки з 11.05.2018р. по 31.12.2018р., з оплатою за виконані роботи винагороди в розмірі 1500 грн. за кожний повний календарний місяць (а.с.134-137).
У своєму письмовому поясненні ФОП ОСОБА_3 повідомив, що у згаданому кафе він здійснює свою діяльність з 01.04.2018р. з режимом роботи з 08.00 год. до 21.00 год. (а.с.133).
На підставі вказаних обставин відповідач дійшов висновку про те, що ФОП ОСОБА_3 підмінив трудові договори цивільно-правовими договорами від 11.05.2018р., оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були допущені до виконання роботи без оформлення трудових договорів та без повідомлень центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу, чим порушено приписи ч.3 ст.24 КЗпП України.
Позивачем підписано акт інспекційного відвідування із зазначенням, що до перевірки зауважень не має та з актом не згідний, оскільки по цивільно-правовим договорам законодавством не заборонено працювати.
21.05.2018р. до відповідача надійшли заперечення ФОП ОСОБА_3 на Акт інспекційного відвідування від 16.05.2018р., в яких позивач зазначив, що в ході інспекційного відвідування ним подано цивільно-правові договори з ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а також докази фактичного виконання вказаних цивільно-правових угод, що підтверджує фактичне та реальне виконання сторонами укладених договорів. Відтак, висновки Акту інспекційного відвідування про те, що ФОП ОСОБА_3 в порушення ч.3 ст.24 КЗпП України допустив до роботи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 без укладення трудових договорів, не відповідає дійсності (а.с.111-112).
Листом № 18 від 21.05.2018р. ОСОБА_1 Держарпаці у Закарпатській обл. надало відповідь на заперечення від 17.05.2018р. на Акт інспекційного відвідування, згідно якої Акт інспекційного відвідування підписано 16.05.2018р.; під час його підписання ФОП ОСОБА_3 не було надано зауважень, а також не було заявлено про бажання надати зауваження до акту. У зв'язку з цим, зауваження на акт приєднуються до Акту інспекційного відвідування № 3K/135/215/AB від 27.04.2018р. (а.с.110).
16.05.2018р. ОСОБА_1 Держпраці у Закарпатській області винесено припис № ЗК176/216/АВ/П про усунення виявлених порушень, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_3 укласти трудові договори з найманими працівниками в письмовій формі та видати наказ (розпорядження), про прийом працівників повідомити в органи ДФС; встановлено строк для усунення порушень - до 31.05.2018р.
07.06.2018р. першим заступником начальника ОСОБА_1 Держпраці у Закарпатській обл. ОСОБА_12 винесено постанову № ЗК/176/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-76 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 223380 грн. (а.с.49-54).
Окрім цього, постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 09.10.2018р. у справі № 308/5518/18, що набрала законної сили 19.10.2018р., закрито провадження у справі про притягнення ФОП ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП, оскільки в діях останнього є відсутніми подія і склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП (а.с.178-179).
Вирішуючи наведений спір та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно проведено позаплановий захід державного контролю (інспекційне відвідування) стану дотримання вимог законодавства про працю у ФОП ОСОБА_3 Разом з тим, матеріалами справи не підтверджується факт допуску ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до роботи без укладення письмових трудових договорів, тобто, без офіційного оформлення трудових відносин відповідно до вимог законодавства.
Відповідачем не здобуто та не надано суду інших доказів на підтвердження трудових відносин між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_6, через що є відсутніми порушення зі сторони позивача вимог ч.3 ст.24 КЗпП України.
Суд також врахував, що питання ознак трудового договору у цивільно-правових договорах між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_6 досліджувалось в постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 09.10.2018р. у справі № 308/5518/18, що набрала законної сили 19.10.2018р., якою закрито провадження у справі про притягнення ФОП ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП.
Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, з наступних причин.
Зміст порушень, які оскаржуються позивачем в судовому порядку, полягає в порушенні приписів ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме: ФОП ОСОБА_3 допущено 16.05.2018р. до роботи працівників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 без укладення трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМ України.
В частині правомірності проведеного відповідачем позапланового заходу державного контролю (інспекційне відвідування) стану дотримання вимог законодавства про працю у ФОП ОСОБА_3 колегія суддів виходить з наступного.
Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затв. постановою КМ України № 96 від 11.02.2015р., Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з п.4 Положення про Головне управління (ОСОБА_1) Державної служби України з питань праці в області, затв. наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27.03.2015р., ОСОБА_1 Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб ОСОБА_1 Держпраці (п.49).
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р. «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (набрала чинності з 17.05.2017р.).
Згідно з п.5 цього Порядку інспекційні відвідування проводяться, зокрема, 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; ін.
Відповідно до п.11 вказаного Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (п.п.19 і 20 зазначеного Порядку).
Окрім цього, проведення відповідачем перевірок дотримання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування спрямоване на виконання міжнародно-правових зобов'язань України в частині забезпечення системи інспекції праці. Так, Законом України № 1985-VІ від 08.09.2004р. ратифіковано Конвенцію міжнародної організації праці № 81 (1947 року) про інспекцію праці у промисловості й торгівлі. Конвенція є основоположним документом, що визначає загальні засади та основні завдання проведення перевірок дотримання законодавства про працю. Положення Конвенції підлягають застосуванню у порядку передбаченому ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», відповідно до якої чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_13 України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Нормами ст.12 цієї Конвенції передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:
a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину до проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;
b) проходити у денний час до будь- яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції;
c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються і зокрема:
i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;
ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;
iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;
iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
Пункт с) ч.1 ст.15 Конвенції передбачає, що слід вважати абсолютно конфіденційним джерело будь-якої скарги, доведеної до їхнього відома, на недоліки або порушення правових норм і утримуватися від повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що інспекційне відвідування було проведене у зв'язку з отриманням такої скарги.
Згідно ст.16 наведеної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про наявність у відповідача правових підстав для проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення ФОП ОСОБА_3 підприємницької (господарської) діяльності.
Також будь-яких порушень, які б вплинули на результат спірного інспекційного відвідування, сторонами не представлено, а судом таких не здобуто.
В частині виявлених порушень законодавства про працю колегія суддів враховує такі обставини справи і норми законодавства.
Частина 1 ст.24 КЗпП України містить перелік випадків коли трудовий договір з працівником укладається у письмовій формі. Відповідно до частини 3 цієї статті працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМ України.
Згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.
Із змісту наведеного слідує, що підставою для застосування вказаних санкцій є факт допуску без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб'єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України.
Такі відносини регулюються законодавством про працю, при цьому сторони розуміють та усвідомлюють таку обставину, але жодним чином не оформляють таких відносин. Сфера регулювання ст.24 КЗпП України обмежується випадками, коли між підприємством та фізичною особою мають місце відносини, які за своїм змістом регулюються трудовим законодавством, а застосування штрафних санкцій за абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними КЗпП України.
Проведеною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, які полягають в допуску двох працівників до роботи без оформлення трудових договорів.
Зокрема, в ході проведення інспекційного відвідування інспектором праці зафіксовано присутність 16.05.2018р. ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на робочих місцях під час виконання ними трудових функцій.
Аналіз представлених позивачем цивільно-правових договорів свідчить про наступне.
11.05.2018р. між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено договір про виконання робіт, відповідно до п.1.1 якого замовник (ФОП ОСОБА_3В.) дає завдання, а виконавець (ОСОБА_6П.) зобов'язується виконувати належним чином обов'язки помічника піцеоли з додержанням вимог, що ставляться законодавством України, в строк з 11.05.2018р. до 31.12.2018р. (а.с.18-19).
Також 11.05.2018р. позивачем укладено договір про виконання роботи з ОСОБА_5, згідно з умовами п.1.1 якого замовник (ФОП ОСОБА_3В.) дає завдання, а виконавець (ОСОБА_5В.) зобов'язується виконувати належним чином обов'язки помічника з додержанням вимог, що ставляться законодавством України, в строк з 11.05.2018р. до 31.12.2018р. (а.с.22-23)
Цими договорами визначено, що виконавці виконують роботи на свій ризик, самостійно організовують виконання роботи з довільним графіком в залежності від потреб замовника, не підлягають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не мають права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачують страхові внески за видами державного соціального страхування.
Із акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 17.05.2018р. вбачається, що станом на вказану дату ОСОБА_6 здійснено заміс тіста у кількості 10 шт. у розрахунку 1 шт. - 50 грн.; враховуючи обсяг наданих послуг, винагорода виконавця склала 500 грн. (а.с.20).
Відповідно до видаткового касового ордеру від 18.05.2018р. ОСОБА_6 виплачено 402 грн. за виконані роботи згідно цивільно-правового договору (а.с.21).
Із акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 17.05.2018р. слідує, що станом на вказану дату ОСОБА_5 передала, а позивач прийняв результати робіт (послуг) з обслуговування заходу з розрахунковим визначенням вартості 500 грн. (а.с.24).
Відповідно до видаткового касового ордеру від 18.05.2018р. ОСОБА_5 виплачено 402 грн. за виконані роботи згідно цивільно-правового договору (а.с.25).
Крім того, позивачем надано копії платіжних доручень №№ 33, 34, 35 від 18.05.2018р. про сплату ФОП ОСОБА_3 єдиного соціального внеску на дохід за цивільно-правовими угодами та військового збору (а.с.26-28).
Отже визначальним для вирішення наведеного спору є наявності ознак трудових правовідносин між позивачем та фізичними особами ОСОБА_5 і ОСОБА_6
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Частиною першою ст.3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У відповідності до ст.21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст.23 КЗпП України).
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст.626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст.902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Як вбачається з наведених вище цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених позивачем з фізичними особами, предметами останніх є послуги помічника та помічника піцеоли.
Так, предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. ОСОБА_2 особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а лише обумовлювалися зобов'язання виконувати роботи.
В самих договорах ніде не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.
Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.
Як вбачається зі змісту угод, працівники самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідним посадовим особам.
Враховуючи викладене, укладені позивачем з фізичними особами договори мають ознаки трудового характеру.
Згідно з частинами першою, другою ст.265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).
Частиною четвертою ст.265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.ч.2-7 ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено постановою КМ України № 509 від 17.07.2013р. «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення».
Відповідно до п.2 цього Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Відповідно до п.3 зазначеного Порядку уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
Згідно з п.8 наведеного Порядку за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Аналізуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимог ст.24 КЗпП України в частині обов'язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМ України, відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу дотримано вимоги Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затв. постановою КМ України № 509 від 17.07.2013р.
З урахуванням наведеного, доводи позивача про протиправність постанови № ЗК176/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-76 від 07.06.2018р., згідно якої на позивача накладено штраф в розмірі 223380 грн., є безпідставними та необґрунтованими.
Також безпідставними є доводи про те, що позивач був двічі притягнутий до одного виду відповідальності за одне й те ж порушення.
Так, згідно ч.1 ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, за порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 КЗпП України адміністративних стягнень згідно КУпАП до нього застосовано не було.
Представлена позивачем копія Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 09.10.2018р. у справі № 308/5518/18, відповідно до якої закрито провадження у справі про притягнення ФОП ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП, оскільки в діях останнього є відсутніми подія і склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, не свідчить про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності.
Відтак, за вчинене порушення позивач притягнутий до відповідальності лише один раз, а саме 07.06.2018р. згідно постанови відповідача № ЗК176/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-76.
При цьому, вказане рішення суду не можна вважати преюдиційним, оскільки воно не містить опису встановлених обставин по суті спору та правової оцінки, що розглядається в межах даної адміністративної справи.
Окрім цього, згідно з ч.ч.6 і 7 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
В силу цих приписів обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.
Це стосується також і правової кваліфікації, наведеної у чинних рішеннях судів в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі.
Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.
Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.
Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду від 04.07.2018р. у справі № 820/1432/17, від 19.09.2018р. у справі № 808/660/17, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковими під час вирішення наведеного спору.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що задоволенню не підлягає.
В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви слід покласти на позивача ФОП ОСОБА_3; сума сплаченого ОСОБА_1 Держпраці у Закарпатській обл. судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягає.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке полягає у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню до розглядуваних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Держпраці у Закарпатській обл. задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.12.2018р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Держпраці у Закарпатській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю, - відмовити.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покласти на позивача ОСОБА_2 особу-підприємця ОСОБА_3; сума сплаченого ОСОБА_1 Держпраці у Закарпатській обл. судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягає.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_13
судді ОСОБА_14
ОСОБА_15
Дата складення повного судового рішення: 24.04.2019р.