23 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/3309/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у справі № 803/159/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
суддя в 1-й інстанції - Денисюк Р.С.,
час ухвалення рішення - 17.03.2016 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - 22.03.2016 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення щодо встановлення Договору банківського вкладу (депозиту) № 005-02501-060215 «Найкращий від Миколая» від 06.02.2015 року нікчемним та застосування наслідків нікчемності в частині, що стосується даного Договору, зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 внести до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника за Договором банківського вкладу (депозиту) № 005-02501-060215 «Найкращий від Миколая» від 06.02.2015 року стосовно зміни розміру належної позивачу суми.
В ході розгляду справи позивачем було змінено позовні вимоги в частині вимог про визнання протиправним та скасувати рішення щодо встановлення Договору банківського вкладу (депозиту) № 005-02501-060215 «Найкращий від Миколая» від 06.02.2015 року нікчемним та застосування наслідків нікчемності в частині, що стосується даного Договору. Дану позовну вимогу замінено на іншу: про визнання протиправними дій щодо встановлення нікчемності Договору банківського вкладу (депозиту) №005-02501-060215 «Найкращий від Миколая» від 06.02.2015 року та застосування наслідків нікчемності.
Вказаний позов мотивовано тим, що 06.02.2015 року між позивачем та ПАТ “Дельта Банк” було укладено договір банківського вкладу (депозит), № 005-02501-060215 «Найкращий від Миколая», за умовами якого ОСОБА_1 розмістив у банку депозит в іноземній валюті в сумі 1300 доларів США. Додатково до даного договору була укладена Додаткова угода № 1 від 06.02.2015 року, що є його невід'ємною частиною.
Факт укладення договору підтверджується документально, а саме, примірником договору, платіжним дорученням № 45536457 від 06.02.2015 року про перерахування та зарахування коштів в сумі 1300 доларів США на депозитний рахунок.
Позивач зазначає що, грошові кошти були внесено на його вкладний (депозитний) рахунок в сумі та в строк, згідно з укладеним Договором та Додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною Договору, тому умови Договору виконані в повному обсязі.
Вважає, що право зарахування вкладу на його вкладний (депозитний) рахунок №26305112966180 від іншої особи - резидента передбачено п. 1.8. Договору. Позивач зазначає, що відповідно до Додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною Договору та діє протягом терміну його дії, сторони домовилися викласти п.1.8. статті 1 Договору в наступній редакції: « 1.8.3арахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення Сторонами цього Договору. Також зазначає, що виключно для цілей цього Договору сторони домовились, що умови п. 5.11 «Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» до відносин, що виникають на підставі цього Договору, не застосовуються.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 листопада 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на момент постановлення цієї ухвали), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що він оскаржує дії уповноваженої особи, яка виконує функції суб'єкта владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій, тому за своїм характером цей спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а відтак відсутні підстави для закриття провадження у справі з мотивів, викладених в ухвалі суду апеляційної інстанції. Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно відмовив йому в задоволенні заявлених позовних вимог. На підставі викладеного скаржник просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26 червня 2018 року передав справу на розгляд ОСОБА_3 Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Постановою ОСОБА_3 палати Верховного суду від 06 лютого 2019 року ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 року в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» ОСОБА_2 про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» внести до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Дельта банк» за рахунок Фонду за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 06 лютого 2015 року № 005-02501-060215, стосовно зміни розміру належної позивачу суми - скасовано, а справу в цій частині направлено для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Крім того, Велика палата Верховного суду у вказаній постанові встановила наступне.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не рішення уповноваженої особи. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів АТ «Дельта банк» і видане згадане рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Відповідна правова позиція викладена у постановах ОСОБА_3 Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа № 910/12294/16) та від 16 травня 2018 року (справа № 910/24198/16).
Оскільки вказане рішення є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, воно не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), жодні права яких не можуть порушуватися унаслідок прийняття цього рішення. Тобто права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Отже, встановлена правова природа згаданого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо встановлення нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 06 лютого 2015 року № 005-02501-060215 та застосування наслідків його нікчемності не можуть розглядатися в судах (у тому числі господарських).
Таким чином, закриття провадження в адміністративній справі у вказаній вище частині позовних вимог є правильним саме з наведених вище мотивів.
Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновкам, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що з 02.10.2015 року отримав право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Колегія суддів переглядає в апеляційному порядку справу щодо позовних вимог ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» ОСОБА_2 про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» внести до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Дельта банк» за рахунок Фонду за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 06 лютого 2015 року № 005-02501-060215, стосовно зміни розміру належної позивачу суми.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що під час дії тимчасової адміністрації на уповноважену особу покладено ряд обов'язків, зокрема визнання нікчемними правочинів.
Оскільки, уповноваженою особою під час дії тимчасової адміністрації було встановлено нікчемність правочину банківського вкладу позивача, про що йому направлено відповідне повідомлення, то на момент оголошення ліквідації ПАТ «Дельта Банку» у відповідача були відсутні підстави на включення ОСОБА_1 до Переліку осіб, яким повинні бути здійсненні виплати за рахунок Фонду.
Такі дії відповідача по невключенню позивача до переліку вкладників даного банку відповідають вимогам ст.ст.26, 27, 34, 37, 38 Закону та є правомірними.
Крім того підставою для задоволення позову в частині зобов'язання вчинити дії є встановлення судом протиправності дій суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, чого в даному випадку не було.
Також як зазначено вище, на даний час правочин банківського вкладу позивача визнаний нікчемним в силу закону, а тому відсутні правові підстави для внесення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації про позивача як вкладника за Договором банківського вкладу.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не повно і не всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 06.02.2015 року між позивачем та ПАТ “Дельта Банк” було укладено договір банківського вкладу (депозит), № 005-02501-060215 “Найкращий від Миколая”, за умовами якого ОСОБА_1 розмістив в банку депозит в іноземній валюті в сумі 1300 доларів США строком до 05 серпня 2015 року з виплатою процентів в розмірі 5,5% річних. (а.с.18).
Додатково до даного договору була укладена Додаткова угода № 1 від 06.02.2015 року, за умовами якої сторони домовилися викласти п. 1.8 статті 1 Договору в наступній редакції: « 1.8.3арахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення Сторонами цього Договору. Також зазначає, що виключно для цілей цього Договору сторони домовились, що умови п. 5.11 «Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» до відносин, що виникають на підставі цього Договору, не застосовуються» (а.с. 19).
Кошти на вказаний рахунок надійшли платіжним дорученням № 45536457 від 06.02.2015 року від ОСОБА_4 (а.с. 20).
02 березня 2015 року Правлінням Національного банку України винесено Постанову № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних».
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено ОСОБА_2
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №71 від 08.04.2015 року тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно, а рішенням виконавчої дирекції Фонду №147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.
Із протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладами операціями АТ «Дельта Банк», від 15.09.2015 року (а.с. 87-88) та додатку до нього затверджено результати перевірки, якою виявлено договори банківського вкладу за яким кошти на вкладні рахунки перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними правочинами згідно п.7.ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та запропоновано Уповноваженій особі Фонду видати відповідний наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу нікчемними та застосування щодо них наслідків нікчемності правочинів.
16.09.2015 року уповноваженою особою прийнято Наказ № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» (а.с. 89 зворот - 90), яким застосовано наслідки нікчемності правочинів щодо таких договорів.
23.09.2015 року за вих. № 8821/3090 позивачу надіслано повідомлення про нікчемність договору банківського вкладу (депозит), № 005-02501-060215 «Найкращий від Миколая» від 06.02.2015 року згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та застосування наслідків визнання нікчемності правочину (а.с. 21).
Постановою НБУ № 664 від 02.10.2015 року, відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Дельта Банк». Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №181 від 02.10.2015 року розпочата процедура ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
Із виписки по особовим рахункам ОСОБА_4 з 05.11.2014 по 09.03.2016 року (а.с. 137-154) по особовому рахунку ОСОБА_1 з 04.02.2015 року по 04.03.2015 року (а.с.156) вбачається, що кошти на депозитний рахунок позивача поступили від ОСОБА_4 і по наслідках застосування нікчемності правочину повернуті на його рахунки.
Згідно витягу з реєстру про вимоги включені в реєстр (а.с. 157-158) ОСОБА_4 визнано кредитором банку та включено його вимоги до реєстру.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи правомірність дій уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 р. № 4452-VІ (далі - Закон № 4452-VІ) та врегульовані нормами Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.09.2012 року за № 1548/21860 (далі - Положення).
Частина 1 статті 3 Закону № 4452-VІ визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VІ).
За правилами частин 1-3 ст. 27 Закону № 4452-VІ передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з п. п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VІ вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п.п.4 ч.1 ст.2 Закону №4452-VІ).
Ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник), зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частини другої статті 26 Закону № 4452-VI).
Пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню(далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
У пункті 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду загального реєстру.
Підсумовуючи наведене, можна зазначити, що уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду з урахуванням положень частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI, тобто в межах гарантованої суми відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що в результаті укладання 06.02.2015 року між позивачем та ПАТ “Дельта Банк” договору банківського вкладу (депозит), № 005-02501-060215 «Найкращий від Миколая», за умовами якого ОСОБА_1 розмістив в банку депозит в іноземній валюті в сумі 1300 доларів США строком до 05 серпня 2015 року з виплатою процентів в розмірі 5,5% річних, а отже в розумінні закону ОСОБА_1 є вкладником.
Крім того, до даного договору була укладена Додаткова угода № 1 від 06.02.2015 року, за умовами якої сторони домовилися викласти п.1.8. статті 1 Договору в наступній редакції: « 1.8.3арахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення Сторонами цього Договору. Також зазначає, що виключно для цілей цього Договору сторони домовились, що умови п. 5.11 «Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» до відносин, що виникають на підставі цього Договору, не застосовуються.
Кошти на вказаний рахунок надійшли платіжним дорученням № 45536457 від 06.02.2015 року від ОСОБА_4.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і невключення його до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
З огляду на вищевикладене, є підстави для скасування та прийняття нової постанови.
Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у справі № 803/159/16 - задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у справі № 803/159/16 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» ОСОБА_2 про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» внести до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Дельта банк» за рахунок Фонду за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 06 лютого 2015 року № 005-02501-060215, стосовно зміни розміру належної позивачу суми - скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" внести до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника за Договором банківського вкладу (депозиту) № 005-02501-060215 «Найкращий від Миколая» від 06.02.2015 року стосовно зміни розміру належної йому суми.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя ОСОБА_5
судді ОСОБА_6
ОСОБА_7
Повне судове рішення складено 24.04.2019 року