24 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/4175/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнаму ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 березня 2019 року (головуючого судді Корецької В.В. ухвалене у відкритому судовому засіданні о 12 год. 11 хв. в м. Ківерці) у справі №158/771/19 провадження №2-а/0158/46/19 за позовом Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до Громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнаму ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію,-
Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України 21.03.2019 звернулася в суд з позовом до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнаму ОСОБА_1 в якому просить продовжити строк затримання на шість місяців громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою забезпечення передачі її відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, а саме до 02.10.2019 року.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 березня 2019 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції представник Громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам Хуанг Тхй Хуе Адвокат Самолюк Василь Васильович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.
Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.04.2018 затримано громадянку В'єтнаму Хуанг ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (аркуш справи 5).
24.04.2018 громадянку В'єтнаму Хуанг ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , було поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, с. Журавичі (аркуш справи 7).
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.09.2018 продовжено строк затримання громадянки В'єтнаму Хуанг Тхй Хуе ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, строком на 6 (шість) місяців, а саме до 02.04.2019 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент закінчення шестимісячного строку затримання є неможливою ідентифікація відповідача, що також унеможливлює забезпечення реадмісії відповідача.
Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.
За приписами частини 1 статті 29 Закону №3773-VI передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію. Частина 3 встановлює, що іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Згідно із частиною 4 статті 30 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 289 КАС України.
Згідно з частинами 11-13 статті 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав» від 03.09.2008 року було ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав, підписану 25.09.2007 в м. Нью-Йорку.
Згідно статті 4 цієї Угоди запитувана договірна Сторона відповідає на запит щодо здійснення реадмісії осіб, які підлягають реадмісії, виданий запитуючою Договірною Стороною, протягом 45 днів після дати отримання такого запиту. Запитувана Договірна Сторона робить усе можливе, щоб скоротити час надання відповіді на запит у разі, якщо запитуюча Договірна Сторона повідомляє запитуваній Договірній Стороні про те, що особа, яка підлягає реадмісії, поміщена в заклад, що знаходиться під охороною, або заарештована з метою здійснення депортації. Запитуюча Договірна Сторона повідомляє запитувану Договірну Сторону про заплановану дату передачі особи, яка підлягає реадмісії, принаймні за 7 днів до настання цієї дати. Запит щодо здійснення реадмісії відповідно до пункту 2 статті 1 подається запитуваною Договірною Стороною запитуючій Договірній Стороні протягом 90 днів з дати передачі відповідної особи запитуваній Договірній Стороні, за винятком випадків, коли ця особа на день передачі не мала громадянства держави запитуваної Договірної Сторони.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.02.2015 №158 затверджено Інструкцію про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб, яка розроблена відповідно до Конституції України, міжнародних договорів України у сфері реадмісії, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про громадянство України», «Про Державну прикордонну службу України», «Про прикордонний контроль», «Про захист персональних даних», Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, а також міжнародних норм і стандартів, що визначають права та свободи людини і громадянина.
Розділ VIII Наказу №158 визначає, що у разі виявлення на території України осіб, які підлягають реадмісії або транзитному перевезенню територією договірної держави, компетентний (уповноважений) орган України в порядку та в строки, визначені міжнародною угодою про реадмісію, надсилає відповідний запит компетентному (уповноваженому) органу договірної держави. При надходженні від запитуваної договірної держави позитивної відповіді на запит про реадмісію: компетентні (уповноважені) органи ДМС здійснюють передавання осіб у порядку, визначеному пунктом 6 розділу V та пунктами 1 - 6 розділу VII цієї Інструкції; органи охорони державного кордону здійснюють передавання осіб у порядку, визначеному пунктами 4 - 6 розділу VI та пунктами 1 - 6 розділу VII цієї Інструкції. При надходженні або наданні позитивної відповіді щодо здійснення транзитного перевезення іноземців або осіб без громадянства територією запитуваної договірної держави або України: компетентні (уповноважені) органи ДМС, надіславши повідомлення начальнику відповідного органу охорони державного кордону, в порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 розділу V цієї Інструкції, забезпечують здійснення транзитного перевезення територією запитуваної договірної держави або України до країни прямування, а також можуть надати сприяння в здійсненні транзитного перевезення в порядку, визначеному абзацом другим пункту 7 розділу ІІ цієї Інструкції; органи охорони державного кордону здійснюють пропуск осіб, які підлягають реадмісії, через державний кордон та супроводжуючих осіб у встановленому законом порядку, а також можуть надати сприяння в здійсненні транзитного перевезення в порядку, визначеному абзацом третім пункту 7 розділу ІІ цієї Інструкції.
Доводи апелянта про порушення Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства затвердженою спільним наказом МВС України, Адміністрацією ДПС України, Службою безпеки України №356/271/150 від 23.04.2012 є безпідставними, оскільки позивач дотримується в даному випадку Інструкції про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб.
Суд апеляційної інстанції враховує, що в матеріалах справи наявні листи та письмові запити до Надзвичайного та повноважного посла В'єтнаму в Україні, а саме: - листи Чопського прикордонного загону №81/296 від 03.04.2018 та № 81/738 від 08.06.2018; №81/1722 від 26.10.2018, лист Чопського прикордонного загону №81/998 від 20.07.2018 та №81/1723 від 26.10.2018 через Департамент консульської служби МЗС України; запит Чопського прикордонного загону №81/2006 від 12.12.2018 через заступника директора департаменту-начальника управління у справах іноземців та адміністративного провадження; запит Чопського прикордонного загону №81/2016 від 12.12.2018 Надзвичайному та повноважному послу В'єтнаму в Україні, копія Департамент консульської служби МЗС України щодо ідентифікації громадян В'єтнаму, зокрема і щодо відповідачки (аркуші справи 8-25).
Таким чином, позивачем вживались заходи з метою ідентифікації відповідача, що підтверджується матеріалами справи, однак відповідна інформація щодо особи відповідача на момент звернення до суду з даним позовом не одержана.
Згідно частини 2 статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Доводи скаржника щодо не подання доказів направлення відповідних запитів до посольства В'єтнаму, а також підтвердження, що такі запити посольством отримані та Департаментом консульської служби МЗС України, а наявні у справі письмові докази не відповідають вимогам ч.2 статті 94 КАС України є необґрунтованими, оскільки такі належним чином засвідчені та враховуються апеляційним судом, як докази дій на ідентифікацію та реадмісію відповідачки.
Відносно доводів апелянта про те, що позивач не покликається на відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації як на підставу продовження строку затримання позивач не вказує взагалі, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, в матеріалах справи відсутні документи на підставі яких можна встановити особу відповідача, а відповідно надана відповідачем інформація потребує перевірки уповноваженим органом.
Крім цього, судова колегія враховує висновки ЄСПЛ у справах щодо питань обмеження права на свободу, передбаченого підпунктом «f» п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, який не спростовано доводами апеляційної скарги, про наявність підстав для продовження строку затримання громадянки В'єтнаму Хуанг Тхй Хуе, в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем не доведено суду наявності обставин для продовження строку затримання відповідача тривалістю ще на 6 місяців, який є досить значним у розглядуваній ситуації.
Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що достатнім строком для продовження строку затримання відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію є 3 місяці.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 21.03.2019 слід скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Згідно пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет спору, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 268, 271, 289, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнаму Хуанг Тхй Хуе - задовольнити частково.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 березня 2019 року в адміністративній справі №158/771/19 провадження №2-а/0158/46/19 за позовом Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до Громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнаму ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію - скасувати і прийняти нову постанову.
Позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України - задовольнити частково.
Продовжити строк затримання Громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, строком на 3 (три) місяці, а саме до 02 липня 2019 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом строку визначеного статтею 329 КАС України.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль