Справа № 240/4751/18
Головуючий у 1-й інстанції: Капинос Оксана Валентинівна
Суддя-доповідач: Моніч Б.С.
18 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М.
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представника позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" до Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_2 про скасування рішення,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду з позовом до Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, в якому просило скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42758685 від 30.08.2018, 09:39:24, прийняте державним реєстратором Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області Байдюком Сергієм Вікторовичем.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним реєстратором Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області Байдюком Сергієм Вікторовичем неправомірно здійснено реєстрацію нерухомого майна: квартира, загальною площею 69,7 кв. м., житловою площею 35,6 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: ОСОБА_2, оскільки, дане майно є реконструкцією нежитлових приміщення готелю "Жовтень" №19,20,23,26,27 під житлову квартиру№3 за адресою: АДРЕСА_1. Окрім іншого, позивач зазначив, що відповідач повинен був відмовити у реєстрації прав та їх обтяжень даного нерухомого майна, в силу положень п.6,7 ч.1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", адже, відповідно до договору іпотеки №041/0979/82/105345 приміщення №19,20,23,26,27, загальною площею 73,6 кв.м., розташоване в АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, який зареєстровано в ДКП Бердичівське МБТІ за реєстраційним номером-16700365 є предметом іпотеки з вже зареєстрованими речовими правами на дане майно.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року позов задоволено.
4. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42758685 від 30.08.2018, 09:39:24 прийняте державним реєстратором Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області Байдюком Сергієм Вікторовичем.
5. Відшкодовано Акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" сплачений судовий збір в сумі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2007 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки № 014/0979/82/105345, відповідно до якого в забезпечення виконання зобов'язань вказаних у п.1.1 даного Договору, а саме: невиконання вимог, що випливають з кредитного договору №014/0979/82/105345 від 02.03.2007, Іпотекодавець (ОСОБА_5) на умовах передбачених даним Договором передає Іпотекодержателю (ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") нерухоме майно, а саме: приміщення готелю "Жовтень", цегляне, а саме: приміщення №19,20,23,26,27 загальною площею 73.6 кв.м., позначене на плані літерою А-2-1, розташоване в АДРЕСА_1 (предмет Іпотеки), яке належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 04.11.2006 ОСОБА_4, державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори Житомирської області за реєстром №3593, який зареєстровано в Державному комунальному підприємстві Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером - 16700365 (а.с. 8-12).
7. У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором №014/0979/82/105345 позивач звернувся до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості.
8. Рішенням Попільнянського районного суду від 13.03.2014 по справі №288/763/13-ц позов задоволений.
9. На виконання вказаного рішення суду позивач отримав виконавчий лист №288/763/13-ц від 17.04.2015, який пред'явив для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.
10. В ході проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №288/763/13-ц від 17.04.2015 ОСОБА_5 повідомила, що нежитлові приміщення готелю "Жовтень" №19,20,23,26,27, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реконструйовано під житлову квартиру №3, інформацію про що внесено до Єдиного реєстру документів за реєстраційним номером НОМЕР_1 (а.с. 20-21).
11. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію зазначеного нерухомого майна за ОСОБА_2 з відкриттям розділу та присвоєнням об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера НОМЕР_2 (а.с. 14).
12. Вважаючи такі дії державного реєстратора протиправними, та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, АТ"Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду з вказаним позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
13. Суд першої дійшов до висновку, що оскільки судом встановлено незаконність проведеної відповідачем державної реєстрації права власності на квартиру, належним захистом порушеного права позивача є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42758685 від 30.08.2018, 09:39:24 прийнятого державним реєстратором Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області Байдюком Сергієм Вікторовичем.
14. При цьому суд першої інстанції виходив з підвідомчості спору судам адміністративної юрисдикції.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, третя особа ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
16. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно і невсебічно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Судом не досліджено, чи обраний позивачем спосіб захисту свого права відповідає фактичним обставинам справи та чи задоволення його вимог надасть позивачу можливість скористатися правами іпотекодержателя на нерухомість. існування якої доведено судом.
17. Також вказувала на те, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, про що подавала відповідне клопотання.
18. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводить правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, стверджує, що доводи апелянта є необґрунтованими, тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
19. Зокрема, позивач вказує, що державний реєстратор повинен був відмовити у реєстрації нерухомого майна у зв'язку з проведенням реконструкції на ОСОБА_2 з відкриттям нового розділу та присвоєнням нового реєстраційного номера, оскільки приміщення готелю "Жовтень" №19,20,23,26,27 під житлову квартиру№3 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3) перебуває в іпотеці АТ "Райффайзен Банк Аваль" та зміна власника без дозволу іпотекодержателя є неможливою.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
20. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
21. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
22. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
23. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
24. У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
25. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
26. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
27. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
28. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
29. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
30. З установлених судом фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки, а отже, існує спір про право.
31. За таких обставин суд вважає, що між позивачем, відповідачем (суб'єктом владних повноважень), третіми особами немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін.
32. Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідав би принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.
33. Намагання вирішити спір про речове право на об'єкти нерухомого майна, використовуючи систему адміністративних судів, або розгляд адміністративними судами такого спору в порядку КАС України є помилковим.
34. Ураховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), на момент звернення до суду право власності на спірну квартиру перейшло до третьої особи у справі, колегія суддів, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим.
35. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
36. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
37. Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
38. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи, у зв'язку із чим прийшов до помилкового висновку про підсудність даного спору судам адміністративної юрисдикції.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
39. У відповідності до пункту першого частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
40. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
41. Приписами ч.1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
42. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
43. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
44. Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року скасувати, а провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" до Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_2 про скасування рішення закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 24 квітня 2019 року.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.