Справа № 560/3798/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
24 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Совгири Д. І. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в листопаді 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що з 08.06.1986 по 26.06.1986 року позивач був мобілізований та приймав участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частини 31434.
З 10.09.1988 по 06.11.2002 року ОСОБА_1 працював в органах МВС пожежником, командиром відділення СДПЧ-15 по охороні міста Дунаєвець.
12.11.2002 року відповідно до наказу відділу пожежної безпеки УМВС України в Хмельницькій області №63 о/с, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивача звільнено у відставку (із зняттям з військового обліку) за п. 65 "б" (через хворобу).
Відповідно до свідоцтва про хворобу №447 від 24.10.2002 року та висновку медико-соціальної експертної комісії з 06.11.2002 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.
Відповідно до витягу із акта огляду МСЕ та довідки Сер. МСЕ №22171, з 21.07.2010 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності - довічно, причина інвалідності - захворювання пов'язане з виконанням обов'язкової військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач з 06.11.2002 року по листопад 2018 за власним вибором отримував пенсію відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
26.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області з заявою у якій просив перевести його на пенсійне забезпечення по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
За результатами розгляду заяви позивача, листом Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області від 31.10.2018 року №С-317/121/12-2018 ОСОБА_1 повідомлено, що оскільки інвалідність у позивача пов'язана з виконанням обов'язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, де позивач приймав участь не в період проходження служби в органах внутрішніх справ, тому правові підстави для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" - відсутні.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Згідно приписів ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про перерахунок раніше призначеної пенсії при зверненні особи з відповідною заявою.
Відповідно до п. 4.1, 4.3 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Згідно п.4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (п.4.7 Порядку).
Отже з аналізу наведених вище норм чинного законодавства вбачається певний, законодавчо визначений, порядок призначення та перерахунку пенсій, який передбачає звернення особи до органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою та доданням підтверджуючих документів, за результатами розгляду яких орган Пенсійного фонду приймає певне рішення.
Також за правовим висновком Верховного Суду, що викладений в постанові від 19.04.2018 року у справі № 601/198/16, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані уповноваженому органу ПФУ в установленому порядку.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
З вищенаведеного вбачається, що питання призначення, перерахунку пенсій та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший, належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивач звернувся до Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області з заявою у якій просив перевести його на пенсійне забезпечення по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Так, Положенням про управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, що затверджене наказом ГУНП в Хмельницькій області від 30.06.2016 року №673 визначено основні завдання, функції, обов'язки і права начальника Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Управління кадрового забезпечення ГУНП в Хмельницькій області не наділене повноваженнями вирішувати питання, щодо переведення позивача на інший вид пенсії, а тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Так, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Совгира Д. І. Курко О. П.