Справа № 240/1581/19
Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
24 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Капустинського М.М. Охрімчук І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року (ухвала постановлена у м. Житомирі, дату складання повного тексту ухвали та час її постановлення не зазначено) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги,
І.ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації та зобов'язати нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу відповідно до ст. 37 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви та повернуто її позивачу.
3. Підставою для повернення позовної заяви стало неусунення позивачем недоліків позовної заяви, наведених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 26.02.2019, а саме: ненадання доказів про сплату судового збору за подачу позовної заяви.
4. Апелянт, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Скаржник зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги, те що позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху надано клопотання про відстрочення судового збору, яке згідно з п. 3 ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про судовий збір" могло б бути задоволено судом, оскільки предметом спору у даній справі є спір про захист соціальних прав, а саме: виплата щомісячної грошової допомоги відповідно до ст. 37 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
6. Вказує, що суд першої інстанції неправильно розтлумачив ст. 8 ЗУ "Про судовий збір", оскільки при розгляді клопотання про відстрочення сплати судового збору суд взяв до уваги лише фінансову складову, хоча положення даної статті є диспозитивними, які також передбачають підстави для відстрочення за статусом позивача або за предметом позову.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви та залишено останню без руху з тих підстав, що до матеріалів долучено незавірені копії додатків до позовної заяви та не надано доказів сплати судового збору.
8. На виконання даної ухвали позивач надав суду завірені копії письмових матеріалів, однак, докази сплати судового збору не надав, натомість, заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору.
9. З огляду на те, що позивачем у обґрунтування клопотання доказів не надано, суд відмовив у його задоволенні та дійшов висновку про те, що вимоги ухвали в частині усунення недоліків не виконано, у зв'язку з чим позовну заяву повернув позивачу.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
10. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендацій Комітету Ради Європи та судову практику ЄСПЛ щодо доступу до правосуддя.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
11. Завданням адміністративного судочинства, зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
12. Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
13. Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
14. Згідно ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
15. Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
16. Положеннями ч.1 ст.8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI) визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
17. Згідно з ч.2 ст.8 Закону №3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
18. Як зазначалось, суд першої інстанції ухвалою від 26.02.2019 відмовив у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви та залишив її без руху, зокрема, з підстав відсутності доказів сплати судового збору у розмірі 768,40 грн.
19. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні даного клопотання, виходив з того, що в порушення ст.8 Закону України "Про судовий збір" вказана довідка не підтверджує дохід особи за попередній календарний рік, як передбачено вимогами п.1 ч.1 ст.8 Закону №3674-VI. Для встановлення судом тієї обставини, чи перевищує розмір судового збору, який підлягає оплаті за подання позивачем даної позовної заяви, 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, позивачу слід надати довідку про доходи, отримані за попередній календарний рік, видану органом Державної фіскальної служби за місцем податкового обліку позивача.
20. Разом з тим, колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи відсутня згадана судом довідка, відсутні також будь-які докази про подання позивачем довідки, що свідчить про його доходи.
21. Дослідивши клопотання позивача від 18.02.2019 про відстрочення сплати судового збору, колегією суддів встановлено, що позивач обґрунтовував дане клопотання тим, що предметом спору у даній справі є захист соціальних прав позивача, тому він має право на відстрочення судового збору, а не тим, що сума судового збору за подання позову перевищує 5% розміру його річного доходу.
22. Отже, суд першої інстанції не належним чином розглянув дане клопотання позивача, у зв'язку з чим дійшов до неправильних висновків при його розгляді.
23. Колегія суддів наголошує, що зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплату судових витрат на визначений строк є правом суду, а не обов'язком, та вирішується судом у кожному конкретному випадку за наявності відповідних документів.
24. Суд, вирішуючи питання щодо відстрочення сплати судового збору, може виходити з трьох умов, причому як в їх сукупності так і за кожної окремо. Складовими цих умов є: фінансова, тобто розмір річного доходу заявника (п.1 ч.1 ст.8 Закону), або ж соціальний статус позивача (п.п.а)-ґ) п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону), чи предмет позову (п.3 ч.1 ст. 8 Закону).
25. Отже, положення ст. 8 Закону є диспозитивними, тобто встановлюють можливість при вирішення питання щодо відстрочення сплати судового збору виходити з фінансової складової заявника, або із його статусу, чи предмету позову.
26. Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору у даній справі є захист соціальних прав позивача, а саме: зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати та виплатити позивачу щомісячну грошову допомогу відповідно до ст. 37 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
27. Проте, суд першої інстанції під час розгляду клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позову взяв до уваги лише фінансову складову, а правової оцінки доводам позивача щодо того, що вказаний позов спрямований на захист соціальних прав позивача не надав.
28. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху надав клопотання від 09.03.2019 про відстрочення сплати судового збору, яке містить аналогічні мотиви для відстрочення сплати судовою збору, що зазначені у клопотанні, яке подавалось разом з позовною заявою, проте суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання та повертаючи позовну заяву позивачу, не навів мотивів для його відмови, обмежившись лише посиланням на відсутність доказів.
29. Відповідно до вимог ч.2 ст. КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
30. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
31. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
32. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
33. Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
34. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
35. Дане положення кореспондується зі статтею 55 Конституції України в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
36. При цьому, у Рекомендаціях R (81) 7 Комітету міністрів державам - членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя від 14.05.1981 року встановлено, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
37. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що відмова суду першої інстанції у відстроченні позивачу сплати судового збору є необґрунтованою та такою, що обмежує гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право особи на доступ до суду.
38. За таких обставин, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
39. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
40. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
41. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
42. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
43. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
44. Згідно зі ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
45. Суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права під час розгляду даної справи, внаслідок чого апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення, ухвала суду про повернення позовної заяви - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 24 квітня 2019 року.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Капустинський М.М. Охрімчук І.Г.