Справа № 802/1249/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
23 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Кузьменко Л.В. Франовської К.С. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Ткач В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (судове рішення ухвалене 11 грудня 2018 року, час ухвалення судового рішення не зазначено, дата виготовлення повного тексту судового рішення 18 грудня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області в особі т.в.о. керівника апарату ОСОБА_3 про визнання дій протиправними,
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до суду у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника державної служби в апараті Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 23.03.2018 року № 19-к «Про звільнення ОСОБА_2А.»
- зобов'язати керівника державної служби в апараті та структурних підрозділах Могилів-Подільської райдержадміністрації (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права) в особі керівника апарату ОСОБА_4 чи особу, якою виконуються посадові обов'язки за вказаною посадою на момент постановления судового рішення у справі через голову Могилів-Подільської райдержадміністрації ОСОБА_5, поновити позивача на посаді державної служби головний спеціаліст-юрисконсульт апарату Могилів-Подільської райдержадміністрації з 27.03.2018 року.
- зобов'язати суб'єкта владних повноважень, як розпорядника коштів в особі голови Могилів-Подільської райдержадміністрації ОСОБА_5 виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу в середньому розмірі в зв'язку з його неправомірним звільненням з роботи т.в.о керівника державної служби в апараті та структурних підрозділах Могилів - Подільської райдержадміністрації (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права) в особі начальника відділу ведення Державного реєстру виборців апарату Могилів-Подільської райдержадміністрації ОСОБА_3 з 27.03.2018 року по день прийняття судового рішення про поновлення на роботі.
- зобов'язати суб'єкта владних повноважень, як розпорядника коштів в особі голови Могилів-Подільської райдержадміністрації ОСОБА_5 відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду в зв'язку з його неправомірним звільненням з роботи в розмірі 50000 (п'ятдесяти тисяч) гривень.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до розпорядження голови Могилів - Подільської районної державної адміністрації від 12.01.2015 року № 7 «Про внесення змін до штатного розпису районної державної адміністрації», позивача було призначено на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта апарату Могилів - Подільської районної державної адміністрації. Згідно поданої позивачем заяви від 05.02.2018 року про звільнення з роботи з 06.02.2018 року з підстав, визначених ч.3 ст.38 КЗпП України (в зв'язку з недотриманням керівником законодавства про працю) із зазначенням причин такого звільнення, що в подальшому, на думку позивача, надало йому право невиходу на роботу з 07.02.2018 року, позивачу відмовлено у звільненні з роботи.
Відповідно до наказу від 23.03.2018 року № 19-к «Про звільнення ОСОБА_2А.», виданого т.в.о. керівника апарату Могилів - Подільської районної державної адміністрації ОСОБА_3 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п.12 ч.2 ст.65; п.4 ч.1, 5 ст.66 Закону України «Про державну службу». Не погоджуючись з такими діями відповідача, з метою визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від11 грудня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження голови Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 12.01.2015 року № 7 ОСОБА_6 призначено на посаду головного спеціаліста - юрисконсульта апарату Могилів-Подільської районної державної адміністрації.
05.02.2018 року ОСОБА_2 на ім'я керівника Могилів-Подільської районної державної адміністрації було подано заяву про звільнення з роботи з підстав визначених п.3 ст.38 КЗпП України (недотримання керівником законодавства про працю). Так, як керівником Могилів-Подільської районної державної адміністрації не було забезпечено належні умови праці ОСОБА_2 та за наявності інших порушень з боку відповідача, ОСОБА_2, після подання заяви про звільнення, вважає, що ним не могло здійснюватись виконання обов'язків за займаною посадою.
Станом на 05.02.2018 року (день подачі заяви про звільнення), керівником Могилів-Подільської районної державної адміністрації не було прийнято рішення про звільнення. Проте, 06.02.2018 року ОСОБА_2 вручено звернення керівника Могилів-Подільської районної державної адміністрації, в якому було рекомендовано звернутися з відповідною заявою про звільнення повторно, так як, на його думку, в поданій заяві не було конкретизовано норми, порушені керівником Могилів-Подільської районної державної адміністрації в частині не забезпечення належної роботи юридичної служби Могилів-Подільської районної державної адміністрації, що не відповідає дійсності.
06.02.2018 року позивачем відповідно до наданої керівникові Могилів-Подільської районної державної адміністрації відповіді, було додатково роз'яснено сутність звернення від 05.02.2018. Проте, 06.02.2018 року рішення про звільнення позивача за ч.3 ст.38 КЗпП України прийнято не було
07.02.2018 року листом № 517/02-02.13 за підписом голови РДА ОСОБА_5 позивача письмово повідомлено, що районна державна адміністрація не вбачає в своїх діях порушення частини 3 статті 38 Кодексу Законів про Працю України. Крім того, ОСОБА_6 відмовлено у звільненні станом на 06.02.2018 року.
Відповідно до наказу керівника апарату районної державної адміністрації «Про створення дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ у районній державній адміністрації» від 07.02.2018 року № б-рк створено та затверджено склад дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ в районної державної адміністрації з представників керівника державної служби та представників виборчого органу первинної профспілкової організації, які виконують свої повноваження та приймають рішення колегіально.
14.02.2018 року, згідно наказу керівника апарату районної державної адміністрації «Про ініціювання дисциплінарного провадження у районній державній адміністрації» № 8 - рк ініційовано дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_2 - головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації.
14.02.2018 року Могилів - Подільською районною державною адміністрацією на адресу ОСОБА_2 направлено лист - повідомлення № 588/02.02-13 з інформацією про дату, місце та час проведення засідання дисциплінарної комісії щодо можливого вчинення ним дисциплінарного проступку.
21.02.2018 року, у зв'язку з відсутністю головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації на службі та неявкою на засідання дисциплінарної комісії 19 лютого 2018 року, Могилів - Подільська районна державна адміністрація направила лист ОСОБА_2 № 688/02-02.09 щодо надання письмових пояснень по дисциплінарній справі.
Станом на 28.02.2018 року письмових пояснень ОСОБА_2 не надано, що підтверджено відповідним актом.
У зв'язку з викладеними обставинами, 28.02.2018 року наказом керівника апарату Могилів - Подільської районної державної адміністрації № 16- рк до державного службовця ОСОБА_2, головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Вказане розпорядження стало предметом оскарження в адміністративній справі №802/891/18-а.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу керівника державної служби в апараті Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 28.02.2018 року №16-рк "Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_2А." відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року - без змін.
12.03.2018 року, відповідно до наказу керівника апарату районної державної адміністрації «Про ініціювання дисциплінарного провадження у районній державній адміністрації» № 17 - рк ініційоване дисциплінарне впровадження щодо ОСОБА_2, головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації.
12.03.2018 року, відповідачем на ім'я ОСОБА_2А направлено лист - повідомлення №856/02.02-13 з інформацією про дату, місце та час проведення засідання дисциплінарної комісії, щодо відсутності ОСОБА_2 на роботі (службі) з 15.02.2018 року по 28.02.2018 року включно без поважних причин. Крім того, у вказаному листі запропоновано позивачу надати письмове пояснення щодо причин відсутності його на роботі у зазначений період.
14.03.2018 року позивач надав заяву про непогодження надання пояснень, оскільки така пропозиція містить прямі ознаки завчасного визначеного результату засідання дисциплінарної комісії.
Факт відсутності позивача на роботі за зафіксовані актами відсутності на роботі (службі) ОСОБА_2 протягом усього робочого дня (в тому числі відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин та підтверджується інформацією із табеля обліку робочого часу за лютий, березень місяці 2018 року.
Позивач на роботу (службу), засідання дисциплінарної комісії 14.03.2018 року не з'явився, а також станом на 23.03.2018 року письмових пояснень у дисциплінарній справі не надав, про що було складено відповідний ОСОБА_6 та видано наказ «Про звільнення ОСОБА_2А.» від 23.03.2018 року № 19 - к.
Вважаючи, що наказ «Про звільнення ОСОБА_2А.» від 23.03.2018 року № 19 - к протиправним, з метою його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовідносини у сфері державної служби регулюються Законом України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), який є спеціальним актом вищої юридичної сили в системі законодавства про державну службу та визначає особливості правового регулювання у цій сфері, а тому його положенням у процесі правозастосування надається перевага над положеннями Кодексу законів про працю України. При цьому, положення Кодексу законів про працю України застосовується лише у випадку не урегульованості або неповної урегульованості трудових правовідносин осіб, які мають статус державного службовця.
Частина 1 статті 1 Закону № 889-VIII визначає, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Відповідно до статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.
У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов'язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
За приписами статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст.65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.
Статтею 66 Закону № 889-VIII передбачено види дисциплінарного стягнення та загальні умови їх застосування. Так, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Згідно з частиною першою статті 67 Закону № 889-VIII, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
Згідно п.3 розділу 3 Правил внутрішнього службового розпорядку для державних службовців Могилів-Подільської районної державної адміністрації встановлено, що райдержадміністрація працює з понеділка по п'ятницю з 8 по 17 години, перерва на обід - з 12 до 13 години. Час початку робочого дня може змінюватись відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації. Облік робочого часу в райдержадміністрації здійснюється у відповідному табелі робочого часу. Для забезпечення контролю своєчасного прибуття на роботу відомості з обліку робочого часу подаються керівниками структурних підрозділів райдержадміністрації до головного спеціаліста з питань персоналу апарату райдержадміністрації. (ч. 6 розділу 3, Правил внутрішнього службового розпорядку для державних службовців Могилів-Подільської районної державної адміністрації ).
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу керівника державної служби в апараті Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 23.03.2018 року № 19-к «Про звільнення ОСОБА_2А.», колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір це - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Пунктом 1 частини 1 статті 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.
Відповідно до статті 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Відповідно до пункту 9-1 частини 3 статті 3, пункту 3-1 статті 17 Закону України «Про державну службу» дія цього Закону не поширюється на голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників.
Повноваження керівника державної служби здійснюють у місцевих державних адміністраціях керівник апарату - в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права).
Відповідно до частин 1 і 3 статті 44 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для правового, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації, підготовки аналітичних, інформаційних та інших матеріалів, систематичної перевірки виконання актів законодавства та розпоряджень місцевої державної адміністрації, надання методичної та іншої практичної допомоги місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування головою місцевої державної адміністрації утворюється апарат місцевої державної адміністрації в межах виділених бюджетних коштів.
Керівник апарату місцевої державної адміністрації організовує його роботу, забезпечує підготовку матеріалів на розгляд голови місцевої державної адміністрації, організовує доведення розпоряджень голови місцевої державної адміністрації до виконавців, здійснює визначені Законом України «Про державну службу» повноваження керівника державної служби в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права), відповідає за стан діловодства, обліку звітності, виконує інші обов'язки, покладені на нього головою місцевої державної адміністрації. З цих питань керівник апарату місцевої державної адміністрації видає накази.
Судом встановлено, що заява ОСОБА_2 від 05.02.2018 року була написана на ім'я голови районної державної адміністрації, а не на ім'я керівника апарату районної державної адміністрації, що суперечить частині першій пункту 3 статті 17 і Закону України «Про державну службу».
З огляду на викладене, на адресу позивача від голови Могилів-Подільської районної державної адміністрації надіслано лист від 06.02.2018 року №501/02-02,13 із метою з'ясування конкретних норм, які на думку позивача порушені суб'єктом призначення.
Колегія суддів наголошує, що заява позивача про звільнення, відповідно до норм чинного законодавства України, мала би адресуватися керівнику державної служби. Водночас, в конкретному випадку керівником державної служби у місцевих державних адміністраціях є керівник апарату місцевої державної адміністрації.
Позивач звернувся із заявою по звільнення відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України до неналежного суб'єкта.
При цьому, повторна заява від позивача згідно норм чинного законодавства України про державну службу на ім'я керівника апарату Могилів - Подільської районної державної адміністрації не надходила.
З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у зв'язку з відсутністю нормативної підстави для звільнення, а саме заяви про звільнення позивача з займаної посади та припинення державної служби, що адресована належному суб'єкту, здійснення всіх заходів спрямованих на звільнення працівника (проведення остаточних розрахунків та видача трудової книжки) є неправомірними.
Відповідно до наказу керівника апарату Могилів - Подільської районної державної адміністрації «Про створення дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ у районній державній адміністрації» від 07.02.2018 року № б-рк створено та затверджено склад дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ в Могилів -Подільської районної державної адміністрації з представників керівника державної служби та представників виборчого органу первинної профспілкової організації, які виконують свої повноваження та приймають рішення колегіально.
Згідно наказу керівника апарату районної державної адміністрації «Про ініціювання дисциплінарного провадження у районній державній адміністрації» від 14.02.2018 року № 8 - рк було ініційовано дисциплінарне провадження щодо головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації ОСОБА_6
14.02.2018 року Могилів - Подільською районною державною адміністрацією на адресу ОСОБА_2 направлено лист - повідомлення № 588/02.02-13 з інформацією про дату, місце та час проведення засідання дисциплінарної комісії щодо можливого вчинення ним дисциплінарного проступку.
21.02.2018 року, у зв'язку з відсутністю головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації на службі та неявкою на засідання дисциплінарної комісії 19 лютого 2018 року, Могилів - Подільська районна державна адміністрація направила лист ОСОБА_2 № 688/02-02.09 щодо надання письмових пояснень по дисциплінарній справі.
Станом на 28.02.2018 року письмових пояснень ОСОБА_2 не надано, що підтверджено відповідним актом.
У зв'язку з викладеними обставинами, 28.02.2018 року наказом керівника апарату Могилів - Подільської районної державної адміністрації № 16- рк до державного службовця ОСОБА_2, головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Колегія суддів зазначає, що вказане розпорядження стало предметом оскарження в адміністративній справі № 802/891/18-а.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу керівника державної служби в апараті Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 28.02.2018 року №16-рк "Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_2А." відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року - без змін.
У відповідності до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, обставини встановлені в адміністративній справі № 802/891/18-а, не потребують доказуванню, а правомірність дій відповідача щодо притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності встановлена рішенням суду, що набуло законної сили.
Разом із цим, позивач продовжував систематично продовжував вчинювати дисциплінарні проступки, а саме прогул (відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Вказані обставини, а саме: факт відсутності позивача на роботі підтверджується актами відсутності на роботі (службі) ОСОБА_2 протягом усього робочого дня (в тому числі відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин та підтверджується інформацією із табеля обліку робочого часу за лютий, березень місяці 2018 року. Зокрема, відповідно до інформації із табелю обліку використання робочого часу і підрахунку заробітку за лютий, березень 2018 року, позивач був відсутній на роботі у всі робочі дні із 07.02.2018 року по 26.03.2018 року. Крім того, вказані обставини підтверджуються відповідними актами.
Разом з цим, доводи позивача, що він у вказані періоди перебував на роботі, однак був відсутній на робочому місці, суд оцінює критично, з огляду на їх необґрунтованість та відсутністю відповідних доказів у матеріалах справи.
В силу вимог частини 2 статті 17 Закону України «Про державну службу» керівник державної служби: призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на вакантні посади державної служби категорій "Б" і "В", звільняє з таких посад відповідно до цього Закону; присвоює ранги державним службовцям державного органу, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В"; здійснює контроль за дотриманням виконавської та службової дисципліни в державному органі; приймає у межах наданих повноважень рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В"; виконує функції роботодавця стосовно працівників державного органу, які не є державними службовцями; здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів України.
Згідно вимог ч. 1 ст. 68 Закону України "Про державну службу" дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення.
Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України «Про державну службу», з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Згідно статей 75 та 77 Закону України «Про державну службу» перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
Як зазначалося вище, з підстав відсутності позивача на роботі протягом усього робочого дня (в тому числі відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, відповідно до наказу керівника апарату районної державної адміністрації «Про ініціювання дисциплінарного провадження у районній державній адміністрації» від 12.03.2018 року № 17 - рк було ініційоване дисциплінарне впровадження щодо ОСОБА_2, головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації.
З метою дотримання норм Закону України «Про державну службу» районною державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_2А направлено лист - повідомлення № 856/02.02-13 від 12.03.2018 року, в якому зазначено про дату, місце та час проведення засідання дисциплінарної комісії, щодо відсутності ОСОБА_2 на роботі (службі) з 15.02.2018 року по 28.02.2018 року включно без поважних причин, а також прохання надати письмове пояснення щодо причин відсутності на роботі за вищезазначений період.
Проте, позивач на роботу та на засідання дисциплінарної комісії 14.03.2018 року не з'явився, а також станом на 23.03.2018 року письмових пояснень по даній дисциплінарній справі - не надав, що підтверджується відповідний ОСОБА_6.
Як наслідок проведеного дисциплінарного провадження, за підсумками якого встановлено порушення позивачем вимог норм чинного законодавства України, керівником апарату Могилів - Подільської районної державної адміністрації видано наказ «Про звільнення ОСОБА_2А.» від 23 березня 2018 року № 19 - к.
Суд першої інстанції перевіривши фактичні обставини справи, та наявні в матеріалах справи докази, не встановив порушень зі сторони відповідача вимог чинного законодавства України під час проведення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_2 про факти відсутності позивача на роботі з 15.02.2018 року по 28.02.2018 року включно без поважних причин. Крім того, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого керівником апарату Могилів - Подільської районної державної адміністрації видано наказу «Про звільнення ОСОБА_2А.» від 23 березня 2018 року № 19 - к, оскільки такий прийнято на підставі, в межах повноважень та в порядку визначеному чинним законодавством Україні в сфері проходження та звільнення з державної служби.
З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу керівника державної служби в апараті Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 23.03.2018 року № 19-к «Про звільнення ОСОБА_2А.» слід відмовити.
Щодо позовних вимог щодо поновлення позивача на посаді державної служби та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що такі є похідними вимогами від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу керівника державної служби в апараті Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 23.03.2018 року № 19-к «Про звільнення ОСОБА_2А.».
Таким чином, для задоволення вказаних позовних вимог у даній справі необхідно встановити вину власника або уповноваженого ним органу щодо незаконного звільнення позивача із займаної посади та факт існування вимушеного прогулу з 27.03.2018 року по день прийняття судового рішення про поновлення позивача на роботі.
Оскільки у задоволенні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу керівника державної служби в апараті Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 23.03.2018 року № 19-к «Про звільнення ОСОБА_2А.» відмовлено, вину відповідача щодо незаконного звільнення ОСОБА_2 не встановлено, а факт існування вимушеного прогулу не підтверджено, похідні вимоги задоволенню також не підлягають.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., суд зауважує, що відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Згідно з ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
За умови не доведення позивачем протиправності дій відповідача у межах заявлених позовних вимог у даній справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 24 квітня 2019 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8