Справа № 560/4356/18
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
18 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Граб Л.С. Білої Л.М.
секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккорд Імпорт" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,,
В грудні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказав на те, що ГУ ДФС у Хмельницькій області безпідставно відмовила в реєстрації податкової накладної №237 від 02.10.2018 року, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Аккорд Імпорт" надало усі необхідні документи на підтвердження здійснення поставки сільськогосподарської продукції.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ГУ ДФС у Хмельницькій області подав апеляційну скаргу.
Позивач своїм правом, передбаченим ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі просила суд її задовольнити.
Представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила суд відмовити в її задоволенні.
Представник ДФС України в судове засідання не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи неоспорені факти про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аккорд Імпорт" займається наступними видами діяльності: виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі (код КВЕД 31.01); оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям (основний) (код КВЕД 46.47); роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.59); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аккорд Імпорт" (постачальник) укладено договір поставки №140560 від 27.08.2015 року, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар на умовах даного договору.
На виконання умов вищевказаного договору позивач у листопаді 2017 року поставив ТОВ «Епіцентр К» товари на суму 94 519,73 грн., в т.ч. ПДВ 15 753,29 грн., що підтверджується договором поставки №140560 від 27.08.2015 року, видатковою накладною №2554 від 23.11.2017 року, довіреністю №2303 від 04.05.2017 року, товарно-транспортною накладною №338 від 23.11.2017 року, платіжним дорученням №17869 від 01.12.2017 року, актом звірки взаємних розрахунків по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Епіцентр К" за листопад 2017 року.
В подальшому позивачем 23.11.2017 року складено податкову накладну №237 на загальну суму 94 519,73 грн. та направлено її до ГУ ДФС у Хмельницькій області для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно отриманої квитанції №1 (J1201009) від 15.12.2017 року податкову накладну №237 прийнято, реєстрацію ГУ ДФС у Хмельницькій області зупинено. Реєстрація зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.
Виявлені помилки: ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 9403. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.
26.09.2018 року позивач направив на адресу ГУ ДФС у Хмельницькій області пояснення, копії підтверджуючих документів та повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрацію якої зупинено.
Комісією ГУ ДФС у Хмельницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення №939734/39785943 від 02.10.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 237 від 23.11.2017 року.
Підставою для прийняття даного рішення є ненадання платником податку копій документів:
- договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити);
- розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.
Платником не надано, на думку ГУ ДФС у Хмельницькій області, достатнього пакету документів для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної № 237 від 23.11.2017 року в ЄРПН, а саме: не надано документи (договори, довіреності, видаткові накладні, платіжні доручення ТТН) на придбання матеріалів для виробництва шаф гардеробних.
09.10.2018 року позивач оскаржив вказане рішення до комісії з питань розгляду скарг ДФС України.
18.10.2018 року комісія з питань розгляду скарг ДФС України прийняла рішення №37339/39785943/2, яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккорд Імпорт" залишила без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.
Підставами для прийняття такого рішення зазначено відсутність копій документів, що підтверджують факт реалізації товарів (робіт, послуг) та/або документи надано не в повному обсязі.
Вважаючи, що рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №939734/39785943 від 02.10.2018 року прийняте з порушенням норм чинного законодавства та є протиправним, позивач звернувся до суду для його скасування.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем до ГУ ДФС у Хмельницькій області було надано усі передбачені законодавством документи, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не спростована відповідачем, тому ГУ ДФС у Хмельницькій області не мала правових підстав для прийняття рішення №939734/39785943 від 02.10.2018 та відмови позивачу у реєстрації податкової накладної. Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що правильним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання ГУ ДФС у Хмельницькій області зареєструвати податкову накладну № 237 від 23.22.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляд на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стосовно доводів апелянта про наявність обґрунтованих підстав для відмови у реєстрації податкової накладної №237 від 23.22.2017 року, суд апеляційної інстанції зважає на таке.
Податковий кодекс України (надалі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29 грудня 2010 року (далі - Порядок № 1246), податкова накладна це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01 липня 2015 p.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Згідно пункту 201.16 статті 201 ПК України (в редакції чинній на момент направлення позивачем податкової накладної для реєстрації її в ЄРПН) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України (в редакції чинній на момент направлення позивачем податкової накладної для реєстрації її в ЄРПН) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 6 «Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затверджених 13.06.2017 Наказом Міністерства фінансів України №567, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №753/30621 (які 25.05.2018 втратили чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів України від 06.04.2018 за №409 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.04.2018 за №536/31988) але діяли під час виникнення спірних правовідносин), моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:
1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);
2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;
3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).
Таким чином, визначення фіскальним органом у квитанції №1 (J1201009) від 15.12.2017 року конкретного критерію ризику, прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у наказі Міністерства фінансів України № 567 від 13 червня 2017 року "Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Вичерпний перелік документів).
Пунктом 1 «Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженого 13.06.2017 Наказом Міністерства фінансів України №567, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №754/30622 (який 25.05.2018 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів України від 06.04.2018 №409 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.04.2018 за №536/31988), але діяв під час виникнення спірних правовідносин), визначено вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567 (далі - Критерії):
1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;
2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Отже, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та надання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критерії оцінки, без наведення відповідного пункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не на власний розсуд.
Відповідно, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.
Як зазначено у пункті 57-1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податкові накладні/розрахунки коригування, реєстрацію яких у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу, реєструються з урахуванням вимог пунктів 200-1.3 та 200-1.9 статті 200-1 та пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу не пізніше 2 січня 2018 року, крім: податкових накладних/розрахунків коригування, щодо яких станом на 1 грудня 2017 року не подані пояснення і копії документів відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу; податкових накладних/розрахунків коригування, щодо яких прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, по яких станом на 1 грудня 2017 року не розпочинали процедуру оскарження в адміністративному або судовому порядку. Податкові накладні/розрахунки коригування, реєстрацію яких у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу з 1 грудня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" та щодо яких платником податку після 1 грудня 2017 року подані пояснення і копії документів відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу, реєструються у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" щодо зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі якщо протягом п'яти робочих днів з дня подання пояснень і копій документів не прийнято та/або не надіслано платнику податку рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригуваннями й освітлювальним приладдям (основний) (код КВЕД 46.47); роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.59); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20).
01.01.2018 набрав чинності Закон України №2245-VIII від 07.12.2017 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році».
Згідно п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2018), реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або відмову у такій реєстрації, у періоді, протягом якого реалізовувалися спірні правовідносини, було регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» (далі - Постанова № 190) та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Постанова 117).
Постановою №190 Кабінет Міністрів України постановив: «Установити, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Пунктом другим Постанови № 117 встановлено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 року зупинено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України від 7 грудня 2017 року № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", та які станом на 1 грудня 2017 року не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.
Згідно пункту 21 Постанови №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Водночас, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Так, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на п. 6 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №822/1817/18 та у постанові від 02 квітня 2019 року по справі №822/1878/18.
Судом встановлено, що у квитанції №1 (J1201009) від 15.12.2017 року відповідачем не вказано ні конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ні конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом № 567.
Як слідує з матеріалів справи підставою для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації податкової накладної слугувало те, що платником не надано достатній пакет документів для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної № 237 від 23.11.2017 року в ЄРПН, а саме: не надано документи (договори, довіреності, видаткові накладні, платіжні доручення ТТН) на придбання матеріалів для виробництва шаф гардеробних".
Однак, колегія суддів вважає такі висновки відповідача безпідставними, оскільки відповідно до графи 2 податкової накладної № 237 від 23.11.2017 року " Номенклатура товарів/послуг продавця", ТОВ "Акорд Імпорт" здійснено поставку наступних товарів: комоду Madagascar, меблевої стінки Venecia, стінки TOKIO ІІ, комоду TOKIO ІІ, комоду Belveder, ліжка Belveder, тумби приліжкової Belveder, меблевої стінки Vero, що підтверджується видатковою накладною №2554 від 23.11.2017 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що твердження контролюючого органу щодо не надання ТОВ "Акорд Імпорт" документів на придбання матеріалів для шаф гардеробних є безпідставними, оскільки в даному випадку ТОВ "Акорд Імпорт" не здійснювало поставку шаф гардеробних.
Водночас, в ході судового розгляду позивачем надано до суду фінансово - господарську документацію, що підтверджує реальність здійснення позивачем господарської операції.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що рішення комісії ГУ ДФС у Хмельницькій області №37339/39785943/2 від 02.10.2018 року, яким було відмовлено в реєстрації податкової накладної №2554 від 23.11.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.
У зв'язку з чим, доводи апелянта в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції протиправно вийшов за межі позовних вимог та всупереч норм чинного законодавства зобов'язав ГУ ДФС у Хмельницькій області зареєструвати податкову накладну, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти, зокрема, рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
В той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у ході розгляду справи, в тому числі і обранням того способу захисту порушеного права, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 22 березня 2019 року у справі №815/6832/15 ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Разом з тим, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, зміст позовних вимог зводиться до визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про відмову у реєстрації податкової накладної № 237 від 23.11.2017 року та зобов'язання Державну фіскальну служби України зареєструвати податкову накладну № 237 від 23.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Між тим, як слідує з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту порушених прав ТОВ "Аккорд Імпорт" буде зобов'язання ГУ ДФС у Хмельницькій області зареєструвати податкову накладну № 237 від 23.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно положень частин третьої - четвертої 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до п.28 Порядку №117 податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання такої події, як, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно з п.19-20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. №3341) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Отже, законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах, ніж зобов'язання саме ДФС України, а не ГУ ДФС зареєструвати податкову накладну в ЄРПН.
А відтак колегія суддів вважає, що у суд першої інстанції не мав обґрунтованих підстав для виходу за межі позовних вимог та задоволення позову шляхом зобов'язання ГУ ДФС у Хмельницькій області зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції регламентовано, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю-змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не наведено правових підстав щодо необхідності виходу за межі позовних вимог та обрання захисту порушеного прав позивача у наведений ним спосіб, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.
У відповідності зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладені обставини справи, колегія суддів вважає, що доводи апелянта частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, у зв'язку із чим наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління ДФС у Хмельницькій області зареєструвати податкову накладну № 237 від 23.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, з прийняттям в цій частині постанови, про зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 237 від 23.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккорд Імпорт" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії в частині зобов'язання Головного управління ДФС у Хмельницькій області зареєструвати податкову накладну № 237 від 23.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних скасувати.
В цій частині прийняти нову постанову, якою зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 237 від 23.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 24 квітня 2019 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5