Справа № 743/576/19 Головуючий у 1-й інстанції: Сташків В.Б.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
23 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Баглай О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03.04.2019 у справі за адміністративним позовом Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання, -
Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- продовжити строк затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на 6 місяців, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03.04.2019 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2018 о 22 год. 15 хв. на ділянці відповідальності ВПС "Красноїльск" Чернівецького прикордонного загону на напрямку 772 прикордонного знаку, на відстані 32 км від лінії державного кордону, громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України з Румунією, групою осіб, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, за що останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, згідно постанови Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18.10.2018.
16.10.2018 уповноваженими особами Чернівецького прикордонного загону було прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження у термін до 10.11.2018.
Рішення уповноважених осіб Чернівецького прикордонного загону від 16.10.2018 про примусове повернення з України залишилось не виконаним громадянином Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження до 10.11.2018.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 18.10.2018 було затримано громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, з метою ідентифікації, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на термін шість місяців, починаючи з часу його фактичного затримання, а саме: з 22 год. 15 хв. 15.10.2018. Вказаним рішенням було відмовлено в задоволенні вимог про примусове видворення.
Згідно листа від 07.12.2018 № 0.81-12254/0/6-18-Вих, Адміністрація Державної прикордонної служби України зверталась до Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Польща та до Департаменту консульської служби МЗС України щодо ідентифікації громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Відповідь на вказаний лист від зазначених органів не одержано.
Згідно листа від 14.03.2019 № 0.81-2567/0/6-19-Вих, Адміністрація Державної прикордонної служби України зверталась до Департаменту консульської служби МЗС України з проханням доручити Посольству України в Республіці Польща повторно звернутися до Посольства Бангладеш у м. Варшава з метою встановлення термінів завершення процедури ідентифікації громадян Народної Республіки Бангладеш.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що хоча особа відповідача громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження не ідентифікована, але відсутні правові підстави для задоволення позову та для продовження затримання останнього, оскільки: рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 18.10.2018 було відмовлено у примусовому видворенні відповідача та відповідач затримувався, саме, з метою його ідентифікації, а також вжиття адміністративно-правових заходів, передбачених Інструкцією про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, спрямованих на примушування іноземців, які незаконно перебувають в Україні, покинути територію України всупереч їхньому бажанню, в т.ч. ідентифікації іноземця, без наявності судового рішення про примусове видворення іноземця, тобто коли процедура видворення не здійснюється, в світлі пп. f п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, не може розглядатися як законна підстава для продовження затримання іноземця та розміщення його в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (ПТПІ).
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскільки позивачем вживалися та вживаються заходи з метою забезпечення ідентифікації та забезпечення видворення відповідача за межі території України, то позов необхідно задовольнити.
Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 4 статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон № 3773-VI) іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше як вісімнадцять місяців. У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Умови перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в'їзду в Україну визначені ст. 8 Закону України від 05.11.2009 №1710-VI "Про прикордонний контроль".
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про прикордонний контроль" уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі виїзду з України за умови:
1) наявності в нього дійсного паспортного документа;
2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону виїзду з України.
Отже, іноземці або особи без громадянства можуть виїхати за межі території України за наявності дійного паспортного документу.
Згідно із ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більше як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до ч. 12 ст. 289 КАС України, про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
За приписами ч. 13 ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Матеріалами справи підтверджується, що відносно відповідача Чернівецьким прикордонним загоном Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України вжито ряд відповідних заходів щодо ідентифікації особи та приналежності до громадянства Народної Республіки Бангладеш.
Однак, на момент розгляду справи інформація з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документи, необхідні для ідентифікації особи, не надійшли.
Відповідно до п. 2.7 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012, № 353/271/150, зареєстрованого в Мін'юсті 21.05.2012 за № 806/21119, у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу).
У разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
Як встановлено колегією суддів, станом на момент розгляду справи, документів (свідоцтво про повернення на батьківщину громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1) для ідентифікації особи від Департаменту консульської служби МЗС не надходило, що є умовою за якої неможливо забезпечити примусове видворення особи, а тому колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
У підпункті "f" пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Європейський суд з прав людини у справі "Ливада проти України" (рішення від 26.06.2014) зазначив, що проголошуючи право на свободу, пункт статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в не допущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків із права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення пункту 1 статті 5 про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування адміністративного затримання для забезпечення доступності особи для подальшого кримінального провадження становить свавільне позбавлення свободи.
Європейський суд з прав людини у справі "Амюр проти Франції" (рішення від 25.06.1996) та у справі "Дугуз проти Греції" (рішення від 06.03.2001) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.
З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявні, визначені ст. 289 КАС України, підстави для продовження строку затримання відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, а тому строк затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження необхідно продовжити до 12.10.2019 включно.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та прийняти нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України задовольнити.
Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03.04.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання задовольнити.
Продовжити строк затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, до 12.10.2019 включно в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.