Справа № 620/300/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
24 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 10529,32 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким визнати дії відповідача, які виразилися в невиплаті всіх сум, належних ОСОБА_3 до сплати, у день його звільнення, протиправними та стягнути на його корить 10529,32 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (за текстом апеляційної скарги).
Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Приймаючи рішення про залишення без розгляду позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненим працівником та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, а тому застосуванню підлягають норми Кодексу законів про працю України, які є загальними.
Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Так, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16.
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З вищевикладеного вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 було звільнено зі служби в поліції за власним бажанням з 01.10.2018 року, проте остаточний розрахунок проведено лише 30.10.2018 року без виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Відтак, відповідно до вимог ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов до суду повинен був бути поданий у місячний строк з дня коли позивачу стало відомо про порушення його прав.
Позивач направив позов до Чернігівського окружного адміністративного суду поштою 24.01.2019 року, про що свідчить поштовий конверт з датою відправлення (а.с. 23), відтак, пропустив місячний строк звернення, передбачений ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску позивач не надав, натомість вказав, що строк ним не пропущений.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, оскільки будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов вірного висновку про залишення позову без розгляду відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 КАС України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та/або процесуального права.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Сорочко Є.О.