Справа № 734/65/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Бараненко С.М.
24 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Літвіної Н.М.;
за участю секретаря: Горяінової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 квітня 2019 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, смт. Козелець, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора взводу № 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Семка Сергія Сергійовича про визнання дій незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
У січні 2019 року, ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовом до Інспектора взводу № 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Семка Сергія Сергійовича (далі - відповідач) про визнання дій незаконними та скасування постанови серії НК № 436890 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в неавтоматичному режимі та закриття справи, мотивуючи позов зокрема тим, що 02 січня 2019 року він керуючи автомобілем ВАЗ 21124 д.н. НОМЕР_1 рухався трасою М01 в напрямку Чернігів - Козелець.
Позов обґрунтовано тим, що близько 16 години 40 хвилин був зупинений працівником поліції Семко С.С., який підійшов та повідомив, що його автомобіль знаходиться в розшуку в системі «Рубіж» за поданням державної виконавчої служби.
Поліцейський почав вимагати в нього посвідчення водія і він зважаючи на незаконність попередніх дій інспектора поліції, незаконність його вимог та маніпуляційний характер його пояснень, він показав посвідчення водія засвідчивши його наявність, але обмеживши доступ до персональних даних, остерігаючись фальсифікації з боку інспектора та незаконного вилучення посвідчення разом з автомобілем.
Після цього інспектор поліції склав постанову НК 436890 про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП.
При цьому розгляд справи по суті не проводився, він в ньому участі не брав, користуватися правами передбаченими ст. 268 КУпАП не міг (пояснення його були залишені без розгляду, клопотання заявляти змоги не мав).
З даною постановою він не згоден так-як правил дорожнього руху не порушував.
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 квітня 2019 року постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за ч.1.ст. 126 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в неавтоматичному режимі серії НК № 436890 від 02.01.2019 року - залишено без змін, а позовну заяву ОСОБА_2 до інспектора взводу № 2 роти 1 БУПП в Чернігівській області лейтенанта Семко С.С. про визнання дій незаконними та скасування постанови серії НК № 436890 про накладення адміністративного стягнення на нього за ч.1 ст. 126 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в неавтоматичному режимі та закриття справи - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таку, що складена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в неавтоматичному режимі серії НК № 436890 від 02.01.2019 року, винесеної інспектором взводу № 2 роти 1 БУПП в Чернігівській області лейтенантом Семко С.С. відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 - 02.01.2019 року в 16 годин 37 хвилин на автодорозі Київ-Чернігів-Н-Яриловичі 97 км. водій ОСОБА_2 керував авто НОМЕР_1 та не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії чим порушив п.2.4А ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо правомірності винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення від 02 січня 2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу в сумі 425 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган (п.1.5 ПДР України).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Нормами ч.3 ст.73 КАС України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Відповідно ст. 69 ч. 1 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КпАП України).
Відповідно до ч.ч.3-4 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як встановлену, 02 .01.2019 року на стаціонарному посту «Кіпті» під час проїзду автомобіля НОМЕР_1 під керуванням громадянина ОСОБА_2 спрацювала інформаційна підсистема «Гарпун», яка розпізнала номерні знаки автомобіля і відреагувала відповідним сигналом, тому поліцейськими було вжито заходів до зупинення даного автомобіля.
Колегія суддів звертає увагу на те, що автомобіль перебував в розшуку на час зупинення, не заперечував в судовому засіданні і сам позивач, тому дії відповідача щодо зупинки транспортного засобу суд апеляційної інстанції вважає законними, так - як він діяв відповідно до вимог ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», а саме здійснив зупинення транспортного засобу, якщо транспортний засіб перебуває в розшуку.
Згідно п.2.1(а) ПДР України - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п.2.4(а) ПДР України - на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи зазначені в пункті 2.1 цих Правил.
Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП - у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на наданий відеозапис з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається , що позивач на неодноразові вимоги відповідача пред'явити посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, відмовляється, а потім на якусь секунду показав відповідачу, щось схоже на посвідчення водія, але за такий короткий час не можливо взагалі ознайомитись з його змістом.
На відеозапису добре видно та чутно, що відповідач попереджає позивача, що в разі невиконання його законних вимог він буде вимушений скласти на нього постанову про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП, що в подальшому він і зробив.
Під час складання постанови позивач був присутній, відповідач роз'яснив йому його процесуальні права та вручив копію постанови.
Позивачем під час складання постанови згідно відеозапису жодних клопотань не заявлялось, крім того, що він хоче написати письмове пояснення, в чому йому ніхто не перешкоджав, але знову ж згідно відеозапису він не намагався цього робити.
Також, згідно відеозапису не встановлено, що дії відповідача містять незаконні дії або фальсифікації, як про це заявляв в судовому засіданні позивач.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача, як під час зупинки транспортного засобу, вимоги надати позивачем посвідчення водія, так і під час складання оскаржуваної постанови відповідали вимогам закону, позивачем не надано до суду жодного доказу, а відео надане стороною відповідача не повне, а також що дії відповідача містять незаконні дії або фальсифікації відносно нього, а той факт, що в оскаржуваній постанові, вказано номер його паспорта з помилками, то дана механічна помилка відповідача при складанні постанови не може бути підставою для її скасування, так-як інші дані зазначені в постанові відносно позивача є вірними, тому відповідно до п.1 ч. 3 ст. 286 КАС України необхідно залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 205, 241, 242, 243, 251, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 квітня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак, Н.М. Літвіна