Справа № 826/17780/18 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
22 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Губської Л.В. та Епель О.В., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., за участі представника позивача Єрміліна С.О., представника відповідача Зелінської Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії, -
30.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року та надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в період з 01.01.2016 по 30 листопада 2017 року не виплачував індексацію грошового забезпечення, чим порушив вимоги Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 р. у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано доводами аналогічними позовній заяві.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав висновки суду першої інстанції.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти її задоволення, підтримавши відзив на апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника автомобільної служби озброєння у Військовій частині НОМЕР_3 .
Відповідно до витягу з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 30 листопада 2017 року №217 майора ОСОБА_1 , начальника автомобільної служби озброєння, звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 07 листопада 2017 року №424 відповідно до пункту «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням підпункту «ї» пункту 1 частини 8 цієї ж статті, вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Шевченківського РВК міста Києва. З 20 листопада 2017 року позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
20.07.2018 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року та надання довідки із помісячним розрахунком індексації та базового місяця за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року.
Відповіді на зазначену заяву позивачем не отримано.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено підстави для проведення індексації.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка, у 2017 році -103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Як вбачається з матеріалів справи єдиною підставою для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, стало неналежне фінансування відповідача Однак, колегія суддів зазначає, що відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат (доказом наявності поважних причин непроведення розрахунку). Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.
Отже, колегія суддів вважає посилання відповідача на п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, яким визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах наявних фінансових ресурсів бюджетів на відповідний рік, як на підтвердження правомірності своїх дій по не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки невиплата індексації є обмеженням права позивача на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету.
При цьому судом апеляційної інстанції враховано при розгляді даної справи практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №750/5074/17.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення не була проведена, колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо протиправної бездіяльності допущеної відповідачем та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2017.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.08.2016 у справі № 806/2255/15 (К/800/44306/15).
Отже, доводи відповідача щодо відсутності коштів для виплати індексації судом не заслуговують на увагу, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає аргументи апелянта обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції не повно встановлені обставини справи та рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого рішення суду підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Повне судове рішення складено 24.04.2019 року.
Керуючись статтями 243, 244, 250, 311, 315, 315, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 р.- задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року та надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.В. Губська
О.В. Епель