Справа № 826/14738/16
23 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Губської О.А.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року, суддя Кармазін О.А., у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ЄВРОБАНК", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» Кононця В.В. щодо не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору № ДВ-28709/UAN банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» від 15.06.2016 року;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» Кононця В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною сумою відшкодування в розмірі 195000,00 грн. на підставі договору банківського вкладу (депозиту) № № ДВ-28709/UAN з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» від 15.06.2016 року;
- визнати протиправними дії та скасувати повідомлення № 01-24/7138 від 11.11.2016 року Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кононця В.В. щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № № ДВ-28709/UAN з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» від 15.06.2016 року, укладеним між позивачкою та банком;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прийняти та затвердити додаткову інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду з належною сумою до відшкодування в розмірі 195 000 грн., на підставі договору банківського вкладу (депозиту) № № ДВ-28709/UAN з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» від 15.06.2016 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.06.2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» укладено договір банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» № ДВ-28709/UAN від 15.06.2016 року.
Кошти у розмірі 195 000 грн. внесені на рахунок позивачки згідно квитанції від 15.06.2016 року самостійно через касу Банку.
15 червня 2016 року рішенням правління НБУ №70-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ЄВРОБАНК» до категорії проблемних» ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» віднесений до категорії проблемних та встановлені обмеження в його діяльності.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 17.06.2016 року №73-рш «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банку «ЄВРОБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.06.2016 року №1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 16.08.2016 року №215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ЄВРОБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 16.08.2016 року №1523 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» з 17.08.2016 року до 16.08.2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», визначені зокрема ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю Вадиму Валерійовичу з 17 серпня 2016 року до 16 серпня 2018 року включно.
19.08.2016 року розпочато процедуру виплати вкладникам гарантованих сум відшкодування банком-агентом АТ «Таскомбанк».
Під час запровадження тимчасової адміністрації на підставі статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та у відповідності до Методичних рекомендацій в ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» було створено комісію щодо перевірки договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку з метою визначення підстав можливого обмеження Уповноваженою особою Фонду здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам.
Після прибуття з паспортом до банку-агента для отримання суми гарантованого відшкодування позивачу стало відомо, що його не включено до загального реєстру вкладників, які мають право на отримання відшкодування за рахунок Фонду.
ОСОБА_2 звернулась із заявою від 23.08.2016 року про включення до реєстру вкладників, які мають право на отримання гарантованої суми відшкодування.
31.08.2016 року позивачці надійшла відповідь від Уповноваженої особи Фонду № 01-242/3466 в якій зазначено, що 10.08.2016 року було прийнято рішення про тимчасове обмеження здійснення Банком операцій щодо виплати коштів, а отже, інформація щодо виплати позивачу коштів за рахунок коштів Фонду відсутня у Банку. Крім того, відповідачем зазначено, що в результаті проведення Комісією перевірки встановлено, що операції по зарахуванню коштів мають ознаки операції, які могли спричинити збільшення гарантованої суми відшкодування, що і зумовило обмеження по рахунку.
Вважаючи такі дії протиправними 26.08.2016 року позивачка повторно звернулась до відповідача із заявою про включення її до реєстру вкладників, які мають право на отримання гарантованої суми відшкодування.
Проте, 07.09.2016 року від Уповноваженої особи Фонду надійшла відповідь, яка була аналогічною першій.
Разом з тим, 11.11.2016 року ОСОБА_2 надійшло повідомлення Уповноваженої особи Фонду № 01-24/7138 про нікчемність правочину з розміщення коштів на рахунку на підставі п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що мотивовано тим, що банк уклав договір після віднесення до категорії проблемних, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку з порушенням норм законодавства.
Позивачка, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а також не виплати гарантованої суми, оскільки така бездіяльність суперечить вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та порушує право позивачки на отримання гарантованої суми вкладу, звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У спірних правовідносинах колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 указаного Закону № 4452-VI, викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, а також висновки Верховного Суду за результатами перегляду судових рішень у вказаній категорії справ, викладених в постановах від 06 березня 2019 року у справі № 826/2589/16, від 19 березня 2019 року у справі № 826/5142/16, від 12 лютого 2019 року у справі № 826/6890/17.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012 року (далі - Закон № 4452-VI) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом №4452-VI, для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків.
Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення Цивільного Кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину.
Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у подібних справах, зокрема у справі №820/1648/17 (провадження №11-447апп18) від 04 липня 2018 року, №826/1476/15 (провадження №11-104апп18) від 04 липня 2018 року.
Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за Законом № 4452-VI до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме Банком.
Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI. Про це зазначив Верховний Суд у пунктах 41-43 вищезазначеної постанови від 04 липня 2018 року.
У спірному випадку, Відповідач вважає нікчемним саме правочин між фізичною та юридичною особою з перерахування 15.06.2016 р., посилаючись, при цьому, на пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Відповідно до указаного пункту частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Колегія суддів зазначає, що платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку позивача на рахунок іншої особи не є правочинами між Банком та позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України.
Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
Статтею 1062 Цивільного кодексу України установлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за №1172/8493, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.
Згідно з статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.2001 року № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Відповідно до п. 1.24 статті 1 цього Закону переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Згідно з п. 1.15 ст. 1 цього ж Закону, ініціатором є - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.
Відповідно до п.1.23 вказаної норми, отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.
Частиною 2 пункту 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ №22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Мін'юсті 29.03.2004 року за N 377/8976, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.
Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Частиною 5.2 статті 5 Закону № 2346-III визначено, що відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що операція з перерахування коштів на рахунок Позивача не належить до правочинів, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними. У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.
У відповідності до пункту 22.4 статті 22 Закону №2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Згідно з пунктом 30.1. статті 30 Закону № 2346-III, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Як убачається із наявної в матеріалах справи копії квитанції від 15.06.2016 року, ОСОБА_2 на депозитний рахунок № НОМЕР_2, відкритий у ПАТ КБ «Євробанк» внесено грошові кошти в сумі 195 000,00 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 є вкладником в розумінні Закону №4452-VI, оскільки на її депозитному рахунку знаходились кошти у вказаній сумі до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.
Отже, відсутні підстави не приймати до уваги вказаний доказ у справі, як і відсутні правові підстави для висновку про нікчемність правочину, укладеного між суб'єктами переказу коштів.
Правочини, укладені Позивачем з Банком апелянт не ставить під сумнів на предмет їх нікчемності. Умови таких договорів не передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Посилання відповідача на постанову Правління Національного банку України від 15.06.2016 року № 70-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства КБ «Євробанк» до категорії проблемних», якою введено обмеження щодо недопущення проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків - не заслуговують на увагу, з огляду на те, що таке рішення адресоване посадовим особам Банку, а не клієнтам Банку, відтак невиконання посадовими особами Банку постанови НБУ, навіть якщо і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність правочину, укладеного між клієнтами банку.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Крім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для Позивача та безпосередньо не порушує прав Позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що право ОСОБА_2 може бути захищене шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення позивачки.
Положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Таким чином, належним способом захисту права позивачки є зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію про ОСОБА_2 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
При цьому, позовні вимоги в частині зобов'язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прийняти та затвердити додаткову інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не отримував ні переліку вкладників з відомостями про позивачку, ні додаткової інформації про неї, як вкладника, на кошти якої поширюються гарантії Фонду, а тому відсутні підстави для висновку про порушення Фондом прав позивачки.
Поряд з цим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дії та скасування повідомлення № 01-24/7138 від 11.11.2016 року Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кононця В.В. щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № № ДВ-28709/UAN з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» від 15.06.2016 року, укладеним між позивачкою та банком не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для Позивача та безпосередньо не порушує прав Позивача.
Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб внаслідок прийняття цього наказу.
Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Встановлена правова природа зазначеного наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачкою та банком, відтак не може бути розглянуто у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року №819/353/16, щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, прийшла до висновку, що встановлена правова природа наказу Уповноваженої особи Фонду про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах).
У відповідності до пункту 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 частини першої ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процессуального права.
За таких підстав, оскільки судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню та ухвалення нового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року скасувати та прийняти нове рішення наступного змісту.
Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дії та скасування повідомлення № 01-24/7138 від 11.11.2016 року Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Кононця В.В. щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № № ДВ-28709/UAN з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» від 15.06.2016 року, укладеним між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Євробанк» закрити.
Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині невключення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1).
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» включити інформацію про ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню в сумі 195 000,00 грн. на підставі договору № № ДВ-28709/UAN з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» від 15.06.2016 року, номер рахунку № НОМЕР_2, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Євробанк» та ОСОБА_2.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Судя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Губська О.А.