Справа № 826/10037/18 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
18 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2019, -
Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 24 травня 2018 року № 1806/7 за результатами розгляду скарг ОСОБА_3, ОСОБА_4
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2019 позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення яким залишити позовні вимоги без задоволення.
Апелянт вказує, що з приводу об'єкта нерухомого майна (квартири за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 82,9 кв.м.) наявний судовий спір, отже, розгляд зазначеної скарги не належить до компетенції Міністерства юстиції України.
В судове засідання з'явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача ОСОБА_3, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про апеляційний розгляд справи повідомлена належним чином, що не перешкоджає вирішенню спірного питання без її участі.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як подружжя, є співвласниками у рівних частках по 1/2 частині квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 82,9 кв.м.
04 березня 2009 року заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у цивільній справі № 2-5239/09 визнано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_3
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 березня 2017 року у справі № 761/5166/17 накладено арешт на вказану квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Окрім того, 18 травня 2017 року Шевченківським районним судом міста Києва у вказаній справі затверджено мирову угоду та припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 вказаної квартири та визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину вказаної квартири, про що вчинено відповідні записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с. - 27-28).
13 жовтня 2017 року через систему prozorro.sale (електронний майданчик товарної біржі «Іннекс» проведено електронні торги шляхом аукціону, на який виставлено право вимоги за кредитним договором від 11 грудня 2006 року №145, укладеного приватним акціонерним товариством «АКБ «Київ» із фізичною особою ОСОБА_3
Переможцем торгів згідно з протоколом стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
01 листопада 2017 року між банком і вказаною фінансовою компанією було укладено договір №01/11 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (а.с. - 31-32).
З інформаційної довідки від 18 квітня 2018 року №1210611031 позивачам стало відомо, що державним реєстратором філії комунального підприємства Главанської сільської ради «Абсолют» у місті Києві ОСОБА_5 27 лютого 2018 року вчинено запис про право власності НОМЕР_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №39947764 від 01 березня 2018 року та запис про право власності № 25087151 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №39947764 від 01 березня 2018 року, відповідно до якого право власності на всю квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
Вважаючи рішення державного реєстратора протиправним, позивачі 23 квітня 2018 року звернулися до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зі скаргою про:
- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора філії комунального підприємства Главанської сільської ради «Абсолют» у місті Києві ОСОБА_5 індексний № 39947764 від 01 березня 2018 року;
- скасування записів про право власності № 25098714, № 25087151, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
Як встановлено, 11 грудня 2006 року між ОСОБА_3 та ПАТ «АКБ «Київ» було укладено кредитний договір № 145, в забезпечення якого укладено договір іпотеки від 14 грудня 2006 року. Предмет іпотеки - майнові права на квартиру АДРЕСА_1.
Позивачі стверджують, що зміст іпотечного договору не передбачає прав іпотекодержателя в позасудовому порядку набувати права власності на предмет іпотеки, крім того, не містить застереження щодо задоволення вимог іпотекодержателя у розумінні статті 36 Закону України «Про іпотеку», що виключає, на їхню думку, будь-які реєстраційні дії з боку державного реєстратора без судового рішення, або укладення окремого договору, яким би було передбачено передачу прав власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за основним договором. При цьому, державним реєстратором порушено процедуру прийняття оскаржуваного рішення та внесення запису про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки, спочатку було вчинено запис про право власності від 27 лютого 2018 року та лише 01 березня 2018 року було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за новим власником.
24 травня 2018 року за результатами розгляду поданої скарги, Міністерством юстиції України видано наказ №1806/17, яким у задоволенні скарги заявників відмовлено, у зв'язку з тим, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України, оскільки щодо нерухомого майна наявний судовий спір.
Підставою для прийняття зазначеного наказу слугував висновок Комісії від 23 травня 2015 року.
Позивачі зауважують, що станом на час подачі позову та відкриття провадження у справі оскаржуваного рішення реєстратора не існувало, так як і не існувало і відповідної реєстраційної дії, а тому вони не були і не могли бути предметом оскарження. Предметом спору у цивільній справі є оскарження результатів електронних торгів та договору відступлення права вимоги за кредитним договором, внаслідок яких ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» отримала право вимоги за кредитним договором, позичальником яких був позивач ОСОБА_3
В той же час, рішення реєстратора, яке оскаржувалось до Комісії, предметом судових спорів не було, відповідних вимог позивачами до суду не пред'являлось.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно та без урахування всіх обставин справи прийнято наказ №1806/17, оскільки наказом було порушено право позивачів на реалізацію наданого їм законодавством права на оскарження рішення державного реєстратора до Міністерства юстиції України та на відновлення порушених їх прав, шляхом прийняття рішення по суті розгляду скарги.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, повноваження Міністерства юстиції України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128).
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Процедура розгляду скарги визначена статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком № 1128.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ» та «д» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
Положеннями частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що вичерпний перелік підстав для відмови Міністерством юстиції України та його територіальними органами у задоволенні скарги, серед яких, зокрема: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Так, пунктом 5 Порядку № 1128 передбачено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті Комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:
1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;
2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;
3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду (пункт 9 Порядку № 1128).
Відповідно до пункту 12 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.
Як встановлено за результатом розгляду скарги, Комісія дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні зазначеної скарги, оскільки розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України, оскільки щодо об'єкта нерухомого майна наявний судовий спір.
Колегія суддів вважає, що такий висновок відповідача не випливає з досліджених обставин справи.
На час звернення позивачів до суду справу №761/44356/17 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «АКБ «Київ», товарної біржі «Іннекс», ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про визнання результатів електронних торгів шляхом аукціону від 13 жовтня 2017 року UA-EA-2017-09-29-000145-b (номер лоту Q82037b17689) та договору №01/11 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги між ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» і ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (код 40696815) від 01 листопада 2017 року недійсними, не було розглянуто, та рішення за результатами її розгляду не ухвалено.
Вказана справа не є судовим спором щодо нерухомого майна, оскільки предметом оскарження у справі №761/44356/17 є результати електронних торгів та договір відступлення права вимоги за кредитним договором, внаслідок яких ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» отримала право вимоги за кредитним договором, позичальником яких був позивач ОСОБА_3
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини наявності судового спору щодо нерухомого майна, яким є квартира АДРЕСА_1, про яке зазначається у висновку Комісії та яке стало підставою для винесення оскаржуваного рішення відповідача, під час розгляду справи не підтверджено.
Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність врахування висновків Київського апеляційного адміністративного суду у справах №826/7669/17, №826/16628/16, ВАСУ у справі №826/20057/16, колегія суддів зазначає, що такі не можуть бути враховані, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
В силу положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Натомість, відповідачем не надано належних та достатніх доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовується апеляційна скарга.
Отже, беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі не підлягає скасуванню.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2019 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. І. Шурко
Повний текст постанови виготовлено 23.04.2019