Справа № 810/1342/18 Суддя (судді) першої інстанції: Харченко С.В.
23 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.
Губської О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача, що виявились у відмові здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі довідки від 15.08.2017 № 2.2.1-39-224, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України;
- зобов'язати відповідача з 01.06.2017 здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії на підставі довідки від 15.08.2017 № 2.2.1-39-224, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, виходячи з розрахунку 70% від грошового забезпечення для обчислення пенсії, без обмеження максимальним розміром пенсійних виплат.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача, що виявились у відмові здійснити перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки від 15.08.2017 № 2.2.1-39-224, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України.
Зобов'язано відповідача з 01.06.2017 здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії на підставі довідки від 15.08.2017 № 2.2.1-39-224, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, виходячи з розрахунку 70% від грошового забезпечення для обчислення пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням та вважаючи його незаконним в частині відмови в зобов'язанні відповідача виплачувати перераховану пенсію без обмеження її максимальним розміром, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із даною апеляційною скаргою.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що в зазначеній частині рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, а висновки суду щодо відповідної частини позовних вимог не відповідають обставинам справи.
За наведених обставин, апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року в частині відмови у зобов'язанні відповідача виплачувати перераховану йому пенсію без обмеження її максимальним розміром та іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній просить суд рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року в частині зобов'язання виплачувати позивачу перераховану пенсію без обмеження її максимального розміру залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд даної справи здійснюється у порядку письмового провадження.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції (за наслідком розгляду даної справи) та не заперечується учасниками судового процесу, дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії на підставі довідки від 15.08.2017 № 2.2.1-39-224 про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії як колишньому військовослужбовцю відрядженому до Украероруху є протиправними.
За наведених обставин та з метою відновлення порушених прав позивача суд першої інстанції вирішив зобов'язати відповідача з 01.06.2017 здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії на підставі вказаної довідки, виходячи з розрахунку 70% від грошового забезпечення для обчислення пенсії, що також не оспорюється учасниками судового процесу.
Водночас, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію без обмеження її граничного розміру є передчасною та такою, що задоволенню не підлягає, оскільки перерахунок пенсії на час вирішення спору відповідачем не здійснено, а отже права позивача в цій частині не порушені.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Як правильно зазначив суд першої інстанції спірні правовідносини врегульовано, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.
Відповідно до преамбули цього Закону держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, положення статті 43 вказаного Закону України про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 848-VIII.
Зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.
Згідно з пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, зокрема, частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17.
Отже, за наведених обставин, колегією суддів встановлено, що висновки Київського окружного адміністративного суду про те, що положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є чинними та не визнані неконституційними є помилковими.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Відтак, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
З огляду на те, що судом встановлено (та не спростовується учасниками судового процесу) право позивача на перерахунок та виплату йому пенсії починаючи з 01.06.2017 на підставі довідки від 15.08.2017 № 2.2.1-39-224, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, виходячи з розрахунку 70% від грошового забезпечення для обчислення пенсії, а також з урахуванням того вимоги законодавства, які обмежують максимальний розмір відповідної пенсії визнані неконституційними та втратили чинність, враховуючи, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України), а також з метою забезпечення недопущення порушень суб'єктом владних повноважень законних прав та інтересів позивача у майбутньому, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язати відповідача виплачувати перераховану позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром
Таким чином, на підставі встановлених під час апеляційного розгляду обставин справи у їх сукупності та взаємозв'язку, колегією суддів встановлено, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також спростовуються доводами апелянта.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом у розмірі 704, 80 грн., а також витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою у розмірі 1057,20 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 132, 139, 242-243, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області провести спірний перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром пенсійних виплат скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
У зв'язку з цим, доповнити абзац третій резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року словосполученням «без обмеження її максимальним розміром».
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
О.А. Губська