П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/295/19
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Корабельного відділу Державної виконавчої служби м.Миколаїва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Корабельного відділу Державної виконавчої служби м.Миколаїва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,
У лютому 2019р. ОСОБА_3 звернувся в суд із адміністративним позовом до Корабельного ВДВС, в якому просив визнати неправомірними дій старшого державного виконавця щодо винесення постанови про накладання штрафу від 17.01.2019р., та скасувати її.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у січні 2019р. державним виконавцем стосовно нього прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 36 939,21грн., у зв'язку із тим, що ОСОБА_3 не сплачував аліменти своїй дружині на утримання малолітньої дитини.
Позивач вважає, що застосована до нього відповідальність у вигляді штрафу за несплату заборгованості зі сплати аліментів з 2014р. є безпідставною, оскільки абз.3 ч.14 ст.71 ЗУ "Про виконавче провадження" набрав чинності лише 28.08.2018р.. У зв'язку із чим, він вважає, що вказана постанова про накладання штрафу є безпідставною, оскільки ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом як правопорушення.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019р. адміністративний позов задовольнити частково.
Скасовано постанову від 17.01.2019р. ВП № 43871609.
У задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо винесення постанови про накладання штрафу від 17.01.2019р. відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Корабельного відділу ДВС на користь позивача судовий збір у сумі 364,20 грн., сплачений квитанцією № 0.0.1258363635.1 від 4.02.2018 року.
В апеляційній скарзі Корабельний ВДВС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи постанову про накладання штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що притягнення позивача до відповідальності за порушення, передбаченого абз.3 ч.14 ст.71 ЗУ "Про виконавче провадження", є неправомірним, оскільки він не міг передбачити настання цієї відповідальності у зв'язку із несвоєчасністю такої сплати.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено, що з 4.07.2014р. у Корабельного відділу ДВС на виконанні перебуває виконавче провадження за №43871609 з примусового виконання виконавчого листа за №2/488/1083/14 від 4.06.2014р., виданого Корабельним районним судом м.Миколаєва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.н., в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 9.04.2014р. до досягнення дитиною повноліття.
Оскільки вказана сума перевищує суму відповідних платежів за три роки, 17.01.2019р. державним виконавцем, у відповідності до ч.14 ст.71 ЗУ "Про виконавче провадження", прийнято постанову про накладення штрафу на користь стягувача у розмірі 36 939,21грн..
Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови державного виконавця, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує її незаконність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч.1 ст.13 ЗУ "Про виконавче провадження" від 2.06.2016р. №1404 (надалі - Закон №1404) під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Як зазначено в ч.1 ст.18 цього Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписами ч.1 ст.26 наведеного Закону визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно ч.1 ст.71 Закону №1404 порядок стягнення аліментів визначається законом.
ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 3.07.2018р., ст.71 Закону №1404 доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту: - За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
- За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
- За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувану.»
Вказані зміни набрали чинності 28.08.2018р..
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 був притягнутий до відповідальності у вигляді накладення штрафу у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, на підставі абз.3 ч.14 ст.71 Закону №1404 в редакції чинній на момент виявлення такого порушення виконавчої службою.
У своєму відзиві ВДВС зазначив, що заборгованість зі сплати аліментів виникла в результаті неналежного виконання боржником рішення суду. Аліменти нараховані за період: з 1.04.2014р. по 1.01.2019р., що підтверджується розрахунком.
При цьому, копію такого розрахунку ні суду першої інстанції ні апеляційному суду надано не було.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що застосований до ОСОБА_3 вид відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, з'явився в законі лише 28.08.2018р. тобто, був відсутній на момент початку скоєння правопорушення (з 1.04.2014р. по 27.08.2018р.).
За приписами ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
В пункту 2 Рішення Конституційного Суду України від 9.02.1999р. у справі за №1-рп/99 зазначено, що ч.1 ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, який був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинення такого діяння.
Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, надає підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.
Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України визнається і діє в Україні.
Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в ст.7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
Аналіз наведених норм матеріального права, юридична оцінка обставин справи дають підстави вважати відсутність законних підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі абз.3 ч.14 ст. 71 Закону №1404.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування постанови про накладання штрафу ВП №43871609 від 17.01.2019р..
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 315, 316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Корабельного відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019р. по - залишити без змін.
Стягнути із Корабельного відділу Державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (54052, м.Миколаїв, вул.Океанівська, 1А, код ЄДРПОУ 34993136) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача НОМЕР_1; код класифікації доходів бюджету 22030106.) судовий збір у розмірі 1 152,6грн..
Постанова суду набирає законної сили з дати її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв