П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 2140/1341/18
Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - доповідача - Потапчука В.О.
суддів - Семенюк Г.В.
- Шляхтицький О.І.
при секретарі Андрушкевич М.Г.
за участю представників скаржника ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року прийнятого у відкритому судовому засіданні о 10:48 год. (суддя:Гомельчук С.В.) у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказів від 07 червня 2018 року №133, від 13 червня 2018 року № 148о/с, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу
Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2018 року ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (надалі- відповідач, ГУНП), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 07 червня 2018 року № 133 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_6;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП від 13 червня 2018 року № 148о/с "Про особовий склад" в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_6 за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію";
- поновити позивача на службі в поліції на посаді слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області з 14 червня 2018 року;
- стягнути з ГУНП на користь ОСОБА_6 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_6 на службі в поліції на посаді слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП в Херсонській області з 14 червня 2018 року та стягнення заробітної плати в межах стягнення за один місяць;
- зобов'язати відповідача у 10-денний строк подати звіт про виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі наказів ГУНП від 07 червня 2018 року № 133 та від 13 червня 2018 року №148 о/с позивача звільнено зі служби в поліції по п. 6 ч.1 ст. 77 Закону "Про Національну поліцію" за грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у невиході на службу без поважних причин 03, 12 травня 2018 року, не попередженні свого безпосереднього керівника про захворювання та місце знаходження на лікуванні, вчиненні дій, які мають ознаки складу кримінального правопорушення.
Наказом ГУНП від 02 травня 2018 року № 589 призначено службове розслідування у зв'язку із проведенням у службових приміщеннях Корабельного відділення поліції Херсонського ВП ГУНП обшуку у рамках кримінального провадження №42018230000000066.
З 02 травня 2018 року позивач був відсторонений від виконання службових обов'язків, у зв'язку з чим 03 та 12 травня 2018 року не міг вчинити прогул. До того ж 12 травня був вихідним днем. Про те, що видано наказ ГУНП про відсторонення від виконання службових обов'язків, перебуваючи на службі, позивач дізнався після обіду 03 травня 2018 року. Таким чином, встановлені в ході проведення службового розслідування обставини вчинення позивачем прогулу 03 та 12 травня 2018 року не відповідають дійсності та є необґрунтованими.
Щодо не попередження свого безпосереднього керівника про захворювання та місце знаходження на лікуванні зазначає, що за кожним фактом непрацездатності позивача негайно повідомлявся його безпосередній керівник з безумовним дотриманням вимог наказу ГУНП від 08 листопада 2016 року № 1138.
Стосовно вчинення позивачем дій, які мають ознаки складу кримінального правопорушення, недотримання обмежень і заборон, передбачених Законами України "Про запобігання корупції", "Про Національну поліцію", зазначає, що відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Наразі триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018230000000066, в якому позивач має процесуальний статус підозрюваного. Обвинувальний вирок відносно позивача у вказаному кримінальному проваджені судом не ухвалювався. Висновки відповідача про наявність в діях позивача складу кримінального правопорушення грубо суперечать ст. 62 Конституції України, та зазначення цих підстав для звільнення зі служби в поліції є неприпустимим, так само, в ході службового розслідування не встановлено порушення позивачем положень Закону України "Про запобігання корупції".
Вважає, що особами - виконавцями службового розслідування було порушено обов'язки, передбачені пунктом 6.2.2 Інструкції про порядок службового розслідування в органах внутрішніх справ України в частині повного, всебічного та об'єктивного уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, наявності вини позивача, наслідків та ступеню їх тяжкості, що настали при цьому.
За таких обставин, вважає, що висновки відповідача про наявність в діях або бездіяльності позивача складу дисциплінарного проступку є безпідставними та необґрунтованими, а спірні накази такими, що підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року адміністративний позов ОСОБА_6 задоволено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Національної поліції в Херсонській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Окрім того, скаржник зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Так, наказом начальника ГУНГІ № 02 травня 2018 року № 589 призначене службове розслідування за фактом відкриття кримінального провадження та проведення обшуку в службовому приміщенні Корабельного відділення поліції Херсонського ВП ГУНП, оскільки в цей же день до ГУНП надійшла інформація про проведення вказаного обшуку в рамках кримінального провадження № 42018230000000066, відкритого за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за фактом вимагання неправомірної вигоди працівниками поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за пособництвом гр. ОСОБА_9, від гр. ОСОБА_10 за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності.
Службовим розслідуванням встановлено, що 03 травня 2018 року ОСОБА_8 на робочому місці не з'явився, безпосередньому керівнику зателефонував лише приблизно о 16.00 год., однак діагноз та де саме відкрив лікарняний повідомити відмовився, чим грубо порушив вимоги п.3.1 наказу ГУНП №1138, згідно з яким атестовані працівники у випадку захворювання повинні негайно повідомити свого безпосереднього керівника про місцезнаходження на лікуванні.
Того ж дня працівниками ГУНП в Херсонській області був складений акт про невихід на службу майора поліції ОСОБА_6 (від 03 травня 2018 року № 963/2/4-2018). Відповідно до наданих довідок про тимчасову непрацездатність, майор поліції ОСОБА_6 перебував на амбулаторному лікуванні в ДУ "ТМО МВС України Херсонської області" з 04 по 11 травня та з 14 по 16 травня 2018 року. Жодних довідок, якими б підтверджувалася поважність причин відсутності на робочому місці 3, 12 травня ОСОБА_6 не надано. Таким чином ОСОБА_6 допустив грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у невиході на службу без поважних причин 03, 12 травня 2018 року, не попередженні свого безпосереднього керівника про захворювання та місце знаходження на лікуванні. Посилання позивача на той факт, що він не з'являвся на роботу, оскільки був відсторонений від виконання службових обов'язків, вважає безпідставним, оскільки відсторонення від виконання службових обов'язків є тимчасовим недопущенням до виконання обов'язків за займаною посадою, воно не звільняє працівника від обов'язку з'являтися до підрозділу для виконання некваліфікованої роботи, трудові відносини з працівником не припиняються, Такий працівник зобов'язаний прибувати до місця постійної служби і виконувати посадові інструкції та завдання, крім тих, які стали предметом порушення.
Крім того, відповідно до наказу МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських", поліцейські повинні неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. Обставини, які стали підставою для початку службового розслідування, є несумісними з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського, та виключає можливість подальшого проходження служби в органах поліції.
18 травня 2018 року до ГУНП надійшла інформація про те, що слідчим відділом УСБУ в Херсонській області ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, 23 травня відносно ОСОБА_6 Херсонським міським судом обраний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Від надання пояснень під час проведення службового розслідування ОСОБА_6 відмовився в порядку ст. 63 Конституції України, про що складено акт.
Скаржник вважає, що матеріалами службового розслідування повністю доведено факти грубого порушення ОСОБА_6 службової дисципліни, що виразилось у невиході на роботу без поважних причин та вчиненні дій, які мають ознаки складу злочину.
Вищезазначене свідчить про те, що накази начальника ГУНП видані на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, виходячи з фактичних обставин, які були встановлені під час проведення службового розслідування.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Відповідно до приписів ст. 310 КАС України справу розглянуто у відкритому судовому засіданні.
Обставини справи.
ОСОБА_6 з 2006 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07 листопада 2015 року по 13 червня 2018 року - в органах Національної поліції. Наказом відповідача від 28 березня 2018 року № 72о/с майора поліції ОСОБА_6 призначено на посаду слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП.
Наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 07 червня 2018 року № 133 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП" ОСОБА_6 притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, а наказом від 13 червня 2018 року № 148о/с "Про особовий склад" позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію".
Вважаючи видані накази протиправними позивач звернувся до суду.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні законні підстави, передбачені Законами України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" на звільнення ОСОБА_6 зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни, а відтак - накази відповідача від 07 червня 2018 року №133 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та від 13 червня 2018 року №148о/с в частині звільнення зі служби в поліції є незаконними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції не правильним та таким, що не відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України), Закону України "Про запобігання корупції", Закону України "Про Національну поліцію" та Дисциплінарному статуту ОВС України.
Джерела права й акти їх застосування.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1 ст. 7 вказаного Закону під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до в. 1, 2 статті 18 Закону №580- VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Згідно ч. 1, 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону №580- VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до п. 10 частини 1 статті 77 вказаного Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) встановлено, що Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Частиною 1, 2, 10 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Згідно ч. 1 ст. 15 вказаного Дисциплінарного статуту у разі порушення дисципліни особами рядового і начальницького складу в період перебування у відрядженні, відпустці, на відпочинку або в період тимчасової непрацездатності начальник органу чи підрозділу, у межах відповідної території, де вчинено дисциплінарний проступок, уживає заходів щодо його припинення, збирає первинні матеріали та надсилає їх для розгляду за місцем проходження служби порушника.
Пунктом 2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року № 230 (далі - Інструкція № 230) встановлено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Згідно підпункту 2.2.2 пункту 2.1 вказаної Інструкції службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення.
Пунктами 5.2-5.3 Інструкції № 230 встановлено, що початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).
Абзац 1 пункту 5.4 вказаної Інструкції зазначає, що якщо вину особи РНС (особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
Оцінка суду.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого позивачем, наказом начальника ГУНП № 02 травня 2018 року № 589 призначене службове розслідування за фактом відкриття кримінального провадження та проведення обшуку в службовому приміщенні Корабельного відділення поліції Херсонського ВП ГУНП, оскільки в цей же день до ГУНП надійшла інформація про проведення вказаного обшуку в рамках кримінального провадження № 42018230000000066, відкритого за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за фактом вимагання неправомірної вигоди працівниками поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за пособництвом гр. ОСОБА_9, від гр. ОСОБА_10 за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
За результатами службового розслідування відповідачем прийнято наказ від 07 червня 2018 року № 133 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП" ОСОБА_6 притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, а наказом від 13 червня 2018 року № 148о/с "Про особовий склад" позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію".
Вказані накази Головного управління Національної поліції в Херсонській в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_6 прийняті на підставі грубого порушення позивачем службової дисципліни, пунктів 1, 2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1 ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», п.3.1 ч.3 наказу ГУНП «Про порядок госпіталізації та амбулаторного лікування працівників органів та підрозділів ГУНП» від 08 листопада 2016 року №1138, Присяги працівника поліції, пунктів 1, 2, 3, 5 ч.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, що виразилося у невиході на службу без поважних причин 03, 12 травня 2018 року, не попередженні свого безпосереднього керівника про захворювання та місце знаходження на лікуванні, вчиненні дій, які мають ознаки складу кримінального правопорушення, недотриманні обмежень і заборон, передбачених Законами України «Про запобігання корупції», «Про Національну поліцію», використанні своїх службових повноважень, становища та пов'язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе, вступив у поза процесуальні стосунки, вимагав неправомірної вигоди за не притягнення до кримінальної відповідальності, здійснював психологічний та фізичний тиск на підозрюваного, примушував видати на ім'я ОСОБА_9 (довіреної особи ОСОБА_7 та ОСОБА_6.) генеральну довіреність на вчинення всіх юридичних дій від імені ОСОБА_10 з 24 по 2 березня 20 року на території одного з будинків дачного кооперативу, примушував із застосуванням психологічного тиску виписати з квартири малолітню дитину, що суперечить покладеним на поліцейського обов'язкам та призвело до суспільного резонансу через створення негативної громадської думки та завдало непоправної шкоди і авторитету діяльності Національної поліції України (дискредитував органи поліції)
При цьому, згідно нормам наведених вище статей Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII передбачено обов'язок поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Обов'язок дотримання службової дисципліни та присяги працівника поліції є абсолютним, що означає неухильне дотримання поліцейським вимог Конституції України та законів України незалежно від того, чи перебуває він на службі, у відрядженні, відпустці, на відпочинку або в період тимчасової непрацездатності.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Станом на момент прийняття оскаржуваних наказів діяв Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, який, відповідно до преамбули, визначав сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідачем під час винесення вказаних наказів в частині притягнення майора поліції ОСОБА_6, слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, як крайнього заходу дисциплінарного впливу, було враховано, що останній при використанні своїх службових повноважень, становища та пов'язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе, вступив у поза процесуальні стосунки, вимагав неправомірної вигоди за не притягнення до кримінальної відповідальності, здійснював психологічний та фізичний тиск на підозрюваного, примушував видати на ім'я ОСОБА_9 (довіреної особи ОСОБА_7 та ОСОБА_6.) генеральну довіреність на вчинення всіх юридичних дій від імені ОСОБА_10 з 24 по 29 березня 2018 року на території одного з будинків дачного кооперативу, примушував із застосуванням психологічного тиску виписати з квартири малолітню дитину, що суперечить покладеним на поліцейського обов'язкам та призвело до суспільного резонансу через створення негативної громадської думки та завдало непоправної шкоди і авторитету діяльності Національної поліції України (дискредитував органи поліції).
Зважаючи на викладене, відповідачем в повній мірі дотримано порядок та процедуру проведення службового розслідування, накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби у зв'язку із реалізацією такого стягнення. Вина позивача у порушенні службової дисципліни повністю доведена в ході службового розслідування.
Таким чином, колегія суддів погоджується з відповідачем, що оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції у Харківській області від 07 червня 2018 року № 133 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП", яким ОСОБА_6 притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, та наказ від 13 червня 2018 року № 148о/с "Про особовий склад", яким позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" винесено у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним на момент його прийняття законодавством.
До того ж, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що вина ОСОБА_6 у вчиненні правопорушень, передбаченого частиною 3 ст.368 КК України, може бути доведена лише вироком суду в межах розгляду кримінального провадження, а не матеріалами службового розслідування, оскільки звільнення позивача відбулося на підставі результатів службового розслідування предметом розгляду якого було не вчинення позивачем кримінального правопорушення, а порушення ним службової дисципліни, що не залежить від наявності чи відсутності остаточного вироку суду по кримінальному провадженню.
Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі №820/4024/16 (К/9901/29391/18).
При цьому, посилання суду першої інстанції на пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, відповідно до якого вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, є безпідставним, оскільки позивача звільнено за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону "Про національну поліцію" - у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
З системного аналізу вимог чинного законодавства та обставин справи колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки обставини, які стали підставою для початку службового розслідування, є несумісними з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського, та виключає можливість подальшого проходження служби в органах поліції.
Статтею 317 КАС України встановлено, що підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що судом попередньої інстанції при винесенні вказаного рішення порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, таким чином керуючись п.п.1, 4 ч.1 ст. 317 КАС України колегія суддів вважає за необхідним, скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_8 відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 317, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області - задовольнити.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року прийнятого у відкритому судовому засіданні о 10:48 год. (суддя:Гомельчук С.В.) у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказів від 07 червня 2018 року №133, від 13 червня 2018 року № 148о/с, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - скасувати.
Ухвалити у справі постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити в повному обсязі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений та підписаний 23 квітня 2019 року.
Головуючий суддя Потапчук В.О.
Судді Шляхтицький О.І. Семенюк Г.В.