П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/345/19
Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2019р. ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, в якому просиву відповідності до ч.4 ст.22 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" зобов'язати відповідача надати письмову відмову у задоволенні запиту на інформацію за №I-30/02.02.03-09 від 29.01.2019р..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.01.2019р. він звернувся із запитом до Миколаївського міського голови про надання йому витягу із стенограми сесії міської ради, який підтверджує те, що проект рішення "Про перейменування вулиці Паркової у вулицю Анатолія Олійника та внесення змін до п.1 рішення міської ради від 3.03.2000р. №17/20" ставився на голосування. Проте, Миколаївською МР вказаний витяг надано не було, а тому позивач вважає, що у відповідності до ч.4 ст.22 ЗУ "Про доступ до публічної інформації", міськрада була зобов'язана надати йому письмову відмову у задоволенні запиту на інформацію.
Посилаючись на вищевказане просив позов задовольнити.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019р. у задоволені позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що Миколаївська МР запит ОСОБА_2 належним чином розглянула та про що повідомила заявника діючи в межах та на підставі вимог ЗУ "Про доступ до публічної інформації".
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 29.01.2019р. ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського міського голови з запитом на інформацію, в якому просив надати йому витяг із стенограми сесії міської ради, який підтверджує те, що проект рішення "Про перейменування вулиці Паркової у вулицю Анатолія Олійника та внесення змін до п.1 рішення міської ради від 3.03.2000 №17/20" ставився на голосування.
Перший заступник міського голови своїм листом №I-30/02.02.03-09 від 4.02.2019р. повідомив заявника, що в архівному відділі Миколаївської МР наявні оригінал рішення Миколаївської міської ради від 12.12.2000р. №26/1 "Про перейменування вулиці Паркової у вулицю Анатолія Олійника та внесення змін до п. 1 рішення міської ради від 03.03.2000 № 17/20", стенограма та протокол 26-ї сесії Миколаївської міської ради ХХІІІ скликання від 21.12.2000р., копії яких неодноразово надавалися ОСОБА_2 Іншої публічної інформації у вигляді стенограми, яка б підтверджувала, що проект рішення "Про перейменування вулиці Паркової у вулицю Анатолія Олійника та внесення змін до п. 1 рішення міської ради від 3.03.2000р. №17/20", ставився на голосування у Миколаївській МР, як розпорядника публічної інформації не міститься.
Перевіряючи законність дії ВК Миколаївської МР, з урахуванням підстав, за якими позивач вважає їх протиправними та незаконними, судова колегія виходить з наступного.
За приписами ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Положеннями ч.1,2 ст.7 ЗУ "Про інформацію" за №2657-XII від 2.10.1992р. передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Приписами ст.1 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" за №2939-VI від 13.01.2011р. (надалі - Закон №2939-VI) визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом
Право на доступ до публічної інформації гарантується, з поміж іншого, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (п.1 ч.1 ст.3 Закону №2939-VI).
Частинами 1-3 ст.9 цього Закону визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
За змістом ч.1,2 ст.22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
За приписами п.1,4,7 ч.2 ст.23 Закон №2939-VI, заявнику, як запитувачу інформації, забезпечується право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації у разі: відмови в задоволенні запиту на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із запита на інформацію, ОСОБА_2 просить виконком міської ради надати витяг із стенограми сесії ради, який підтверджує те, що проект рішення про перейменування вулиці ставився на голосування.
При цьому, ОСОБА_2 зазначає, що вже отримував витяг із стенограми сесії міської ради за 21.12.2000р., але вона, на його переконання, не тільки не підтверджує, а й заперечує те, що оприлюднене не офіційному веб-сайті міської ради рішення за №26/1 від 21.12.2000р. було прийняте міською радою.
На думку апеляційного суду вказане свідчить про те, що ВК Миколаївської МР забезпечив право ОСОБА_2 на отримання інформації. А підставою для звернення в суд із даним позовом став факт того, що отримана позивачем інформація не відповідає певним сподіванням ОСОБА_2
Так, ст.6 Конвенції та ст.55 Конституції України кожній особі гарантується право на доступ до правосуддя, яке включає в себе право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Обов'язковою умовою надання захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Тобто, гарантоване ст.55 Конституції України і конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.
Аналізуючи наведені норм матеріального права, юридична оцінка обставин справи дають підстави вважати, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими, оскільки не відповідність отриманої інформації власним сподіванням не є належною підставою, визначеною ст.23 Закону №2939-VI для звернення в суд.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що отримана позивачем відповідь "Про розгляд інформаційного запиту" за №I-30/02.02.03-09 від 29.01.2019р. не порушує прав позивача на отримання інформації, а відтак позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 315, 316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв