П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/2826/18
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2019р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування постанов,
У листопаді 2018р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу за №14,15 від 22.10.2018р..
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у жовтні 2018р. посадовими особами Держпродспоживслужби відносно нього прийнято постанови за №14,15 про накладення штрафу за порушення вимог ЗУ "Про захист прав споживачів".
Позивач вважає, що вказані постанови прийняті внаслідок дій, пов'язаних з перевищенням визначених законодавством підстав та повноважень, суперечать нормам законів, є упередженим та необґрунтованим, оскільки після звернення до нього споживача ОСОБА_3 із заявою, ним як продавцем товару, були вчиненні всі необхідні дії, направлені на задоволення вимог споживача щодо проведення експертизи придбаного товару з метою встановлення причин виникнення пошкоджень товару. Однак, з вини самого споживача ОСОБА_3 товар не був наданий на експертизу, окрім того, споживачем у заявах не зазначені всі необхідні її реквізити (паспортні дані, місце прописки тощо), що унеможливлює проведення експертизи, і взагалі, в даному випадку можна стверджувати, що це є анонімне звернення, яке не належить розгляду в розумінні ЗУ "Про звернення громадян". Також, позивач наголошує на тому, що в країні відсутні експертні установи, які мають можливість провести хімічну експертизу, за висновками якої можливо буде встановити природу походження плям на взутті (чи є ці плями на шкіряних устілках шльопанців результатом неякісної сировини та виробничим браком, або це плями утворилися через неправильне користуванням споживачем взуттям). Позивач вважає, що ним прийняті всі заходи, спрямовані на задоволення вимог споживача, а відтак ним не порушено вимоги ч.1 ст. 8 ЗУ "Про захист прав споживача", за що саме й було накладено на нього штрафні санкції Постановою №14.
Щодо Постанови №15, позивач зазначив, що Приписом від 14.09.2018р. не конкретизовано, які саме вимоги споживача він повинен був задовольнити. Споживач двічі звертався до нього з заявами та всякий раз виставляв інші вимоги, тому, через відсутність у приписі конкретної вимоги, унеможливлюється його виконання. Крім того, вказані постанови були прийнятті з порушення процедури їх прийняття, без виклику та повідомлення позивача про дату, місце та час розгляду цих постанов, що позбавило його можливості висловити свої доводи та довести відсутність своєї провини.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2019р. у задоволені позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування всіх обставини, що мають вирішальне значення для справи, просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, рішення суду - без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи Держпродспоживслужби приймаючи постанови про накладення штрафу на ОСОБА_2 діяли в межах своїх повноважень та на підставі діючих норм законодавства України, оскільки недоліки проданого споживачу взуття виникли в період гарантійного строку, і у позивача, як продавця товару виник обов'язок доведення належної якості проданого товару та проведення перевірки якості товару. Однак, покладений на нього законом обов'язок ОСОБА_2 виконано не було.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, як фізична особа-підприємець здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1
У червні 2018р. до ОСОБА_2 звернулася із заявою споживачка ОСОБА_3 про повернення коштів за придбаний 26.05.2018р. неякісний товар (шльопанці шкіряні жіночі).
В подальшому, ОСОБА_2 своїм листом за вих. №40 від 9.06.2018р. повідомив споживачку, що в результаті проведеної перевірки інших пар артикулу GMD 726648 не встановлено ознак нестійкості кольору устілки до сухого і вологого тертя. Що, на його думку, свідчить про причини виникнення заявлених дефектів внаслідок обставин, передбачених розділом "Перелік дефектів шкіряного взуття, що виявляються внаслідок порушення умов експлуатації споживачами" Рекомендацій щодо визначення характеру дефекту взуття та умов його експлуатації, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства промислової політики України від 17.10.2002р. №291/457, наприклад дії хімічних та інших речовин тощо. І тому, у відповідності до ч.14 ст.8 ЗУ "Про захист прав споживачів" та ч.2 ст.679 ЦК України, визнав відсутність визначених законодавством підстав для вимог, передбачених ст.8 ЗУ "Про захист прав споживачів", у тому числі про обмін взуття або про повернення сплачених за ним грошових коштів.
14.06.2018р. ОСОБА_3 звернулася з претензією до ОСОБА_2 про усунення недолік у придбаному взутті, у випадку неможливості просила повернути кошти за придбаний товар, та надала згоду на проведення експертизи.
Листом від 17.06.2018р. ФОП ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3, що листом від 9.06.2018р.а за №40 вже повідомляв про відсутність визначених законодавством підстав для заявлення вимоги про розірвання договору купівлі-продажу товару, оскільки виявленні споживачем недоліки, пов'язані із стиранням устілок, утворились в наслідок потрапляння на них активних хімічних речовин, у тому числі тих, які містяться у поті людини. Потрапляння таких речовин не є наслідком дій виробника взуття або його продавця. Усунення наявних недоліків можливо здійснити лише на потужностях виробника.
Щодо проведення експертизи взуття споживача повідомлено, що для визначення експертної установи, яка зможе забезпечити проведення всестороннього та повного дослідження, ОСОБА_3 необхідно надати перелік питань, які на її думку, повинні бути поставлені перед експертом.
Також, посилаючись на положення ч.4 ст.17 ЗУ "Про захист прав споживачів", з метою забезпечення можливості стягнення зі споживача у судовому порядку витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, повідомив ОСОБА_3 про необхідність надати копії документів, що підтверджують її особу та місце реєстрації.
Також ОСОБА_3 повідомлено про відсутність обов'язку продавців надавати споживачам документи, якими підтверджується походження товару. Інформація про виробника та його місцезнаходження доведена до споживачів шляхом маркування товару.
В подальшому, ОСОБА_3 звернулась із заявою до ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області щодо порушення її прав як споживача з боку ФОП ОСОБА_2, у зв'язку із чим, посадовими особами Держпродспоживслужби 14.09.2018р. проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2 за місцем проведення господарської діяльності (АДРЕСА_1).
Під час перевірки було встановлено, що жодна з вимог споживача не була виконана з боку ФОП ОСОБА_4, про що було складено акт за №00106/2537/7-18, яким зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_2 положень ЗУ "Про захист прав споживачів" та складено Припис до акту перевірки про зобов'язання підприємця задовольнити вимоги споживача згідно з діючим законодавством до 28.09.2018р. та письмово повідомити Головне управління до 1.10.2018р..
Присутня при проведенні перевірки уповноважена ОСОБА_2 нотаріально засвідченою довіреністю - ОСОБА_5 підписала акт без зауважень.
Дії щодо призначення та проведення позапланової перевірки ОСОБА_2 не оскаржувалися.
30.09.2018р. (після спливу терміну, наданого на виконання Припису) ОСОБА_2 звернувся з вимогою до ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області повідомити про проведені заходи щодо організації та проведення експертизи взуття, що придбала споживачка ОСОБА_3
4.10.2018р. посадовими особами Головного управління, у присутності уповноваженої ОСОБА_2 особи - ОСОБА_5, була проведена перевірка виконання припису від 14.09.2018р., в ході якої було встановлено, що жодна з вимог споживача не виконана, а саме: не повернуто грошові кошти, не надано документів, що засвідчують якість товару, не організовано та не проведено експертизу взуття для визначення причин втрати якості.
За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки за №001114/2764/7-18 від 4.10.2018р.. Присутня при проведенні перевірки ОСОБА_5 була ознайомлена з актом, зауважень не мала, від підпису відмовилася, про що в акті зроблено відповідний запис.
5.10.2018р. службою кур'єрської доставки ФОП ОСОБА_2 було направлено та отримано останнім 11.10.2018р., Акт перевірки і повідомлення про розгляд в Головному управлінні 22.10.2018р. об 11:00год. питання про накладення стягнень, передбачених ст.23 ЗУ "Про захист прав споживачів".
За результатами розгляду вказаного питання, 22.10.2018р. ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області прийнято постанову за №14, якою на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 23 688грн. за відмову споживачу в реалізації його права, встановленого ч.1 ст.8 ЗУ "Про захист прав споживачів", а також прийнято постанову за №15, якою накладено штраф у розмірі 340грн. за невиконання припису про усунення порушень прав споживачів.
Перевіряючи правомірність вказаних постанов про накладення штрафу за №14, 15 від 22.10.2018р., з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
За приписами ч.1 ст.5 ЗУ "Про захист прав споживачів" (надалі - Закон), держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
Положеннями ч.3 ст.5 Закону передбачено, що захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Згідно із ст.26 Закону, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема:
- давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
- перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг;
- безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
Відповідно до ч.1 ст.23 Закону, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за:
1) відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
9) невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Так, ч.1 ст.8 Закону передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Пунктами 5 та 12 ч.1 ст.1 Закону визначено, що недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
Істотним недоліком є недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (п.12 ч.1ст.1 Закону).
Приписами ч.5 ст.8 Закону встановлено, що продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що 26.05.2018р. споживач ОСОБА_3 придбала у ФОП ОСОБА_6 шльопанці жіночі шкіряні, арт. GMD7266448, вартістю 2 368,8грн., які в період гарантійного строку втратили якість.
Відмовляючи споживачу у поверненні коштів, ФОП ОСОБА_6 послався на те, що проведеною перевіркою інших пар арт. GMD7266448 не встановлено ознак нестійкості кольору устілки до сухого і волого тертя.
Разом з тим, доказів вказаного ні в суд першої інстанції, ні в апеляційний суд надано не було.
Твердження ФОП ОСОБА_6, що виявлені дефекти шльопанців виник внаслідок потрапляння на них активних хімічних речовин, у тому числі тих, що містяться у поті людини є лише його припущеннями, які також не підтверджені жодним доказом.
Водночас, нестійкість кольору підкладки до сухого і вологого тертя або бахтормяної сторони безпідкладочного взуття входить до переліку прихованих дефектів взуття виробничого характеру, що можуть виявитися протягом гарантійного терміну експлуатації визначених Рекомендацією щодо визначення характеру дефекту взуття та умов його експлуатації, затверджену наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства промислової політики України від 17.10.2002р. №291/457.
Також, у відповідності до ч.4 ст.17 Закону, у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи.
Аналогічні вимоги щодо обов'язку продавця проведення експертизи визначені у п.31 Правил торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства економіки України за №104від 19.04.2007р..
Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що лише доведеність продавцем факту належної якості проданого товару на підставі висновків експерта може бути підставою для відмови покупцеві в забезпеченні гарантій, передбачених Законом. При цьому, обов'язок організації проведення експертизи покладено на саме продавця.
Як встановлено судом першої інстанції, за наявності згоди споживача ФОП ОСОБА_6 так і не організував проведення експертизи.
Доказів, на підтвердження доводів ОСОБА_6, що експертизу не було проведено з вини споживача, судовою колегією не встановлено, а посилання на ненадання споживачем запитуваних даних є безпідставними.
Також є безпідставними посилання ОСОБА_6 на те, що письмові звернення споживача до нього мають анонімний характер, оскільки ОСОБА_6 неодноразово відповідав на ці звернення та отримував відповіді.
Доводи ОСОБА_6 про неможливості проведення експертизи через відсутність в Україні спеціальних експертних установ є неаргументовані, а надані ним листи-відповіді від експертних установ не містять переліку питань, які були поставлені перед експертами.
Отже, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2, в порушення вимог ЗУ "Про захист прав споживачів", не вчинено дії на задоволення вимоги споживача, а тому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних у даній справі постанов ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про притягнення ОСОБА_6 до відповідальності за порушення вимог цього Закону.
Окрім того, судова колегія зазначає, що звернення ОСОБА_2 до ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області із заявами від 11.09.2018р., від 30.09.2018р. та від 31.10.2018р., в яких він намагався з'ясувати неврегульоване на законодавчому рівні питання щодо забезпечення реалізації продавцем обов' язку з організації проведення експертизи та просив у межах повноважень відповідача організувати та провести експертизу придбаного ОСОБА_3 товару, не звільняє його від виконання вимог ЗУ "Про захист прав споживачів" та від відповідальності, встановленої законом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 315, 316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2019р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв