П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 519/1109/18
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Южненської міської ради Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Южненської міської ради Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити дії,
У листопаді 2018р. ОСОБА_2 звернулася в суд із адміністративним позовом до УПСЗН Южненської міської ради Одеської області, в якому просила визнати дії неправомірними та зобов'язати здійснення нарахування та виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що у вересні 2018р. вона звернулася із заявою до УПСЗН Южненської міської ради про призначення допомоги при народженні дитини. Однак, рішенням УПСЗН від 16.10.2018р. у призначені вказаної допомоги при народжені дитини було відмовлено, у зв'язку із пропуском звернення із такою заявою.
Позивачка вважає відмову УПСЗН у призначені допомоги при народженні дитини порушує права дитини гарантовані ст.53 Конституції України. Також, позивачка зазначила, що несвоєчасне звернення для отримання допомоги обумовлено проживанням її на окупованій території.
Посилаючись на вказане просила позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019р. адміністративний позов задоволено.
Дії УПСЗН визнано неправомірними та зобов'язано здійснити нарахування та виплату допомоги при народженні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження.
В апеляційній скарзі УПСЗН Южненської міської ради Одеської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що УПСЗН відмовляючи ОСОБА_2 у наданні допомоги при народженні дитини діяло не в межах та не на підставі діючих норм законодавства України, оскільки допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний позов фактично заявлений позивачкою в інтересах її дитини, для її належного матеріального забезпечення. Суд визнав неможливим своєчасного звернення позивачки, як внутрішньо переміщеної особи до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, що призвело до порушення інтересів дитини.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за №0000608195 від 3.09.2018р.. Зареєстроване місце проживання: вул. м-н 4 буд.11, кв.10 м.Брянка, Луганська область. Фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_1.
11.11.2016р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено шлюб, про що Сєвєродонецьким міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Луганській області складено відповідний актовий запис за №935 та видано свідоцтво про шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1. у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 народився син - ОСОБА_3, про що Центральним районним у м.Маріуполі відділом ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області 1.02.2017р. складено відповідний актовий запис за №175 та видано свідоцтво про народження.
У вересні 2018р. ОСОБА_2, на підставі ст.1, 10 ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" звернулася із заявою до УПСЗН Южненської міської ради про призначення допомоги при народженні дитини.
Проте, рішенням УПСЗН від 16.10.2018р. у призначені допомоги при народжені дитини було відмовлено на підставі п.12 постанови КМУ "Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" (зі змінами та доповненнями) за №1751 від 27.12.2001р. допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням найшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення УСЗН про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує його протиправність та незаконність, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЗУ "Про охорону дитинства" з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та іншими законами України.
Статтею 3 ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначені види державної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.
Відповідно до ст.10 ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Згідно ч.7 ст.11 ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001р. №1751, також встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Отже, допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 пропустила строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини.
Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 з об'єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача із відповідною заявою, оскільки всупереч своїй волі змушена була змінювати місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції. При цьому, позивачкою фактично заявлений позов в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
Водночас, в апеляційній скарзі, як і у відзиві на позовну заяву відповідачем не наведено жодного факту чи аргументу на спростування вказаного.
Положеннями ч.7 ст.7 СК України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно п.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р. (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995р.), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991р. № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отже, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. У цьому випадку, неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.02.2018р. у справі за №591/610/16-а та від 2.10.2018р. у справі за №495/3711/17.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 315, 316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Южненської міської ради Одеської області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв