П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 814/301/15
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
Місце та час укладення судового рішення
«--:--», м. Миколаїв
Повний текст судового рішення складений 10.10.2018 р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до господарського суду Миколаївської області, Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, треті особи Рада суддів України, Президент України про визнання дій протиправними, стягнення шкоди, -
31.01.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до господарського суду Миколаївської області, Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, треті особи Рада суддів України, Президент України про визнання протиправними дій господарського суду Миколаївської області, Державної судової адміністрації України щодо не включення до бюджетного запиту на 2015 рік відповідних сум соціального забезпечення в формі щомісячного довічного утримання; визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України щодо не включення сум соціального забезпечення в формі щомісячного довічного утримання до проекту бюджету на 2015 рік; стягнення шкоди, завданої невиплатою сум соціального захисту у 2012-2014 роках, в розмірі 500198,60грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії та бездіяльність відповідачів є протиправними, оскільки порушують конституційне право працюючих суддів на отримання соціального захисту, у вигляді щомісячного довічного утримання, встановленого рішенням Конституційного Суду України 8-рп/2005.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.10.2018р. відмовлено у задоволенні позову, оскільки виплата щомісячного грошового утримання працюючому судді, з набранням чинності ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не передбачена, а тому не могла бути врахована при підготовці відповідачами відповідних бюджетних запитів та проекту закону.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції, при вирішенні справи норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі постанови Верховної Ради України від 19.06.1992р. №2486-XII та наказу господарського суду Миколаївської області від 01.07.1992р. №23-к ОСОБА_1 працює суддею господарського суду Миколаївської області. /а.с.11/
Наказом господарського суду Миколаївської області від 21.04.2004р. №72-к, на підставі указу Президента України від 10.07.1995р. №584/95, з 03.07.2004р. ОСОБА_1 встановлено щомісячне довічне 100% грошове утримання. /а.с.10/
Наказом господарського суду Миколаївської області від 30.12.2011р. №329-а, на підставі наказу Державної судової адміністрації від 29.12.2009р. №177 «Про визнання таким, що втратив чинність наказ Державної судової адміністрації України від 24.07.2009р. №81 «Про затвердження Положення про призначення і виплату щомісячного грошового утримання працюючим суддям», з 01.01.2012р. ОСОБА_1 припинено виплату щомісячного грошового утримання працюючим суддям, надбавки до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи. /а.с.9/
Як вбачається з матеріалів справи та доводів позивача у грудні 2011 року йому була нарахована заробітна плата у розмірі 7641,75грн., щомісячне грошове утримання в сумі 5995,08грн., що разом склало 13636,83грн., за січень 2012 року позивачу нарахована заробітна плата в сумі 13734,40грн., щомісячне грошове утримання не нараховувалось.
Так, в період з 01.01.2012р. по 31.01.2015р. щомісячне грошове утримання позивачу не нараховувалось.
Не погоджуючись з невиплатою щомісячного грошового утримання працюючому судді позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо безпідставності позовних вимог виходячи з наступного.
Право на щомісячне грошове утримання працюючому судді було передбачено п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005р. «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», згідно якого судді які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання в розмір 100% передбаченого законом щомісячного довічного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку.
Так, згідно постанови Кабінету Міністрів України №1097 від 01.12.2010р. «Про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів, та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» - з моменту набрання чинності нормами ст. 129-130 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме - з 01.01.2012р., втрачає чинність постанова Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005р. «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Відповідно до ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній на 01.01.2012р.) передбачено поняття суддівської винагороди, яка складається з посадового окладу судді, доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь та роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці.
Враховуючи викладене, після набрання чинності ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», такий вид виплати, як щомісячне грошове утримання працюючого судді, законодавством не передбачений.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» на Кабінет міністрів України покладено обов'язок розробки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Порядок підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік визначено Бюджетним кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст.32 Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України.
Статтями 35, 36 Бюджетного кодексу України передбачено, що вказаний законопроект розробляється на підставі бюджетних запитів, які готуються головними розпорядниками бюджетних коштів та подаються на розгляд до Міністерства фінансів України.
Відповідальність за повноту та достовірність відомостей, що включені до бюджетного запиту, покладено на головного розпорядника бюджетних коштів, який здійснював його підготовку та подачу.
Так, головним розпорядником бюджетних коштів в правовідносинах щодо виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді та суддівської виногороди є Державна судова адміністрація України, яка формує свій бюджетний запит на підставі пропозиції господарського суду Миколаївської області.
Враховуючи зміни законодавчого регулювання статусу працюючих суддів, а також набрання чинності ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою не передбачається виплата щомісячного довічного утримання працюючому судді, у господарського суду Миколаївської області були відсутні правові підстави для включення до бюджетного запиту на 2015 рік сум для здійснення цієї виплати.
Саме на виконання ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України №1097 від 01.12.2010р. «Про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів, та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» наказом господарського суду Миколаївської області від 30.12.2011р №329-а «Про скасування виплати щомісячного грошового утримання суддів та доплати за кваліфікаційний клас судді» з 01.01.2012 року припинено виплату щомісячного грошового утримання працюючим суддям господарського суду Миколаївської області.
Як вбачається з матеріалів справи, проект кошторису господарського суду Миколаївської області на 2015 рік складався згідно з Порядком складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. №228 та відповідно до затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 22.05.2014р. №72 форми «Проект кошторису на 2015 рік», яка містить рекомендації щодо порядку його складання і в якій не передбачено планування коштів для виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям. /а.с.13/
Таким чином, Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів не мала правових підстав на врахування сум для здійснення виплат не передбачених законодавством та проектом кошторису господарського суду Миколаївської області на 2015 рік, а Кабінет Міністрів України, як орган на який покладено обов'язок щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України на 2015 рік, не міг їх врахувати при розробці проекту відповідного закону.
Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Твердження позивача про дискримінаційність колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних доказів на підтвердження факту дискримінації позивачем не наведено.
Крім того, суд зауважує, що у рішенні по справі «Сук проти України» від 10 березня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає що господарський суд Миколаївської області, Державна судова адміністрація України не включивши суми для виплати щомісячного грошового забезпечення при підготовці бюджетних запитів на 2015 рік, а Кабінет Міністрів України при розробці проекту закону про Державний бюджет України на 2015 рік діяли у спосіб передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Кабінет Міністрів України», а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, оскільки судом першої інтенції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий суддя Крусян А.В.
Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.