П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/2926/18
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Потапчука В.О.
суддів: Семенюка Г.В. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року прийнятого у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень
Короткий зміст позовних вимог.
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 (далі за текстом - ОСОБА_2, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі за текстом - ГУ ДФС у Миколаївській області - відповідач/скаржник) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 20 квітня 2017 року № 1194-20 та № 1195-20, від 01 листопада 2018 року № 513224-1302-1411 та № 513223-1302-1411.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкові повідомлення - рішення є безпідставними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач помилково визнав його суб'єктом господарювання за податковими вимогами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року адміністративний поз ОСОБА_2 задоволено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління ДФС у Миколаївській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до приписів ст. 311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні на підставі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Обставини справи.
04 листопада 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_2 укладений договір оренди землі (далі також - Договір 1), за умовами якого Орендодавець надає на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26 вересня 2015 року № 873СГ, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться на території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.
Пунктом 2 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка в межах території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області площею 207,7701 га, у тому числі 207,7701 га ріллі, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1. Договір укладений на 15 років.
Згідно пункту 8 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата сплачується орендарем у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 13 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.
Також, 04 листопада 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_2 укладений договір оренди землі (далі також - Договір 2), за умовами якого Орендодавець надає на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26 вересня 2015 року № 873СГ, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться на території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.
Пунктом 2 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка в межах території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області площею 68,7736 га, у тому числі 68,7736 га. ріллі, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2. Договір укладений на 15 років.
Згідно пункту 8 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата сплачується орендарем у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 13 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.
Відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20 квітня 2017 року № 1194-20 та № 1195-20, від 01 листопада 2018 року № 513224-1302-1411 та № 513223-1302-1411, якими визначив позивачу суми податкових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки площею 68,7736 га (кадастровий номер НОМЕР_2) та земельна ділянка площею 207,7701 га. (кадастровий номер НОМЕР_1), які знаходяться на території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно застосовано податкові зобов'язання до позивача, оскільки в даному випадку орендну плату за земельні ділянки покладаються на фермерське господарство "Шабардіна", а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими визначено позивачу суми податкових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб - підлягають скасуванню.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України), Податкового кодексу України (надалі по тексту - ПК України).
Джерела права й акти їх застосування.
Статтею 1 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом. Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.
Згідно ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
Оцінка суду.
З огляду на вказані норми чинного законодавства можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Згідно статті 270 ПК України об'єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 квітня 2016 року позивач створив фермерське господарство "Шабардіна" (номер запису: 1 522 102 0000 033196, Ідентифікаційний код 40407936), що підтверджується наданим Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08 листопада 2018 року та стала його головою. Основним видом економічної діяльності Господарства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. (а.с.33-37)
Вищевказані земельні ділянки включені позивачем до майна фермерського господарства "Шабардіна", що підтверджується актами прийому-передачі від 08 квітня 2016 року (а.с. 38-39).
Так Верховний Суд в постанові від 13 березня 2018 року у справі №348/992/16 зазначив, що після державної реєстрації юридичної особи - фермерського господарства у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом попередньої інстанції про те, що об'єктом плати за землю є земельні ділянки, надані в оренду з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказані земельні ділянки передані до складеного капіталу фермерського господарства "Шабардіна", яке реалізуючи права землекористувача має обов'язок внесення плати за землю. Орендар передав право користування земельною ділянкою створеній ним юридичній особі, реалізуючи таким чином форму підприємницької діяльності, а контролюючий орган оскаржує права фермерського господарства як землекористувача, визначаючи останнім фізичну особи орендаря, із чим пов'язує обов'язок внесення плати за користування земельною ділянкою.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем неправомірно застосовано податкові зобов'язання до позивача, оскільки в даному випадку орендну плату за земельні ділянки покладаються на фермерське господарство "Шабардіна", а тому податкові повідомлення-рішення від 20 квітня 2017 року № 1194-20 та № 1195-20, від 01 листопада 2018 року № 513224-1302-1411 та № 513223-1302-1411, якими визначено позивачу суми податкових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб - підлягають скасуванню.
Дана правова позиція також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 13 березня 2018 року у справі №348/992/16-ц.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому залишені колегією суддів поза увагою.
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат згідно вимог ст.139 КАС України не підлягає.
Керуючись ст.ст. 316, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року прийнятого у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню до Верховного Суду, відповідно до вимог п.2 ч.5 ст. 328 КАС України, не підлягає.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 23 квітня 2019 року.
Головуючий суддя Потапчук В.О.
Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.