23 квітня 2019 р.Справа № 816/955/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Яковенка М.М.
суддів: Лях О.П., Бегунц А.О.
секретарі судового засідання: Машура Г.І.
за участі представників:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року по справі № 816/955/18 (головуючий І інстанції Костенко Г.В., повний текст складено 20.06.2018 року) за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2017 №0013474106 в частині застосування штрафних санкцій на суму 3541467,07 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27 грудня 2017 року №0013474106 в частині застосування штрафних санкцій на суму 3 541 467,07.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, пославшись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, яке прийняте з порушенням норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт наголошує на тому, що позивач у жовтні по грудень 2015 року допустив порушення строків реєстрації податкових накладних, а тому вчинив порушення за яке передбачена відповідальність п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України.
В судовому засіданні представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги.
Представник позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі. Позивач скористався своїм правом надав до суду письмовий відзив на апеляційну скарну в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Окрім того, з огляду на положення ч.3 ст.45 КАС України, внаслідок зловживання процесуальними правами, просив скаргу залишити без розгляду.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги відповідно до ст.308 КСАС України, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено судами, що ГДРІ відділу податкового супроводження підприємств нафтогазового комплексу управління податкового супроводження підприємств виробничої сфери Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - ОСОБА_3, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування ПАТ "Укртатнафта" в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН), наведених у Додатку №1 до ОСОБА_1.
За наслідками проведеної камеральної перевірки ПАТ "Укртатнафта" відповідачем складено акт (надалі - акт перевірки) від 29.11.2017 №4488/28-10-41-06/00152307 (а.с.16-19), у якому зафіксовано порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2017), а саме реєстрації податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених термінів: до 15 календарних днів на загальну суму ПДВ 47789927,91 грн; від 16 до 30 календарних днів на загальну суму ПДВ 5232507,40 грн.
Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки від 29.11.2017 №4488/28-10-41-06/00152307, позивач подав заперечення до акту перевірки (а.с.20-24).
За результатом розгляду заперечення, Офіс великих платників вирішив - заперечення ПАТ "Укртатнафта" залишити без задоволення (а.с.25-26).
На підставі вищезазначеного акту перевірки 27.12.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0013474106, яким застосовано штраф на загальну суму 5 825 494,30 грн (а.с.176).
Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням в частині застосування штрафних санкцій на суму 3 541 467,07 грн та оскаржив його до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що розрахунки коригування та виписані у зв'язку з цим нові податкові накладні стосувались виключно виправлення помилки щодо статусу платника податків. Реєстрація податкових накладних, виписаних за фактом поставки товару ТОВ "Лагуна-Н" та ТОВ "Ханна Групп", відбулась у встановлені Податковим кодексом терміни.
Крім того, відсутність порядку застосування штрафних санкцій, затвердженого центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування і реалізує державну податкову та митну політику, про що зазначено в пункті 120-1.3 статті 120-1 Податкового кодексу України (пункт в редакції до його виключення з 01 січня 2016 року) звільняє платника податків від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, внаслідок відсутності такого правового регулювання станом на час вчинення такого правопорушення.
Здійснюючи апеляційний перегляд рішення, надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.
Основним спірним питанням в межах справи є правомірність визначення контролюючим органом штрафної санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних зроблених з порушенням законодавчо встановлених термінів у періоді, що мало місце жовтень-грудень 2015 року. При чому факт наявності порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН податкових накладних не спростовується та підтверджується відповідним додатком до перевірки.
Відповідальність за порушення термінів реєстрації таких накладних у вигляді штрафу були закріплені в Податковому кодексі України як до 01 січня 2016 року, так і після.
Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.10 статті 201 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З огляду на вимоги наведеної норми, податкова накладна при здійсненні відповідної господарської операції підлягає у всяк випадку реєстрації в ЄРПН не залежно від того, чи видаються такі накладні покупцю, чи це операції які звільненні від оподаткування.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Процедуру реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних визначають положення пункту 201.10 Податкового кодексу України та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 № 1246.
Дотримання строків реєстрації податкових накладних продавцем є визначальним. Недотримання цих вимог не тільки є порушенням податкової дисципліни продавця товару/послуг, а також відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У цій справі факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН позивачем не спростовано. Спірним питанням є можливість застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій угруждні 2017 році за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, виписаних у жовтні - грудні 2015 року.
З 01 січня 2015 року у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII Податковий кодексу України доповнено статтею 120-1, яка встановлює відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підставі пункту 35 підрозділу 2 розділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16 липня 2015 року № 643-VIII) визначено, що норми пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених до 01 жовтня 2015 року.
Отже податкові накладні які були складені після 01.10.2015, а саме у жовтні, листопаді, грудні 2015 року мають бути зареєстровані у ЄРПН протягом 15 календарних днів, наступних за датою їх складання. Враховуючи зазначені норми права, якщо податкові накладні були складені після 01.10.2015 і фактично зареєстровані в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то до платника податку, відповідального за їх реєстрацію в ЄРПН, застосовуються штрафні санкції, визначені у ст. 120-1 Кодексу.
Відповідно до пункту 120-1.3 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла з 29 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року) порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (далі - Порядок).
У зв'язку із відсутністю затвердженого Порядку у період з 01 жовтня 2015 року до 31 грудня 2015 року, застосування штрафних санкцій за порушення вимог пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу було неможливим.
В той же час, Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексуУкраїни та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році (набрав чинності з 01 січня 2016 року) внесені зміни до статті 120-1 Податкового кодексу України, якими виключено пункт 120-1.3 статті 120-1 Податкового кодексу України.
16 лютого 2016 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204, яким затверджений Порядок направлення контролюючими органами податковихповідомлень-рішень платникам податків та передбачено необхідну для застосування штрафу форму податкового повідомлення-рішення - форма «Н» - додаток 13 до вказаного Порядку.
Таким чином, з 01 січня 2016 року податковому органу надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України без наявності спеціально затвердженого Порядку, а з 16 лютого 2016 року у податкового органу з'явилася реальна можливість виконання обов'язків, спрямованих на притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності, встановленої пунктом 120-1.3 статті 120-1 Податкового кодексу України.
У цій справі, як встановлено судами, податкові правопорушення, допущені позивачем у 2015 році, виявлені податковим органом за наслідком проведення у 2017 році камеральної перевірки. Відтак податкові правопорушення виявлені податковим органом в межах строків, визначених статтею 102 Податкового кодексу України. За наслідком проведення перевірки та на виконання вимог статті 120-1 податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення форми «Н».
За встановлених обставин справи колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанцій щодо неправомірності дій податкового органу та обґрунтованості застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначених ними.
Висновки суду першої інстанції та доводи позивача про неможливість застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з відсутністю у жовтні-листопаді 2015 року Порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, є безпідставним, оскільки на момент застосування штрафних (фінансових) санкцій податковий орган діяв в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Колегія суддів погоджує доводи апелянта ставно безпідставності посилання Позивача на ч. 1 ст. 58 Конституції України, оскільки у рішенні за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосуються людини і громадянина (фізичних осіб) і не поширюється на юридичних осіб.
Недоречним є також і посилання Позивача на те, що у вказаному рішенні Конституційного суду України зазначено про надання зворотної дії в часі таким нормативно- правовим актам шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті, оскільки Кодекс не містить вказівки на те, що відповідальність передбачена ст. 120- 1 Кодексу має зворотну дію в часі.
Крім того, прийняття чи не прийняття Порядку застосування штрафних санкцій (штрафу), передбачених ст. 120-1 Кодексу за порушення 15-денного терміну реєстрації податкових накладних, не може впливати на дію вказаної норми Кодексу або скасовувати її дію.
Відсутність порядку застосування штрафних санкцій не звільняє від відповідальності, передбаченої Кодексом за несвоєчасну реєстрацією податкових накладених та не свідчить про відсутність у податкового органу повноважень щодо застосування штрафних санкцій за вказане порушення, передбаченого вказаним Кодексом.
До того ж, зворотна дія закону, а також презумпція правомірності рішень платника податку та принцип стабільності, на що посилається Товариство, не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки жодні елементи податків та їх ставки не змінювалися, нове податкове правопорушення не визначалося, колізія норм законодавства відсутня. Застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулося на підставі норми, яка діяла з 2015 року, у 2016 році лише визначено порядок такого застосування, в тому числі і за порушення, допущені у 2015 році.
Колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції та доводи позивача стосовно своєчасності реєстрації податкових накладних, виписаних за фактом поставки товару ТОВ "Лагуна-Н" та ТОВ "Ханна Групп". З наведених позивачем додаткових пояснень у відзиві до апеляційної скарги вбачається невідповідність номерів податкових накладних у порівнянні з додатком до акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій.
Крім того, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції стосовно відсутності об'єкта оподаткування по операціям та складним податкових накладних за 30.12.2015 року по відносинам з ТОВ «Волмакс», ТОВ «Воленерджі», ТОВ «Матерія-УТН», ТОВ «НК Запоріжнафтопродукт», ТОВ «Агробізнесторг», якими були перераховані кошти позивачу із призначенням платежу за нафтопродукти. В зв'язку з чим, позивачем були виписані податкові накладні за фактом отримання коштів, хоча і помилково, бо це кошти були за своїм призначенням на виконання договорів про надання фінансової допомоги. Як встановлено за даними акту перевірки такі накладні виписані були 30.12.2015 року, а зареєстровані в ЄРПН лише 14.01.2016 року, тобто з одним днем затримці. Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 22.08.2018 року по справі №820/4308/16, 26.06.2018 року №813/4556/16 є безпідставним, з огляду на різні фактичні обставини справ.
Колегія суддів зазначає, що питання та положення вимог п.201.10 ст.201 ПК України обумовлює обов'язкову реєстрацію податкових накладних не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. В той же час, якщо така накладна була виписана помилково, або з іншими показниками, то вирішення цього питання можливо у інший встановлений спосіб. В той же час, така накладна повинна бути зареєстрована у встановлені строки. Не здійснення такої реєстрації у такі строки має місце встановленою ст.120-1 ПК України відповідальності, склад правопорушення якої передбачає саме за несвоєчасну реєстрацію такої накладної. При чому, колегія суддів наголошує, що визначений склад порушення та можлива відповідальність за це порушення не поставлена в залежність від обставин, які можуть виникнути в майбутньому після граничного терміну реєстрації такої накладної щодо відсутності необхідності з тих чи інших причин здійснювати таку реєстрацію в ЄРПН. Тобто, законодавець чітко обумовив, що по операціям слід своєчасно зареєструвати податкову накладну, яка виписується продавцем, а у випадку якихсь помилок, не виключена можливість їх виправлення.
З огляду на вимоги 201.10 статті 201 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), податкова накладна при здійсненні відповідної господарської операції підлягає у всяк випадку реєстрації в ЄРПН не залежно від того, чи видаються такі накладні покупцю, чи це операції які звільненні від оподаткування.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27 грудня 2017 року №0013474106 в частині застосування штрафних санкцій на суму 3541467,07.
Порушення вимог матеріального законодавства та невірна правова оцінка встановленим обставинам справи привело суд першої інстанції до помилкового висновку про задоволення позовних вимог, тому апеляційна скарга, з урахуванням приписів ст.317 КАС України підлягає задоволенню, а у задоволені позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
Стосовно доводів сторони позивача про необхідність з огляду на положення ч.3 ст.45 КАС України, внаслідок зловживання процесуальними правами, залишення апеляційної скарги відповідача без розгляду, колегія суддів зазначає про їх безпідставність.
Сторона позивача наголошувала на тому, що відповідач мав кошти та сплачував судовий збір по іншим справам, таким чином доводи наведені стороною відповідача є безпідставними.
Відповідно до ч.3 статті 45 КАС України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Положеннями частини 2 цієї статті встановлено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Яка встановлено за матеріалами справи, 13.07.2018 вперше була подана апеляційна скарга у строки, передбачені ст. 295 КАС України. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 апеляційну скаргу залишено без руху, а ухвалою від 14.08.2018 - повернуто скаржнику.
Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду вручена відповідачу 23.08.2018 (а.с. 34, т. 2).
Відповідач 03.01.19 р. засобами поштового зв'язку повторно направив апеляційну скаргу, яка надійшла до суду та була зареєстрована 08.01.2019 р. обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку посилаючись на відсутність коштів для сплати судового збору та на підтвердження цих обставин надає копії службової записки начальника юридичного управління та відповіді на ці листи про недостатність коштів.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах" ліквідовано Харківський апеляційний адміністративний суд та утворено Другий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Полтавську, Сумську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.
Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Харківський апеляційний адміністративний суд припинив здійснення правосуддя, у зв'язку з початком роботи Другого апеляційного адміністративного суду 28.12.2018 року.
Відповідно до витягу протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями Другого апеляційного адміністративного суду лише 27.02.2019 року по справі № 816/955/18 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Яковенко М.М, суддів: Бегунц А.О., Лях О.П.
Згодом, після вирішення та розгляду питання щодо можливості поновлення строку на апеляційної скарги, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду 19.03.2019 року клопотання відповідача було задоволено, процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поновлено, а апеляційне провадження по справі відкрите.
Колегія суддів з урахуванням конкретних обставин справи, а також значної суми коштів, що підлягали сплаті в якості судового збору за подання апеляційної скарги, сплата якої відбулась 28.12.2018 року, а скарга спрямована 03.01.2019 року, тобто в короткий термін, суд не може визнати такі дії відповідача зловживанням процесуальними правами та дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства. В межах справи, враховуючи в тому числі не значний строк після повернення поданої вперше апеляційної скарги до подання скарги вдруге, колегія суддів вважає, що слід було дотриматися принципу доступу особи до правосуддя, про що неодноразово наголошувалось у сталій практиці з цього питання Європейським судом по правам людини.
Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 292, 308, 309, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року по справі № 816/955/18- скасувати та прийняти постанову.
В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"- відмовити у повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У повному обсязі складено 24 квітня 2019 року.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6