23 квітня 2019 р.Справа № 520/9148/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання - Струкової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан ОСОБА_1, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 28.12.18 року по справі № 520/9148/18за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
В жовтні 2018 року ОСОБА_2 (надалі ОСОБА_2, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати індивідуальне рішення суб'єкта владних повноважень - управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова (юридична адреса: вул. Валентинівська, 22-Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ: 22682655, код МТЗ: 572), оформлене протоколом "про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій" від 20.04.2018 без номеру пенсійної справи, про відмову у призначенні йому з підстави недостатності стажу роботи на посадах прокурорів, пенсії за вислугу років, право на яку він набув відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-УІІ (в редакції, чинній на день звернення до Відповідача); визнати постановленим судовим рішенням за результатами розгляду цієї позовної заяви періоди його роботи (проходження служби) в системі прокуратури України на посадах: стажиста на посаді помічника прокурора Комінтернівського району м. Харкова (з 23.07.1998 по 21.01.1999); стажиста прокуратури Комінтернівського району м. Харкова (з 22.01.1999 по 17.06.1999); помічника Харківського міжрайонного прокурора (з 18.06.1999 по 01.11.1999); слідчого Харківської міжрайонної прокуратури (з 02.11.1999 по 19.09.2000); слідчого прокуратури Дворічанського району Харківської області (з 20.09.2000 по 24.04.2001); слідчого Харківської міжрайонної транспортної прокуратури (з 25.04.2001 по 01.04.2004); помічника прокурора Комінтернівського району м. Харкова (з 02.04.2004 по 06.05.2007); старшого помічника прокурора Комінтернівського району м. Харкова (з 07.05.2007 по 22.01.2012), такими, що підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах прокурорів та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (юридична адреса: вул. Валентинівська, 22-Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ: 22682655, код МТЗ: 572) зарахувати зазначені періоди роботи (проходження служби) в системі прокуратури України на вказаних прокурорських посадах та на посаді слідчого прокуратури до стажу роботи на посадах прокурорів, які дають право на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (юридична адреса: вул. Валентинівська, 22-Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ: 22682655, код МТЗ: 572) прийняти рішення про призначення йому, працівнику прокуратури України, прокурору Гончаренку О.В. пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-УІІ з часу звернення з заявою до відповідача, тобто з 19.04.2018, в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, обчисленої за останні 60 календарних місяці роботи перед зверненням за пенсією, на підставі відомостей, викладених у довідках прокуратури Харківської області про складові заробітної плати від 18.04.2018 № 18-175 та додатку до них від 04.05.2018 № 18-202; встановлення до призначеної пенсії за вислугу років надбавки на утримання непрацездатних членів сімї; а також виплатити з 19.04.2018 призначену пенсію за вислугу років та надбавку на утримання непрацездатних членів сімї у розмірах, на підставах та в порядку, визначених ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, 22-Б, м.Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655), оформлене протоколом "про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій" від 20.04.2018 без номеру пенсійної справи, про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова (вул. Валентинівська, 22-Б, м.Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ з 19.04.2018 на підставі відомостей, викладених у довідках прокуратури Харківської області про складові заробітної плати від 18.04.2018 № 18-175 та додатку до них від 04.05.2018 №18-202.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав, що задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2, зобов'язав відповідача призначити пенсію без наявності необхідного для призначення пенсії стажу на прокурорських посадах, а також відповідно до норм, які втратили чинність на момент звернення позивача за призначенням пенсії (а саме:Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991 в редакції на час роботи позивача на спірних посадах), чим порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач вказав, що вважає апеляційну скаргу відповідача необгрунтованою, просив відхилити всі доводи апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова належить відмовити з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив такі фактичні обставини справи, які не оспорюються учасниками справи.
ОСОБА_2 працював в системі органів прокуратури України на посадах: з 23.07.1998 по 21.01.1999 стажистом на посаді помічника прокурора Комінтернівського району м. Харкова, з 22.01.1999 по 17.06.1999 стажистом прокуратури Комінтернівського району м. Харкова, з 18.06.1999 по 01.11.1999 помічником Харківського міжрайонного прокурора, з 02.11.1999 по 19.09.2000 слідчим Харківської міжрайонної прокуратури, з 20.09.2000 по 24.04.2001 слідчим прокуратури Дворічанського району Харківської області, з 25.04.2001 по 01.04.2004 слідчим Харківської міжрайонної транспортної прокуратури, з 02.04.2004 по 06.05.2007 помічником прокурора Комінтернівського району м. Харкова, з 07.05.2007 по 22.01.2012 старшим помічником прокурора Комінтернівського району м. Харкова, з 23.01.2012 по 28.11.2012 прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Харківської області, з 29.11.2012 по 02.03.2014 прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Харківської області, з 03.03.2014 по 26.08.2015 старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Харківської області, з 27.08.2015 по 12.04.2016 прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Харківської області, з 13.04.2016 по теперішній час прокурором відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Харківської області.
19.04.2018 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова із заявою про призначення пенсії за вислугу років, з подальшим обчисленням розміру пенсії та її виплатою у відповідному розмірі. Одночасно з заявою про призначення пенсії за вислугу років позивачем було подано заяву про встановлення надбавки до призначеної пенсії на утримання непрацездатних членів сімї у розмірах і за умов, передбачених чинним законодавством.
Протоколом про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій від 20.04.2018 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про призначення пенсії за вислугу років від 19.04.2018 Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII у зв'язку з недостатністю стажу роботи на посадах прокурорів. Зазначено, що наявний стаж роботи за вислугу років на дату звернення складає 23 роки 6 місяців 4 дні, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів 6 років 2 місяці 27 днів, що не відповідає ч.1 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (необхідно не менше 13 років 6 місяців).
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції встановив, що обчислений відповідачем загальний стаж роботи за вислугу років станом на 19.04.2018 склав 23 роки 6 місяців 4 дні, що не оспорюється учасниками справи.
Спірним у вказаній справі є правомірність врахування відповідачем до спеціального стажу на посаді прокурора виключно період роботи позивача з 23.01.2012 по 19.04.2018 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру без урахування періодів роботи з 23.07.1998 по 22.01.2012 на посадах стажиста, помічника прокурора, слідчого прокуратури.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що посади помічника прокурора, старшого помічника прокурора, слідчого прокуратури відноситься до прокурорських посад на підставі ст.56 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, у зв'язку з чим спірні періоди роботи повинні бути враховані відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії, як прокурорський стаж.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що позивач правом на апеляційне оскарження рішення суду не скористався, а відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в межах розгляду цієї апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014, який набрав чинності з 15.07.2015.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону № 1697-VII незалежність прокурора забезпечується належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.
На час звернення позивача за призначенням пенсії питання призначення пенсії прокурорам врегульовано нормами Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.
В свою чергу, статтею 86 Закону № 1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.
Так, відповідно до частини 1 статті 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.
Згідно з частиною 6 вказаної статті до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;
відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Статтею 15 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття "вислуги років, що дає право на пенсію" і "стажу роботи на прокурорських посадах". При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. В той же час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.
Тобто, за вищенаведених положень Закону № 1697-VII, посади помічників прокурорів, старших помічників прокурорів зараховуються саме до вислуги років, що дає право на пенсію, натомість не відносяться до спеціального стажу - стажу роботи на прокурорських посадах, оскільки не визначені статтею 15 цього Закону.
Проте, якщо буквально застосовувати вказану норму права, то весь період роботи позивача до 22.01.2012 взагалі не можна вважати роботою на прокурорських посадах, незважаючи на те, що позивач безперервно працював починаючи з 23.07.1998 в органах прокуратури.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, що під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на таких посадах до прокурорського стажу, належить застосовувати норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.
Так, з копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що позивач працював в системі органів прокуратури України на посадах: з 18.06.1999 по 01.11.1999 помічником Харківського міжрайонного прокурора, з 02.11.1999 по 19.09.2000 слідчим Харківської міжрайонної прокуратури, з 20.09.2000 по 24.04.2001 слідчим прокуратури Дворічанського району Харківської області, з 25.04.2001 по 01.04.2004 слідчим Харківської міжрайонної транспортної прокуратури, з 02.04.2004 по 06.05.2007 помічником прокурора Комінтернівського району м. Харкова, з 07.05.2007 по 22.01.2012 старшим помічником прокурора Комінтернівського району м. Харкова.
Під час роботи позивача на цих посадах чинними були положення Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року, статтею 56 якого було надано роз'яснення поняття "прокурор", а саме: під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Отже, при призначенні пенсії за нормами Закону № 1697--VII спірні періоди роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора належить зарахувати до прокурорського стажу на підставі Закону № 1789-ХІІ, який був чинним на час роботи позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посади помічника прокурора та старшого помічника прокурора відноситься до прокурорських посад на підставі ст.56 Закону №1789-ХІІ, у зв'язку з чим періоди з 18.06.1999 по 01.11.1999, з 02.04.2004 по 06.05.2007, з 07.05.2007 по 22.01.2012 повинні враховуватися відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії, як прокурорський стаж.
Відповідно до ч. 5 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону № 1697-VII положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.
Враховуючи пряму вказівку Закону №1697-VII про те, що статус слідчого прокуратури прирівнюється до статусу прокурора органу прокуратури та зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах та те, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії державне бюро розслідувань свою діяльність ще не розпочало, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої істанції, що періоди роботи позивача з 02.11.1999 по 19.09.2000 слідчим Харківської міжрайонної прокуратури, з 20.09.2000 по 24.04.2001 слідчим прокуратури Дворічанського району Харківської області, з 25.04.2001 по 01.04.2004 слідчим Харківської міжрайонної транспортної прокуратури, належить зараховувати до стажу роботи на прокурорських посадах для призначення пенсії за вислугою років.
Крім того, колегія суддів відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 25.09.2018 по справі №263/13789/16-а та від 10.10.2018 по справі №750/5022/16-а (справи щодо зарахування періоду роботи помічником прокурора та слідчого прокуратури до спецільного прокурорського стажу).
Таким чином, станом на момент звернення з заявою про призначення пенсії як загальний стаж позивача, так і спеціальний був достатнім.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для скасування рішення відповідача про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за вислугою років та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугою років згідно зі статтею 86 Закону №1697-VII.
Щодо посилання відповідача в апеляційній інстанції на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання відповідачем у попередніх протокольних рішеннях (від 30.11.2016, 31.08.2017, 17.10.2017) всіх періодів роботи позивача в системі прокуратури України, починаючи з 1998 року, роботою на посадах прокурорів і слідчих, у тому числі в жовтні 2017 року окремо на посадах прокурорів, відповідно до вимог ст. 86 Закону №1697-VII, та не врахував, що під час прийняття таких рішень було допущено технічну помилку, яка в подальшому була виправлена, колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність технічної помилки в рішеннях відповідача, які не були предметом судового розгляду, не впливає на правильність висновків суду в частині визнання протиправними дій та рішення управління Пенсійного фонду України України в Московському районі м. Харкова від 20.04.2018.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують
Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року по справі № 520/9148/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді ОСОБА_1 ОСОБА_4
Повний текст постанови складено 24.04.2019 року