про залишення позову без розгляду
19 квітня 2019 р. Справа № 400/701/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Ткач Г.С.,розглянувши у підготовчому засіданні клопотання позивача про поновлення строків звернення до суду по справі
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Генерального штабу Збройних сил України, пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168
третя особа:Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2
про:скасування наказу від 30.03.2016 № 91, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії,
За участю:
від позивача: адвоката Канавцева В.М., Тер-Маркар'янц Є.Л.
від відповідача: Горіна В.В.,
від третьої особи: Дідняк І.А.,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генерального штабу Збройних сил України, в якому просить суд:
- скасувати наказ Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України (по особовому складу) № 91 від 30.03.2016 року п. 3 відносно ОСОБА_1 як такий, що не відповідає вимогам ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок";
- зобов'язати Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України поновити капітана ОСОБА_1 на посаді заступника командира 3 роти 1 батальйону військової частини НОМЕР_1 з 06.04.2015 року;
- зобов'язати Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України звільнити капітана ОСОБА_1 в запас з посади заступника командира 3 роти 1 батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою від 27.03.2019 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
До позовної заяви було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яку ухвалено розглядати в підготовчому судовому засіданні.
В обгрунтування своєї заяви позивач зазначив, що наказ першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 30.03.2016 року № 61 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за п. 1 пп. "є" (у зв'язку з вислугою встановленого строку військової служби) був отриманий позивачем лише 14.02.2019 року.
Від відповідача надійшло клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, в обгрунтування якого було зазначено, що позивачем надано суду недостовірні дані, оскільки про існування оскаржуваного наказу йому стало відомо в 2016 році. Крім того, ОСОБА_1 в 2017 році звертався до до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , до якої надавав витяги з наказів від 30.03.2016 року № 91 та від 25.07.2015 року № 277.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позицію відповідача, позовну заяву просив залишити без розгляду.
Згідно п. 10 ч. 2 ст. 180 КАС України, у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Заслухавши думку сторін, дослідивши наявні у справі матеріали та докази, суд встановив наступне.
В вересні 2017 року до Миколаївсього окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини - польова пошта НОМЕР_2 в особі командира ОСОБА_2 та Генерального штабу Збройних сил України, за участю третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 (справа № 814/1841/17) про визнання протиправною бездіяльність командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 щодо неприйняття наказу по особовому складу по стройовій частині про звільнення в запас капітана ОСОБА_1 , призваного під час мобілізації на особливий період та недоведення наказу до ОСОБА_1 особисто; зобов'язання командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 виключити капітана ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_2 після повного проведення з ним усіх належних розрахунків та направити особисту справу до Новоодеського районного військового комісаріату; зобов'язання командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк; визнання протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиконання наказів № 91 від 30.03.2016 року першого заступника начальника Генерального штабу України Збройних Сил України (по особовому складу) та №277 від 25.07.2015 року першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України в частині виконання п. 24 командиром військової частини польова пошта № НОМЕР_3 .
Отже, ще у вересні 2017 року позивач знав про існування наказу від 30.03.2016 року № 91, який був предметом судового розгляду у справі № 814/1841/17.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
У рішенні від 04.12.1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини").
Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.
Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.
ЄСПЛ у рішенні від 06.09.2005 року у справі "Салов проти України" зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову "передбачений законом", є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись "законом", якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.
З адміністративним позовом по даній справі ОСОБА_1 звернувся 12.03.2019 року, хоча ще у вересні 2017 року позивач знав про існування оскаржуваного наказу.
Більш того, позивач як особа, яка вже має досвід участі у судових процесах (як свідчать дані з Єдиного державного реєстру судових рішень), міг передбачити наслідки несвоєчасного звернення до суду з даною позовною заявою.
Згідно ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У відповідності до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду (п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України).
Враховуючи викладене, суд залишає позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.
Керуючись ст.ст. 123, 180, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) до Генерального штабу Збройних сил України (пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168), за участю третьої особи Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), про скасування наказу Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України (по особовому складу) № 91 від 30.03.2016 року п. 3 відносно ОСОБА_1 як такий, що не відповідає вимогам ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок"; зобов'язання Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України поновити капітана ОСОБА_1 на посаді заступника командира 3 роти 1 батальйону військової частини НОМЕР_1 з 06.04.2015 року; зобов'язання Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України звільнити капітана ОСОБА_1 в запас з посади заступника командира 3 роти 1 батальйону військової частини НОМЕР_1 - залишити без розгляду.
2. Ухвалу направити сторонам у справі.
Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя О.В. Малих