Справа № 420/2353/19
23 квітня 2019 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Малиновського районного суду м. Одеси про зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Малиновського районного суду м. Одеси, в якому позивач просив:
зобов'язати Малиновський районний суд м. Одеси розглянути позовну (зустрічну) заяву ОСОБА_1 про поновлення трудових прав від 28 квітня 2015 року, зареєстровану в канцелярії суду за № 17807/15-вх, згідно вимог ЦПК України і приписів Конституції України;
для здійснення законного розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення трудових прав передати нерозглянутий судом позов від 28 квітня 2015 року (№ 17807/15-вх) з усіма додатками, що знаходяться в архіві Малиновського районного суду м. Одеси в матеріалах справи № 521/17958/14-ц без руху, після відмови у спільному розгляді на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 16.06.15 р., до канцелярії суду для реєстрації ОСК в автоматизованій системі документообігу суду для подальшого розгляду по суті.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Малиновського районного суду м. Одеси про зобов'язання вчинити дії слід відмовити з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, вона обґрунтована тим, що через відсутність у резолютивній частині ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2015 року по справі № 521/17958/14-ц конкретних вказівок щодо подальшого руху позову ОСОБА_1 після відмови у його спільному розгляді з позовом ОСОБА_2, а також неврегульованості можливості виправити допущену судом неповноту, він тривалий час позбавлений гарантованого Конституцією України права на судовий захист своїх порушених трудових прав.
Позивач зазначив, що згідно листа від 07.11.17 р. № 5/469/2017-Вих за підписом керівника апарату Малиновського районного суду м. Одеси «... зустрічна позовна заява до канцелярії суду для проведення подальшої реєстрації не передавалась та позивачу не поверталась». «Зміст резолютивної частини ухвали суду від 16.06.2015 року не містить чіткого формулювання щодо передачі зустрічної позовної заяви до канцелярії суду для реєстрації ОСК в автоматизованій системі документообігу суду або її повернення, що в свою чергу позбавило можливості секретаря судового засідання вчинити процесуальні дії, передбачені ст. 121 ЦПК України. Таким чином, службовою перевіркою встановлено відсутність в резолютивній частині ухвали суду від 16.06.15 року підстав для передачі, безпосередньо працівником апарату суду, зустрічного позову ОСОБА_1 до канцелярії суду для реєстрації в загальному порядку. Станом на час проведення перевірки зустрічна позовна заява, подана представником ОСОБА_1, ОСОБА_3 про поновлення трудових прав знаходиться в матеріалах цивільної справи № 521/17958/14-ц. У разі постановления судового рішення із безпосередньою вказівкою щодо необхідності проведення реєстрації зустрічної позовної заяви в загальному порядку, відповідна реєстрація буде проведена працівниками апарату суду у встановленому законом порядку».
Позивач зазначає, що він намагався виправити неповноту резолютивної частини ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 16.06.15 р. по справі № 521/17958/14-ц, для того щоб апарат суду міг здійснити реєстрацію ОСК в автоматизованій системі документообігу суду позовної (зустрічної) заяви ОСОБА_1 про поновлення трудових прав або повернув позов, щоб він мав право і можливість звернутися до суду у встановленому законом порядку, для чого:
30.08.17 р. за вх. № 37310 подав заяву про роз'яснення ухвали від 16.06.15 р. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29.09.17 р. по справі № 521/17958/14-ц (провадження № 2р/521/34/17), що залишена в силі ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16.11.17 р. (провадження № 22-ц/785/8165/17 ) суд відмовив у задоволенні заяви про роз'яснення ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 16.06.15 р.;
22.12.17 р. за вх. № 57201 подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 16.06.15 р. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15.02.18 р. по справі № 521/17958/14-ц (провадження № 8/521/7/18), яка залишена в силі постановою Апеляційного суду Одеської області від 18.12.18 р. (провадження № 22-ц/785/4054/18 ) суд відмовив у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 16.06.15 р.;
27.11.18 року за вх. № 53813 подав заяву про ухвалення додаткового рішення. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.02.19 р. по справі № 521/17958/14-ц (провадження № 2др/521/10/19), суд відмовив у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення. Роз'яснив право звернутися з позовом до суду за захистом своїх прав шляхом зобов'язання вчинити певні дії у встановлений законом спосіб та порядок.
Позивач зазначає, що він вжив усіх можливих і доступних заходів, аби спонукати Малиновський районний суд м. Одеси розглянути його позов і нього залишився тільки один законний засіб захистити свої порушені права, - звернутися доадміністративного суду з відповідним адміністративним позовом.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Як зазначено у п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.
Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.
Основними ознаками публічно-правових відносин є: обов'язкова участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про публічне право, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.
Відповідно до ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень". Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, а тому вони не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ. Це підтверджено постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів".
Також у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" судам роз'яснено, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
У пункті 150 рішення Європейського суду з прав людини від 21.06.2011 року у справі Фруні проти Словаччини, яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року (Заява № 21722/11), Суд зазначив, що згідно з практикою Суду, метою терміну "встановлений законом" у статті 6 Конвенції є гарантування того, що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У зв'язку з викладеним суд зазначає, що Одеський окружний адміністративний суд не може підміняти Малиновський районний суд м. Одеси та приймати будь які процесуальні рішення замість останнього, в тому числі не може зобов'язати Малиновський районний суд м. Одеси розглянути позовну (зустрічну) заяву ОСОБА_1.
Суд зазначає, що оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач фактично просить суд прийняти рішення, яке суперечить змісту ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2015 року по справі № 521/17958/14-ц яка набрала законної сили, що є недопустимим.
Враховуючи вищевикладене, у контексті конкретних обставин цієї справи та нормативного регулювання правовідносин, що склалися між учасниками справи, суд дійшов висновку, що на даний спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду, що виключає розгляд цієї справи за правилами КАС України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, з урахуванням ст.170 КАС України, суддя прийшов до висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Малиновського районного суду м. Одеси про зобов'язання вчинити дії необхідно відмовити.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись ст.ст.2, 4, 6, 19, 170, 171, 243, 248 КАС України, суддя -
У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Малиновського районного суду м. Одеси про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.А. Радчук