24 квітня 2019 року Справа № 804/1306/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., одноособово розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Дельта Банк” ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа ПАТ «Дельта Банк» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Дельта Банк” ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа АТ «Дельта Банк», в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Дельта Банк” щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників акціонерного товариства “Дельта Банк”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ОСОБА_2 включити позивача до переліку вкладників АТ “Дельта Банк” для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування за вкладом в АТ «Дельта Банк» згідно договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у євро №003-03616-250215 від 25 лютого 2015 року у розмірі 45282 грн.;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Дельта Банк” ОСОБА_2 надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ “Дельта Банк” згідно договору банківського вкладу (депозиту) “Зростаючий” у євро №003-03616-250215 від 25 лютого 2015 року у розмірі 45282 грн., за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
-зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування позивачу коштів за вкладом в АТ “Дельта Банк” згідно договору банківського вкладу (депозиту) “Зростаючий” у євро №003-03616-250215 від 25 лютого 2015 року у розмірі 45282 грн., за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що в публічному акціонерному товаристві “Дельта Банк” на ім'я ОСОБА_1 відкрито рахунок для обслуговування договорів банківських вкладів № 26308113042862 на підставі договору банківського вкладу № 003-03616-250215 від 25.02.2015 р. «Зростаючий у євро». Також 25.02.2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк» укладено Додаткову угоду про можливість зарахування вкладу перерахуванням коштів з відкритого в Банку рахунку іншої фізичної особи.. 25.02.2015 року на вказаний рахунок позивача було зараховано 1 500 євро (що за курсом НБУ станом на 02.03.2015 р. складало 45282 грн). Після оголошення ліквідації банку позивач зверталася до ПАТ «Дельта Банк» щодо повернення вкладу. У вересні 2015 р. Позивачу стало відомо, що її немає в переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми, а відтак, вона звернулася до уповноваженої особи з клопотанням роз'яснити причини не включення її до переліку. 23 вересня 2015 року тимчасова адміністрація ПАТ «Дельта Банк» листом повідомила позивача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 003-03616-250215 від 25.02.2015 р.
У своїх запереченнях на адміністративний позов, які наявні в матеріалах справи, Представник Уповноваженої особи, посилається на те, що комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ ОСОБА_4 було здійснено перевірку договору №003-03616-250215 від 25 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) Зростаючий у євро, на предмет виявлення договору (правочину), що є нікчемним з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб. Даного висновку комісія з перевірки правочинів (договорів) дійшла у зв'язку з тим, що дії певних фізичних осіб щодо перерахування з власних поточних рахунків коштів на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб, відкриті в ПАТ «Дельта Банк», були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів-ініціаторів операцій на момент здійснення операції перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом, і, відповідно, з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни ПАТ «Дельта Банк» для таких клієнтів існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації АТ «Дельта Банк» та реалізації його майна. Та що, відповідно до укладеного договору банківського вкладу на відкритий позивачу депозитний рахунок надійшли кошти у валюті шляхом так званого «дроблення» великого депозиту іншого клієнта банку, а саме фізичної особи ОСОБА_5, свідчить, і це, на думку відповідача, про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання клієнтами банку сум, які перевищують суми гарантованого відшкодування за проведеними операціями, а отже - про нікчемність. Також у відзиві зазначено, що пунктом 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», не допускається зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи, однак кошти на рахунок позивача вносились третьою особою, шляхом безготівкового перерахування.
У своїх запереченнях на адміністративний позов, які наявні в матеріалах справи, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зазначив, що оскільки позивача не було включено Уповноваженою особою до переліку вкладників, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не мав правових підстав здійснюватися відповідні процедури по включенню його до Загального реєстру.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі №804/1306/16, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2017 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року у справі №804/1306/16 скасовано, та направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
ОСОБА_6 Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк”, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року у справі № 804/1306/16 залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 24 січня 2019 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року було скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції, із зазначенням наступного:
- згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI).
Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
- на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип «для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом», який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Тоді, як застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI,Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
- відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.
При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
- право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.
Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
- суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що відповідачем правомірно застосовано до договору банківського вкладу «Зростаючий» № 003-03616-250215 від 25 лютого 2015 року, укладеного між позивачем та ПAT «Дельта Банк», наслідки нікчемності, оскільки такий договір укладено з порушенням Правил банківського обслуговування фізичних осіб, затверджених ОСОБА_6 Директорів АТ «Дельта Банк» від 20 березня 2013 року (далі - Правила № 14), відповідно до яких зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається.
Разом з тим, під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не встановили, який саме правочин є нікчемним (відкриття позивачем рахунку у банку, тобто договір банківського рахунку, чи операції з перерахування коштів на цей рахунок з рахунків інших осіб тощо), як і не встановили, які умови договору банківського рахунку чи інших договорів передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку.
Не було аргументовано, чому платіжні операції з перерахування коштів з рахунку іншої особи чи осіб на рахунок позивача, є правочинами між банком та позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України. Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
- без дослідження і з'ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 р. справу було прийнято до провадження суддею Неклесою О.М. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. У вказаній ухвалі позивачу зобов'язано надати до суду пояснення з врахуванням Постанови Верховного суду від 24.01.2019 р., відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення та зобов'язано надати додаткові докази. Третій особі встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для надання письмових пояснень щодо позову разом з відповідними доказами.
07 березня 2019 року представником позивача надані додаткові пояснення по суті справи.
Відповідач 1, відповідач 2 та третя особа пояснення та відзиви у встановлений судом строк до суду не надали.
За таких обставин та керуючись приписами ч.5 ст. 77, ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
25 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір № 003-03616-250215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у євро. Згідно пункту 1.2 договору сума вкладу становила 1500 євро.
На виконання умов пункту 1.6. укладеного договору, позивачу було відкрито вкладний (депозитний) рахунок № 26308113042862.
Відповідно до пункту 1.8 договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку або готівкою через касу банку в день укладання сторонами договору.
Одночасно, між позивачем та банком було укладено додаткову угоду №1 до договору №003-03616-250215 від 25 лютого 2015 року, відповідно до якої зарахування вкладу на рахунок може бути здійснено шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента.
25 лютого 2015 року, в день укладення договору та додаткової угоди №1, згідно платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 46449567 від 25.02.2015 р., - на рахунок позивача було перераховано суму вкладу у розмірі 1500 євро з поточного рахунку № 26206703786414, який належить ОСОБА_5.
Постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ (а.с. 133-134) ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних на строк до 180 днів та з метою стабілізації діяльності банку і відновлення його фінансового становища запроваджено перелік обмежень в його діяльності, зокрема, не допущення проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 2 березня 2015 року №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 2 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 3 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2.
ОСОБА_6 №147 від 3 серпня 2015 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжила строк на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» до 2 жовтня 2015 року.
2 жовтня 2015 року Правління Національного банку України ухвалило постанову за №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк». На підставі цієї постанови виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалила рішення №181 від 2 жовтня 2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якої Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» призначено ОСОБА_2, якому делеговано всі повноваження ліквідатора цього банку. З прийняттям цього рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав виплату вкладникам їхніх вкладів в межах гарантованої суми відшкодування.
У вересні 2015 року позивач звернулася до Уповноваженої особи Фонду з клопотання роз'яснити причини не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування.
Листом №8821/3124 від 23 вересня 2015 року Тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банку» позивача повідомлено, що згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», договір № 003-03616-250215 від 25 лютого 2015 року є нікчемним.
Вважаючи дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ “Дельта Банк” протиправними, позивач звернулася до суду.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” від 23.02.2012 № 4452-VI (далі Закон № 4452-VI).
Згідно із положеннями п. 3 ч. 1 ст. 2 цього Закону № 4452-VI, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Згідно з ст. 26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Частиною четвертою статті 26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” визначено перелік випадків за наявності яких Фонд не здійснює відшкодування коштів за вкладами.
Отже, Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у межах гарантованої суми відшкодування; відмовлено у відшкодуванні коштів за вкладом може бути лише за наявності підстав, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, складання Переліку та загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду регламентовано статтями 26,27 Закону України “Про систему гарантування вкладів Фізичних осіб”. Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 р. за№ 1548/21860.
Відповідно до наведених норм вказана процедура включає наступні етапи: формування с протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку переліку 1 рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню переліку рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, переліку рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане, переліку рахунків вкладників, що перебувають ( під арештом за рішенням суду; перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону (кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак); передача вказаних переліків рахунків уповноваженою особою Фонду до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Обов'язок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо забезпечення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб": підстави для визначення правочинів (договорів) нікчемними: право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду повідомляти сторони за договорами про нікчемність договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів встановлено частинами другою та третьою, четвертою статті 38 та пунктом 4 частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Отже, законодавчо визначене право відповідача на визнання правочинів неплатоспроможного банку такими, що порушують публічний порядок, у випадках, визначених у статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
Відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.
Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність підстав для відшкодування позивачу гарантованої суми за рахунок Фонду через те, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок так званого "дроблення" (розподілу) депозитних рахунків інших клієнтів, на яких була розміщена значна сума коштів, оскільки спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії "договори дроблення", з'явилася 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16 липня 2015 року № 629-VIII.
Так, цим Законом частину третю статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було доповнено спеціальним пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як "здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства". Спрямованість цих законодавчих змін на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" підтверджується Пояснювальною запискою до проекту закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" (реєстраційний № 2045а від 08 червня 2015 року), який був внесений Кабінетом Міністрів України. У цій Пояснювальній записці зазначено, що проект закону спрямований на, зокрема, розширення переліку підстав, за яких Фонд не відшкодовує кошти за вкладами, які мають ознаки "дроблення". Крім того, саме рішення Верховного ОСОБА_6 України про прийняття Закону № 629 було спрямоване на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" і це підтверджується стенограмою засідання парламенту від 16 липня 2015 року.
Фактично під "дробленням" розуміється переказ депозитних коштів із одного рахунку, сума на якому перевищує гарантовану для відшкодування, на інші депозитні рахунки, як правило, новоутворені, в частинах, які підпадають під виплату Фондом гарантування вкладів.
Разом з тим, спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, з огляду на що, зазначення відповідачем посилань на наявність факту "дроблення вкладу" з боку позивача, є безпідставним.
Така правова позиція була викладена у постанові Верховного суду від 06 березня 2019 року по справі №826/5657/15.
При цьому, Верховний суд у своїй постанові від 06 березня 2019 року по справі № 825/863/16 зазначив, що така обставина як наявність руху коштів по рахункам інших клієнтів банку, які мали на той час великі вклади, та відповідно до яких в цей час проводились операції по рахункам вкладників, не може бути підставою для відмови позивачу у включенні його до переліку вкладників.
У постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі 826/1476/15, зазначено, якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не може бути застосована. В такому випадку Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивачів будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Відповідно до положень Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, право перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність договору. При цьому обов'язковою умовою перевірки правочину (договору) на відповідність ознакам, визначеним частині третій статті Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, є їх укладення або вчинення саме банком.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, було здійснено перерахування коштів на загальну суму 1500 євро з рахунку фізичної особи ОСОБА_5 на вкладний рахунок позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до п. 24.3 ст. 24 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.
Таким чином, Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” виконувало свої зобов'язання за договорами банківського рахунку перед клієнтом, тобто виконувало виключно технічну функцію з перерахування коштів з рахунку фізичної особи ОСОБА_5 на рахунок позивача. Та така операція з перерахування коштів не належить до правочинів, передбачених частиною другою статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, обов'язок та право щодо перевірки яких на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті покладено на/надано Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а отже у відповідача були відсутні правові підстави для перевірки та визнання нікчемним вказаного правочину.
Статтею 1062 Цивільного кодексу України встановлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.
Отже, ПАТ “Дельта Банк”, виконуючи розрахунковий документ ОСОБА_5 на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ “Дельта Банк” не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед фізичною особою ОСОБА_5, забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача.
Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.
В той же час, ПАТ “Дельта Банк” при проведенні вказаних розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідали діючому законодавству України.
Крім того, визнаючи договір банківського вкладу № 003-03616-250215 від 25.02.2015 р. «Зростаючий у євро» нікчемним, представник відповідача, посилався на незаконність зарахування вкладу на рахунок позивача шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи, з посиланням на п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта банк", затверджених рішенням ОСОБА_6 директорів АТ "Дельта Банк" (протокол №14 від 20.03.2013 року). Вказані доводи суд також вважає необґрунтованими, оскільки ані Законом України "Про банки і банківську діяльність", ані іншими нормативно-правовими актами не передбачена заборона вчинення вищевказаних дій.
У постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 04.07.2018 справа 826/1476/15, зазначено, якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не може бути застосована. В такому випадку Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивачів будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Також судом встановлено, що договір банківського вкладу між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" укладений до початку віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних, розміщення вкладів відбулось також до початку процедури виведення банку з ринку. За таких обставин позивач є вкладником ПАТ "Дельта Банк", на рахунках якого на момент віднесення банку до категорії неплатоспроможних знаходився вклад, відповідно на нього поширюються гарантії, встановлені статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Аналогічна позиція викладена в постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 31.10.2018 справа 802/351/16-а, постанові Верховного Суду від 27.11.2018 справа №826/2322/16.
Вказане спростовує висновок Уповноваженої особи про правомірність визнання договору банківського вкладу (депозиту) № 004-28552-190215 від 19.02.2015 нікчемним на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Суд також звертає увагу, що відповідно до статті 75 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені для Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” обмеження.
Посилання Уповноваженої особи на постанову правління Національного банку України від 30.10.2014 року №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта банк" до категорії проблемних", якою встановлено обмеження в діяльності банку, що була наявна на момент укладання договору № 003-03616-250215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у євро, що на переконання Уповноваженої особи, перешкоджало його укладенню, судом оцінюється критично, оскільки зазначена постанова становить банківську таємницю і позивач не міг знати про її зміст та встановлені обмеження.
Таким чином, постанова Правління Національного банку України від 30.10.2014 року №692/БТ про віднесення ПАТ "Дельта банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.
Зазначена правова позиція узгоджується із позицією Верховного суду, викладеною у постанови від 06 березня 2019 року по справі № 804/1931/16.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що Уповноваженою особою не доведено наявності підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону, для визнання нікчемним Договору № 003-03616-250215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у євро; висновок про нікчемність укладеного з позивачем правочину є таким, що ґрунтується на припущеннях та ймовірності, а отже є необґрунтованим і безпідставним; не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Також, відповідачем не надано доказів наявності інших підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, внаслідок яких правочин позивача з ПАТ "Дельта Банк" є нікчемним.
Отже, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, щодо не включення даних ОСОБА_8 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до пункту 5 розділу II Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 р. за №1548/21860, протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Тобто, в даному випадку, уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на подання додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування.
Суд зазначає, що задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк" внести данні позивача до Переліку (реєстру) як вкладника ПАТ “Банк Михайлівський” та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Таким чином, для відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” внести дані ОСОБА_1 до Переліку (реєстру) як вкладника ПАТ “Дельта Банк” та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, для внесення даних про неї до Загального реєстру вкладників ПАТ “Дельта Банк”, які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.
Крім того, у справі «ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ» Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом».
Водночас, щодо позовних вимог про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суд зазначає, що зазначена позовна вимога, заявлена до Фонду, є необґрунтованою та передчасною.
Так, судом встановлено, що позивача не було включено Уповноваженою особою Фонду до переліку вкладників, не надано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Отже, на час звернення до суду з позовом по цій справі у Фонду не було підстав для включення позивача до загального реєстру вкладників.
Що узгоджується із правовою позицією викладену у Постанові Верховного суду від 06.03.2019 р. по справі № №826/900/15.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню частково.
За змістом частини 3 статті 139 Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 51500, РНОКПП НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Дельта Банк” ОСОБА_2 (вул. Щорса, 36-Б, Київ, 01133), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (б-р Тараса Шевченка, 33-Б, Київ, 01032, код ЄДРПОУ 21708016), третя особа Публічний акціонерний банк «Дельта Банк» (вул. Щорса, 36-Б, Київ, 01133, код ЄДРПОУ 34047020) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Дельта Банк” щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» включити позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк» для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» згідно договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у євро №003-03616-250215 від 25 лютого 2015 року у розмірі 45282 грн. (Сорок п'ять тисяч двісті вісімдесят дві гривні).
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» згідно договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у євро №003-03616-250215 від 25 лютого 2015 року у розмірі 45282 грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Дельта Банк” на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1653,63 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 24 квітня 2019 року.
Суддя О.М. Неклеса