Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 квітня 2019 р. Справа№200/3894/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мозгової Н.А.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -
18 березня 2019 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85401, Донецька область, м. Селидове, вул. Маяковського, 43/21) звернувся до суду з позовною заявою до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) про визнання протиправними дії щодо припинення виплати пенсії за травень 2018р., червень 2018р., січень 2019р., зобов'язання сплатити заборгованість з 15.09.2016 року по 17.05.2018 року згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року, зобов'язання сплатити заборгованість з 17.05.2018 року по 31.01.2019року.
В обґрунтування зазначав, зокрема, що є внутрішньо переміщеною особою, яка за місцем фактичного проживання перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії. За травень 2018р., червень 2018р., січень 2019р. виплату пенсії припинено з підстав, що не передбачені ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважає, що таким чином порушено право на пенсійне забезпечення.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач перебуває на обліку у відповідача та виплату пенсії призупинено за період травень 2018р., червень 2018р., січень 2019р. Щодо вимоги позивача сплатити заборгованість за весь період, зазначають, що до теперішнього часу окремий порядок Кабінетом Міністрів України не визначено, у зв'язку з чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, зазначають, що позивачем не надано суду доказів наявності шкоди або наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням, вини та факті заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань. На підставі викладеного, просили відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якого було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме за адресою: АДРЕСА_1, а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. Маяковського, 43/21, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.05.2018 року №26776.
За період травень 2018р., червень 2018р., січень 2019р. виплату пенсії припинено, про що вбачається з довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується.
Підстави для припинення виплати пенсії визначені 1 ст. 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії - не встановлені.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Враховуючи наведене, орган Пенсійного фонду безпідставно не виплачує позивачу пенсію.
В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, і потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, які не передбачені законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікації особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення, тощо.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 8, ч.2 ст. 19 Конституції України).
Припинення виплати пенсії позивачу відбулося не у спосіб, що передбачений законом, і з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
З огляду на наведене такі дії суб'єкта владних повноважень підлягають визнанню протиправними, а порушені права - захисту шляхом зобов'язання відповідача поновити виплату позивачу пенсії з дня припинення її виплати зі сплатою заборгованість по ній.
Судом встановлено, що позивачу за липень 2018 - грудень 2018 року включно розмір пенсії фактично нарахований та виплачений, що підтверджується довідкою про розмір фактично отриманої пенсії. Разом з тим, ОСОБА_1 просить суд зобов'язати сплатити заборгованість з 17.05.2018 року по 31.01.2019 року.
Отже, оскільки Пенсійним фондом фактично здійснено нарахування пенсійних виплат та розмір пенсії виплачений за липень 2018 - грудень 2018 року, суд прийшов до висновку, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Стосовно вимог позивача в частині зобов'язання сплатити заборгованість з 15.09.2016 року по 17.05.2018 року згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч..1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Оскільки позивачем не надано доказів звернення з виконавчим листом до виконавчої служби за виконанням судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року, суд приходить висновку, що в цій частини позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 28000 грн., суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд керується статтею 237-1 Кодексу законів про працю України відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При цьому, зазначена норма сформульована так, що відшкодувати моральну шкоду, заподіяну працівникові робото давцем, можна тільки за наявності трьох життєвих обставин: моральних страждань; втрати нормальних життєвих зв'язків; необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки під час провадження у даній справі позивач в порушення п. п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 не пояснив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується, не надав належних доказів щодо втрати ним нормальних життєвих зв'язків та необхідності додаткових зусиль для організації його життя, в задоволенні позову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 в якості моральної шкоди у розмірі 28000 грн. слід відмовити.
Окрім того, згідно приписів ст. 1173 ЦК України відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, здійснюється за рахунок держави, а не конкретного органу. Відтак, вимоги про стягнення відшкодування з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області є необгрунтованими.
Щодо вимоги позивача про негайне виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки позивачем вимоги про стягнення суми пенсії не заявлялися, тому правові підстави для застосування вказаних норм - відсутні.
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 139 вказаного Кодексу, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85401, Донецька область, м. Селидове, вул. Маяковського, 43/21) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) про визнання протиправними дії щодо припинення виплати пенсії за травень 2018р., червень 2018р., січень 2019р., зобов'язання сплатити заборгованість з 15.09.2016 року по 17.05.2018 року згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року, зобов'язання сплатити заборгованість з 17.05.2018 року по 31.01.2019року - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за травень 2018р., червень 2018р., січень 2019р.
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) сплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85401, Донецька область, м. Селидове, вул. Маяковського, 43/21) за травень 2018р., червень 2018р., січень 2019р.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 85401, Донецька область, м. Селидове, вул. Маяковського, 43/21) судовий збір в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Мозговая Н.А.