Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 квітня 2019 р. Справа№200/4958/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Буряк І.В.,
секретаря судового засідання Соколової С.О.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1
представник відповідача ОСОБА_2
третя особа ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця про арешт коштів боржника від 06.12.2018 року та від 10.01.2019 року за зведеним виконавчим провадженням №57871438 та постанови про перевірку виконавчого провадження від 06.12.2018 за виконавчим провадженням №56223709, -
Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (надалі - позивач, ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - відповідач, Департамент), про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця про арешт коштів боржника та постанови про перевірку виконавчого провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено вимоги:
п. 9 ч.1. ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позивачем сплачено наявну заборгованість з ЄСВ, ще до відкриття виконавчого провадження;
пп. 12 п.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позивач включений до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації;
Крім того, позивач стверджує, що державним виконавцем накладено арешт на рахунок, з якого здійснюється виплата заробітної плати, що є неправомірним, оскільки спричиняє невиплату заробітної плати працівникам підприємства. Посилається при цьому на інформаційний лист Вищого господарського суду України від 28.01.2016 № 01-06/131/16.
Зазначає про наявність преюдиції у справі, оскільки дана обставина встановлена у судовому рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2018 у справі № 0540/5879/18-а, яке залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018.
Стверджує, що державним виконавцем протиправно не взято до уваги ч. 1 ст. 13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств».
Крім того, позивач просить поновити строк на звернення до суду із вказаним позовом, оскільки обставини, щодо встановлення належного відповідача йому стали відомі лише з моменту прийняття судом апеляційної інстанції постанови від 12 березня 2019 року у справі № 200/309/19, де зокрема констатовано право позивача на звернення до суду із даним позовом до належного відповідача. Також позивач зазначає, що позовна заява направлена до суду 02.04.2019 року, оскільки протягом періоду з 25.03.2019 по 29.03.2019 директор підприємства перебував у відрядженні.
22 квітня 2019 року до суду надійшло клопотання відповідача, за змістом якого останній просить закрити провадження у справі № 200/4958/19-а, посилається на п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України
Також вказаною датою судом отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що відповідач позов не визнає, просить у його задоволенні відмовити, з наступних підстав.
По-перше аналогічна справа вже розглядалась судами першої та апеляційної інстанції про що свідчить рішення та постанова у справі № 200/309/19-а.
По-друге, державним виконавцем при винесенні постанови про арешт коштів боржника дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження», оскільки доказів погашення заборгованості по спірному виконавчому провадженню підприємством не надано.
По-третє, при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 10.01.2019, відповідач керувався нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств», яким тимчасово до 01 січня 2019 року визначено необхідність зупинення виконавчих проваджень. Відповідні зміни, якими тимчасово до 01 січня 2022 року продовжено необхідність зупинення виконавчого провадження внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення умов для забезпечення державної політики у вугільній галузі» від 18.12.2018 № 2658-VIII . Вказаний закон набрав чинності з 19.01.2019. Таким чином, з 01 січня 2019 по 17 січня 2019 норми зазначеного вище закону не зобов'язували державного виконавця зупиняти виконавче провадження за відповідним характером стягнення та не проведення виконавчих дій.
По-четверте, на момент винесення оскаржуваних постанов про арешт коштів боржника, в матеріалах виконавчого провадження № 54538738 відсутні підтверджуючі документи про цільове призначення відкритих підприємством - боржником рахунків, також ця інформація відсутня у відповідях ДФС України на електронні запити державного виконавця.
Ухвалою суду від 15 квітня 2019 року залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі ОСОБА_4 ВПП ДФС).
У судовому засіданні від 23 квітня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позові, просив позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні від 23 квітня 2019 року проти вимог позовної заяви заперечувала, з підстав наведених у відзиві, просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник третьої особи письмових пояснень по суті позовної заяви до суду не надав, в усних поясненнях зазначив, що підтримує позицію, викладену відповідачем та просив у задоволенні позову відмовити.
Протокольною ухвалою суду від 23 квітня 2019 року задоволено клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку та про поновлення строку на звернення до суду із вказаним позовом та наведено відповідну мотивацію.
При цьому судом встановлено, що постанова суду апеляційної інстанції отримана позивачем 19.03.2019. Протягом періоду часу з 26.03.2019 по 29.03.2019 виконуючий обов'язку генерального директора ДП «ВК «Краснолиманська» терміново відбув у відрядження до м. Київ, таким чином на підприємстві була відсутня особа, уповноважена на підписання позовної заяви. До даних правовідносин судом застосований строк на звернення до суду, передбачений ст. 287 КАС України. Зважаючи на предмет спору та викладені позивачем обставини суд дійшов вказаного вище висновку.
Протокольною ухвалою суду від 23 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі з підстав передбачених у п. 4 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки сторони справі № 200/4958/19-а та у справі № 200/309/19-а не є тотожними.
Фактичні обставини встановлені у ході судового розгляду справи свідчать про наступне.
ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження 85310, Донецька обл., місто Покровськ, місто Родинське, вул. Перемоги будинок 9, перебуває на обліку у ОСОБА_4 ВПП ДФС (Запорізьке управління).
З матеріалів справи встановлено, що 20.10.2017 року Запорізьким відділенням ОСОБА_4 великих платників податків Державної фіскальної служби сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-809-47, якою зобов'язано ДП «ВК «Краснолиманська» сплатити заборгованість в сумі 27 095 725,14 грн.
16.03.2018 року ОСОБА_4 великих платників податків Державної фіскальної служби до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено заяву про відкриття виконавчого провадження №2814/9/28-10-47-16.
19.04.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56223709, яке відкрито на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю 809-47 від 20.10.2017 року.
З матеріалів виконавчого провадження № 56223709 встановлено, що державним виконавцем в рамках зазначеного виконавчого провадження направлено запит №38909449 від 19.04.2018 року до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями.
Державною фіскальною службою України надано відповідь від 20.04.2018 року про наявні відкрити рахунки ДП «ВК «Краснолиманська» в банківських установах.
10.05.2018 року державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника в рамках ВП № 56223709.
25.05.2018 року позивачем до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ направлено довідку про сплату боргу (недоїмки) № Ю-809-47 від 20.10.2017 року на користь Запорізького управління ОСОБА_4 великих платників податків ДФС в сумі 27095725,14 грн.
15.06.2018 року на адресу позивача направлено вимога державного виконавця в рамках ВП № 56223709, відповідно до якого державний виконавець зобов'язував позивача та стягувача протягом трьох днів з дня отримання вимоги надати платіжні доручення зазначені в довідці від 25.05.2018 року б/н, стягувача у виконавчому провадженні протягом трьох днів з дня отримання вимоги повідомити розмір заборгованості по вимозі № Ю-809-47 від 20.10.2017 року із зазначенням дат сплати коштів.
Листом № 01/11-114/5 від 20.06.2018 року ДП «ВК «Краснолиманська» направлено на адресу відповідача копії платіжних доручень про сплату боргу, відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-809-47.
25.06.2017 ОСОБА_4 ВПП ДФС листом про надання інформації № 7379/9/28-10-47-16 повідомлено, що станом на 25.06.2018 борг ДП «ВК «Краснолиманська» по єдиному соціальному внеску складає 24 141 286,89 грн. Наведено динаміку змін сум податкового боргу за період з 20.10.2017 по 25.06.2018.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що на адресу відповідача ДП «ВК «Краснолиманська» направлено лист з додатками № 01/11-127/4 від 10.07.2018 року, яким повідомлено, що відповідно до Законів України «Про Фонд державного майна України», «Про приватизацію державного і комунального майна», «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», враховуючи розпорядження КМУ від 10.05.2018 року № 358-р «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягає приватизації у 2018 році» Фонд державного майна України наказом № 762 від 08.6.2018 року прийнято рішення про приватизацію Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська». Згідно ст. 34 ч. 1 п. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягає приватизації. В зв'язку з чим, позивач просив зупинити вчинення виконавчих дій.
12.07.2018 року державним виконавцем прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій ВП № 56223709, відповідно до якої зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-809-47 від 20.10.2017 року, видану Запорізьким управлінням ОСОБА_4 великих платників податків ДФС на строк до трьох років з моменту завершення приватизації.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 ВПП ДФС не погодившись з прийнятою постановою про зупинення вчинення виконавчих дій, звернувся зі скаргою № 12072/9/28-10-47-05 на дії державного виконавця до Прокуратури м. Києва, яка у подальшому була направлена до Міністерства юстиції України для розгляду.
06 грудня 2018 року заступником директора Департаменту начальником Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 при здійсненні контролю за рішеннями, діями державних виконавців під час виконання рішень, керуючись ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», розподілом XII Інструкції з примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 здійснено перевірку законності дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства України при здійсненні виконавчих дій по виконавчому провадженні № 56223709 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю -809-47 від 20.10.2017 року Запорізьким управлінням ОСОБА_4 великих платників податків державної фіскальної служби проведено перевірку.
Заступником директора Департаменту начальником Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 винесено постановою про перевірку виконавчого провадження від 06.12.2018 року в рамках ВП № 56223709, якою скасовано постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 12.07.2018 року ВП № 56223709, зобов'язано державного виконавця вчинити дії у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств»
06.12.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 винесено постанову про скасування процесуального документу, відповідно до якої скасовано постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 12.07.2018 року про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-809-47 від 20.10.2017 року.
06.12.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою об'єднані виконавчі провадження № 56223709 та №57852475 у зведене виконавче провадження №57871438
06.12.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 винесено постанову про арешт коштів боржника в рамках зведеного виконавчого провадження № 57871438, відповідно до якого накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: Маріупольська філія ПАТ КБ «Приватбанк» р/р № 26003054007930, 26000054006901, Донецьке РУ ПАТ КБ «Приватбанк» р/р 26052051813777, 26058059990146, 26004051827012.
10.01.2019 державним виконавцем винесено Постанову про арешт коштів боржника в рамках Зведеного виконавчого провадження № 57871438, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках АТ «КІБ» р/р 26004101020774 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику
Предметом спору у даній справ є:
Постанова про перевірку виконавчого провадження від 06.12.2018 року в рамках ВП №56223709.
Постанова про арешт коштів боржника в рамках зведеного виконавчого провадження від 06.12.2018 № 57871438.
Постанова про арешт коштів боржника в рамках зведеного виконавчого провадження від 10.01.2019 № 57871438.
Правова позиція суду обґрунтована наступним.
Щодо аргументів позивача про виконання вимог виконавчого документа ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 56223709 та наявність підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно п. 9 ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно ст.1. Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пункт 7 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Частиною 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) встановлено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Пункт 1 ч. 1 ст. 26. Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
Частина 1 п. 9 ст. 39. Закону № 1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частина 2 ст. 39. Закон № 1404 постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Відповідно п.16 розділу ІІІ Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції від 02.04.2012 за №489/20802, «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» передбачено, що за наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.
В даному випадку підставою для відкриття виконавчого провадження була вимога ОСОБА_4 ВПП ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 20.10.2017 року № Ю-809-47 на загальну суму 27 095 725,14 грн.
Постанова про відкриття виконавчого провадження № 56223709 за вказаною вимогою винесена 19.04.2018.
Позивач стверджує, що 25.05.2018 ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» повідомила Державного виконавця про повне погашення заборгованості за вимогою від 20.10.2017 року № Ю-809-47 до винесення постанови про виконавче провадження та просило закінчити виконавче провадження і надало довідку про його виконання.
20.06.2018 позивач на вимогу державного виконавця надав копії платіжних доручень, підтверджуючих фактичне виконання в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом.
З відповіді ОСОБА_4 ВПП ДФС від 25.06.2018 № 7379/9/28-10-17-16 на вимогу державного виконавця від 15.06.2018 № 56223709 повідомило, що станом на 25.06.2018 заборгованість ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» по єдиному соціальному внеску складає 24 141 286, 89 грн. ОСОБА_4 ВПП ДФС наведено динаміку зміни сум податкового боргу по єдиному соціальному внеску ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», а саме:
Станом на 20.10.2017 борг склав 27 095 725, 14 грн., станом на 25.06.2018 - 24 141 286, 89 грн.
З наявної у вказаній відповіді таблиці вбачається, що сплата боргу який існував станом на 20.10.2017 здійснювалась підприємством з 26.10.2017 по 29.01.2018, шляхом перерахування грошових коштів, про що свідчать перелічені платіжні доручення.
Разом із тим, податковим органом повідомлено, що погашення заборгованості ДП «Вугільна Компанія «Краснолиманська» здійснювалось відповідно до п.8 розділу VІ Наказу Міністерства Фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 20.04.2015 № 449, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953
Вказаним вище пунктом встановлено наступне: за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Таким чином, ОСОБА_4 ВПП ДФС зазначено, що враховуючи календарну черговість погашення податкового боргу та нарахування поточних щомісячних зобов'язань станом на 25.06.2018 сума податкового боргу ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» по єдиному соціальному внеску складає 24 141 286, 89 грн.
Крім того, податковим органом зазначено, що оскільки в наступних податкових періодах (листопад 2017 - червень 2018 року) сума податкового боргу (на дату узгодження відповідної вимоги) не перевищувала суми, зазначеної у податковій вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 20.10.2017 року № Ю-809-47, вимоги на суму зростання боргу (недоїмки) до органу державної виконавчої служби не надсилались.
Враховуючи викладене, підстав констатувати повне погашення заборгованості за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 20.10.2017 року № Ю-809-47 у державного виконавця не було.
Щодо аргументів позовної заяви про наявність підстав для скасування постанови від 06.12.2018 ВП № 56223709 «Про перевірку виконавчого провадження» у зв'язку із порушенням відповідачем вимог пп.12 п.1 ст.34 Закону № 1404.
Суть позовної заяви в даній частині зводиться до того, що скасовуючи постанову про зупинення виконавчих дій від 12.07.2018, заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 застосував положення Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», але в даному випадку при здійсненні своїх повноважень для державного виконавця пріоритетним є застосування положень Закону № 1404.
Сторонами у справі не заперечується, що у зв'язку із прийняттям розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 358-р «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році» ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» включена до такого переліку згідно наказу Фонду державного майна України від 08.06.2018 № 762.
Частиною 3 ст. 74 Закону № 1404 передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 12 ч.1 ст. 34 Закону № 1404 передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації;
Відповідно до частини 17 розділу ІІІ «Інструкції з примусового виконання рішень» затвердженої Наказом Міністерства України від 02.04.2012 року № 512/5 «За наявності обставин, передбачених статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець приймає постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, крім випадків, визначених Законом».
Статтею 1 Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" (далі Закон № 4650) визначено, що вугледобувне підприємство - це гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції.
Як вже було встановлено судом, позивач відноситься до державного вугледобувного підприємства.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» від 12.04.2012 № 4650-VI передбачено, що особливими умовами приватизації вугледобувних підприємств є: встановлення на строк до трьох років з моменту завершення приватизації мораторію на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторію на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.
Мораторій не застосовується щодо рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, а також щодо рішень про стягнення заборгованості за електричну енергію і послуги з її передачі та розподілу.
Відповідно до статті 13 Закону № 4650, з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств.
На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.
Разом з тим, дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом (ч. 2 статті 16 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств»).
Суд звертає увагу, що в контексті положень Закону № 1404 у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно. (ч. 5 ст. 52)
В рамках даної справи процедури щодо примусового звернення стягнення на майно та процедури примусової реалізації майна державним виконавцем не здійснювались. Суд вважає, що положення ч. 1 ст. 13. Закону № 4650 стосуються виключно заходів виконавчого провадження пов'язаних з застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації. В даному випадку судом констатовано відсутність застосування виконавцем таких заходів.
В свою чергу згідно із статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017 № 2021-VIII (далі Закон № 2021) тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення умов для забезпечення державної політики у вугільній галузі» від 18.12.2018 № 2658-VIII внесено зміни до вищезазначеного закону та визначений строк до 01.01.2022.
Предметом виконавчого провадження є вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктами 2, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»
від 08.07.2010 № 2464-VI передбачено:
2) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
9) страхові кошти - кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються відповідно до закону;
Тобто вбачається, що фінансові санкції (штрафи та пеня) є складовою страхових коштів.
Частиною 3 ст. 8 Закону № 2464, що передбачено кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 11 ст.9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону № 2464 страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках органів доходів і зборів, автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на рахунки Накопичувального пенсійного фонду (далі - Накопичувальний фонд), а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до визначених законом пропорцій.
Статтею 25 Закону № 2464 визначені заходи впливу та стягнення щодо платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини 3 цієї статті, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац десятий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).
Згідно з частиною п'ятою статті 25 Закону № 2464 вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно з ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.
Відповідно до абзаців третього, четвертого частини п'ятнадцятої статті 25 Закону № 2464 суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Аналогічні положення закріплені у п. 12 розділ VII «Фінансові санкції» Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 07.05.2015 за №508/26953.
Предметом зведеного виконавчого провадження у даній справі є:
Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.10.2017 № Ю-809-47 на загальну суму 27 095 725, 14 грн., утч недоїмка - 6 440 285,25 грн., штраф - 18 718 058,66 грн., пеня - 1 937 381,23 грн.;
Вимога про сплату боргу від 24.09.2018 № Ю-809-47-У на суму 4 696 224,31 грн. та пені на суму 559 974,62 грн.
Правова позиція суду за результатами аналізу наведених положень законодавства України ґрунтується на висновку, що заборгованість з ЄСВ у платника може складатись як з власне недоїмки, так і застосованих фінансових санкцій та пені. В свою чергу, дійсно за правовою природою недоїмка та штрафні санкції різняться, однак ці зобов'язання належать до сукупного поняття страховий внесок, є обов'язковими до погашення. Так за наявності заборгованості платіж, що надходить від платника рівною мірою розподіляється на погашення недоїмки, штрафів та пені, в порядку календарної черговості.
Крім того, в даному випадку суми штрафу та пені включені до складу вимог, тобто їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Також суд бере до уваги правову позицію Верховного суду України, висловлену у постанові від 30 червня 2015 року, справа № 21-47а15, у справах від 26 березня 2013 року № 21-71а13 та 7 жовтня 2014 року № 21-269а14: «Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2010 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії статті 38 Закону № 1533-III.»
На думку суду, вказане слід розуміти як те, що поняття заборгованість з єдиного соціального внеску включає в себе як недоїмку так і нараховані штрафи та пеню.
В свою чергу Законом № 2021 визначено, що мораторій не поширюється утч на заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи викладене суд вважає, що мораторій, встановлений згідно із Законом №2021, до спірних у справі правовідносин не застосовується.
Таким чином доводи позивача у цій частині позову вважаються судом необґрунтованими.
Щодо вимог позивача про скасування постанов від 06.12.2018 та від 10.01.2019 в рамках ЗВП № 57871438 про накладення арешту на кошти, що містять на рахунках у банку.
Постановою про арешт коштів боржника від 06.12.2018 ЗВП № 57871438 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках:
Маріупольська філія ПАТ КБ «Приватбанк» р/р 26003054007930, 26000054006901;
Донецьке РУ ПАТ КБ «Приватбанк» р/р 26004051827012, 26052051813777, 26058059990146.
Постановою про арешт коштів боржника від 10.01.2019 ЗВП № 57871438 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: АТ «КІБ» р/р 26004101020774.
Розділом VII (ст.ст. 48-62) № 1404 визначений порядок звернення стягнення на майно боржника.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 48 вказаного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Частиною 2 ст. 48 Закону № 1404 визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону № 1404 на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 52 Закону № 1404 виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 56 вказаного Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Частиною 3 вказаної статті Закону визначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Частиною 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2018 у справі №0540/5879/18, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 встановлено, що розрахунковий рахунок №26004051827012, відкритий позивачем в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 335429, не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання, на кошти яких забороняється звернення стягнення та накладення арешту, про які йдеться в ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, вказаний рахунок призначений для виплати заробітної плати, сплати податків і зборів до бюджетів (лист Покровського відділення ПАТ КБ «Приватбанк» від 25 червня 2018 року до відповідача).
На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що накладення арешту на розрахунковий рахунок боржника №26004051827012, відкритий позивачем в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 335429, який призначений для виплати заробітної плати та сплати обов'язкових зборів та платежів, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам, ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», що призводить до порушення конституційних прав громадян, працючих на підприємстві.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 29.11.2016 у справі № 905/3472/15.
Частинами 3, 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII передбачені порядок та підстави зняття арешту з майна у разі виявлення порушення порядку його накладення, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 06.12.2018 в рамках зведеного виконавчого провадження № 57871438 про накладення арешту на грошові кошти ДВ «Вугільна компанія «Краснолиманська» в частині накладення арешту на кошти ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», що містяться на розрахунковому рахунку №26004051827012, відкритий позивачем в Донецькій РУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 335429.
Щодо іншого в даній частині позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відносно рахунків, відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк», то позивач не надав суду докази того, що розрахункові рахунки р/р № 26003054007930, 26000054006901, відкриті у Маріупольській філії ПАТ КБ «Приватбанк» та № 26052051813777, № 26058059990146, відкриті у Донецькій РУ ПАТ КБ «Приватбанк» відносяться до рахунків із спеціальним режимом використання, на кошти яких забороняється звернення стягнення та накладення арешту, про які йдеться в ч. 2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження.
Листом від 17.04.2019 № 11-1558 АТ «Комерційний індустріальний Банк» повідомлено, що 18.07.2018 АТ «КІБ» на договірній основі було відкрито поточний рахунок № 26004101020774 у національній валюті ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій. Зазначений поточний рахунок не належить до рахунків із спеціальним режимом використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Позивачем, в свою чергу, жодних спростувань на встановлені обставини не надано.
Також, суд звертає увагу на те, що під час вчинення виконавчих дій державним виконавцем були направлені відповідні запити до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями, за результатами розгляду яких Державною фіскальною службою України надано інформацію про відкриті рахунки у банківських установах Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» з яких не вбачається, що рахунки на які відповідачем накладено арешт призначені саме для виплати заробітної плати, податків, зборів та обов'язкових платежів чи мають статус рахунків зі спеціальним режимом використання.
Враховуючи викладене, за заявленими позовними вимогами позов підлягає до задоволення в частині визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 06.12.2018 ЗВП № 57871438 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» в Донецьке РУ ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 335496, р/р 26004051827012.
В решті позовних вимог слід відмовити за відсутності правових підстав.
Судові витрати підлягають стягнення, відповідно ст.139 КАС України, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись пп. 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” (85310, Донецька область, м. Покровськ, м. Родинське, вул. Перемоги, 9, ЄДРПОУ 31599657) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця про арешт коштів боржника від 06.12.2018 року та від 10.01.2019 року за зведеним виконавчим провадженням №57871438 та постанови про перевірку виконавчого провадження за виконавчим провадженням №56223709 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 06.12.2018 ЗВП № 57871438 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» в Донецьке РУ ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 335496, р/р 26004051827012.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ЄДРПОУ 00015622) судовий збір, сплачений за подання позову в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.
Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 09 квітня 2019 року зберігають чинність до набрання рішенням суду законної сили.
Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, повний текст рішення проголошено у судовому засіданні 23 квітня 2019 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Буряк І. В.