Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 333/1847/14-ц
провадження № 61-4467св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 07 липня 2016 року у складі колегії суддів: Ониценка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.
Позов обгрунтовано тим, що з 2004 року вона почала проживати однією сім'єю з відповідачем, а в період з 30 серпня 2008 року по 03 лютого 2014 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. За час перебування у зареєстрованому шлюбі на спільні кошти сторонами придбано у 2009 році однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а в 2011 році - автомобіль NISSAN QASHQAI, 2011 року випуску. Зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя. Добровільно відповідач відмовляється поділити майно. Крім того, після розірвання шлюбуОСОБА_4 відчужив спірний автомобіль.У зв'язку із тим, що майно придбано за спільні кошти просить його поділити у рівних частках і визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, враховуючи відчуження відповідачем за первісним позовом без її згоди спільного автомобіля, стягнути компенсацію вартості 1/2 його частини за цінами на момент розгляду справи у суді.
У червні 2014 року ОСОБА_4 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання особистою власністю одного з подружжя квартири АДРЕСА_1 та поділ майна подружжя.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що він перебував узареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 у період з 30 серпня 2008 року по 03 лютого 2014 року. Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спірна квартира належить йому на праві особистої власності, оскільки була придбана на його особисті кошти. Наявність грошових коштів підтверджується банківськими вкладами і борговою розпискою. З моменту укладання шлюбу і до купівлі квартири доходу від підприємницької діяльності він майже не мав. Спільним майном подружжя є автомобіль NISSAN QASHQAI, 2011 року випуску, і грошові кошти у сумі 10 000,00 доларів США, вкладені на ім'я ОСОБА_3 у період спільного мешкання, і зняті нею з рахунку 24жовтня 2013 року, після фактичного припинення шлюбних відносин.
Їхня спільна дитина мешкає разом з ним, на утримання якої ОСОБА_3, рішенням суду встановлено аліменти не сплачує. Тому при поділі спільного майна подружжя просить відійти від рівності частокі визначити за ним 2/3 частини, а за ОСОБА_3 - 1/3 частину.
Просив суд визнати його особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_1; визнати спільною сумісною власністю автомобіль NISSAN QASHQAI сумі 10 000,00 доларів США, що еквівалентно 260 800,00 грн за курсом Національного банку України, які перебували на депозиті у Приватному акціонерному товаристві «Дельта банк» (далі - ПАТ «Дельта банк») за договором банківського вкладу, т відкритого 12 вересня 2013 року на ім'я ОСОБА_3; поділити майно, придбане за час шлюбу, стягнувши з ОСОБА_3 різницю у вартості спірного майна, що підлягає поділу у розмірі 134 397,61 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2016 року первісний та зустрічний позови задоволено частково.
Поділено спільне сумісне майно колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до рівних часток, а саме: за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію 1/2 частки вартості автомобіля NISSAN QASHQAI, 2011 року випуску, у розмірі 205 721,00 грн.
В іншій частині первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особистою власністю одного з подружжя та поділ майна подружжя відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3 008,00 грн, витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 1 015,20 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та статтею 372 Цивільного кодексу України (ділі - ЦК України). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 07 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. «Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особистою власністю одного з подружжя та поділ майна подружжя задоволено частково.Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_4, квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 35,43 кв. м.Визнано спільною сумісною власністю транспортний засіб - автомобіль легковий NISSAN QASHQAI, ідентифікаційний номер двигуна (VSN) НОМЕР_2, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та грошові кошти в сумі 10 000,00 США, що еквівалентно 217 700,00 грн за курсом Національного банку України, які перебували на депозиті у ПАТ «Дельта Банк» за договором банківського вкладу, відкритим на ім'я ОСОБА_3 12 вересня 2013 року. Майно, придбане за час шлюбу сторін, поділено таким чином. Залишено право власності легкового автомобілю NISSAN QASHQAI, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, за ОСОБА_4 на час продажу. Стягнено з ОСОБА_3 різницю у вартості майна, що підлягає розподілу 46 646,40 грн на користь ОСОБА_4 Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у сумі 9 749,00 грн».
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що поділу підлягає майно, наявне не на час розірвання шлюбу за рішенням суду, а на час припинення спільного ведення господарства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
02 вересня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3
05 липня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу призначено до судового розгляду.
05 липня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зупинено виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 07 липня 2016 року до закінчення касаційного провадження.
У вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу.
У лютому 2018 року справу з матеріалами касаційного оскарження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. Допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Спірні квартира та автомобіль придбані за спільні кошти подружжя за час перебування у шлюбі, саме для інтересів сім'ї, як передбачено частиною третьою статті 61 СК України. Договір купівлі-продажу квартири укладено за згоди позивача за первісним позовом. Відповідачем за первісним позовом не доведено, що кошти витрачені на купівлю квартири належали особисто йому.
Суд апеляційної інстанції не дослідив належним чин ом наявність коштів в обох сторін у справі, як у позивача за первісним позовом,так і у відповідача за первісним позовом. Відповідач зазначав про відсутність у нього доходів від підприємницької діяльності, на підтвердження чого надав аудиторський висновок, згідно з яким відповідач мав лише збитки.
Позивач за первісним позовом надала суду висновок про вартість легкового автомобіля станом на 14 січня 2014 року, яка без ПДВ складає 215 010,00 грн. Відповідач за первісним позовом надав докази, що відчужив автомобіль за 118 407,19 грн.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, для визначення якої при необхідності призначається експертиза. У такому разі під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Грошові кошти у сумі 10 000,00 доларів США знято з рахунку 24 жовтня 2014 року та витрачено спільно сторонами в інтересах сім'ї.
Заперечення на касаційну скаргу
Відповідач ОСОБА_4 у запереченні на касаційну скаргу просить відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін з тих підстав, що в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Касаційна скарга не містить доводів, які б вказували на незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30 серпня 2008 року ОСОБА_4 і ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, НОМЕР_3 від 30 серпня 2008 року, виданим Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції (том 1 а. с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_3 народилася дитина - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження від 25 лютого 2010 року, виданим Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції (том 1, а. с. 8 на звороті).
03 лютого 2014 року на підставі рішення суду шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 розірвано. Рішення суду набуло законної сили 14 лютого 2014 року (том 1, а. с. 9).
18 лютого 2009 року на підставі договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_1 за 200 200,00 грн, що на момент оформлення цього договору в еквіваленті складає 26 000,00 доларів США (том 1, а. с.86-87). На час розгляду у суді спірна квартира зареєстрована за ОСОБА_4 (том 1, а. с.127-128, том 4, а. с. 207-208).
Згідно з відповіддю начальника Центру № 1 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 18 жовтня 2014 року, автомобіль NISSAN QASHQAI, 2011 року випуску, кузов НОМЕР_2, 17 серпня 2011 року зареєстровано за ОСОБА_4 На підставі довідки рахунку ВІА 356085 від 27 лютого 2014 року автомобіль перереєстрований на ОСОБА_7 (том 3, а. с.44).
29 серпня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» і ОСОБА_3 укладено договір банківського вкладу (депозиту) №004-07536-290813 на суму вкладу 10 000,00 доларів США. 24жовтня 2013 року вклад повернуто (том 3, а. с.171-174, том 4, а. с. 13-14).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України, визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Згідно зі статтею 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами статті 70 СК України.
Відповідно до частини першої статті 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено, що за час перебування у шлюбі сторонами придбана квартира АДРЕСА_1. Сторони у справі на час купівлі квартири мали певні грошові заощадження. Суд першої інстанції при досліджені під час судового засідання письмових доказів дійшов висновку, що вони не підтверджують той факт, що спірна квартира придбана саме за особисті кошти когось із подружжя, а навпаки підтверджують той факт, що спірна квартира придбана за час шлюбу за спільні кошти подружжя, оскільки, як підтверджено доказами, обидва з подружжя мали певні грошові заощадження. ОСОБА_4 не довів суду, що тільки його грошові кошти, які були зняті з рахунків у банках і отримані на повернення боргу, були витрачені на придбання квартири АДРЕСА_1.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку та визнав особистою приватною власністю ОСОБА_4, квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 35,43 кв. м, посилаючись на те, що у ОСОБА_4 необхідність збереження коштів шляхом вкладення у нерухоме майно виникла ще до шлюбу, що підтверджується договором із агенством нерухомості від 12 травня 2008 року (шлюб сторони уклали 30 серпня 2008 року).
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
У матеріалах справи є договір із агентством нерухомості від 12 травня 2008 року б/н, який був досліджений судом першої інстанції та якому надано оцінку (т. 1, а. с. 112).
Згідно з цим договором судом встановлено, що його укладено саме для придбання спірного майна. Показання допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_8 у частині повідомлення інформації про придбання спірної квартири ОСОБА_4, які суд першої інстанції не взяв до уваги, як такі, що стали відомі свідку зі слів самого ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції не спростував, лише зазначив, що суд необгрунтовано не взяв їх до уваги.
Суд першої інстанції надав належну оцінку змісту пункту 5 договору купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2009 року, відповідно до якого дружина покупця - ОСОБА_3 надала згоду на придбання вищевказаної квартири за ціною і на умовах, визначених цим договором, що підтверджується заявою, справжність підпису на якій посвідчено нотаріусом (том 1, а. с. 86).
Згідно з заявою від 18 лютого 2009 року ОСОБА_3 дала згоду на придбання її чоловіком ОСОБА_4 квартири і підтвердила, що грошові кошти, які витрачаються на придбання квартири, є їх сумісною власністю, придбана квартира також буде об'єктом права спільної сумісної власності як така, що набувається (а саме купується) ними під час шлюбу, і укладається її чоловіком в інтересах сім'ї (том 3, а. с. 209).
Суд апеляційної інстанції не виклав переконливих аргументів на спростування висновку суду першої інстанції, що спірна квартира набута сторонами за час перебування у шлюбі. ОСОБА_4 не спростував, що таке майно належить виключно йому, оскільки докази на спростування презумпції спільної сумісної власності подружжям за час шлюбу відсутні.
Щодо спірного автомобіля NISSAN QASHQAI, 2011 року випуску, то Верховний Суд зауважує, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано у конкретному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення за необхідності призначається судова експертиза. Як встановлено судом першої інстанції, продаж спірного автомобіля проведено ОСОБА_4 без згоди ОСОБА_3
Отже, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що ОСОБА_3 має право на стягнення грошової компенсації у розмірі 1/2 частини від його вартості на день розгляду справи у суді.
Судом апеляційної інстанції не спростовано висновок суду першої інстанції щодо дійсної вартості спірного автомобіля.
Щодо поділу грошових коштів у сумі 10 000,00 доларів США, які перебували на депозиті у ПАТ «Дельта Банк» за договором банківського вкладу, відкритим на ім'я ОСОБА_3, то Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, а тому ОСОБА_4 не довів, що ОСОБА_3 використала ці гроші на свій розсуд, проти його волі і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби.
ОСОБА_4 не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_9 не витрачено зазначені кошти на користь сім'ї чи в її інтересах.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) рішення від 10 лютого 2010 року).
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, який встановив усі обставини, дослідив докази та надав їм належну оцінку.
Відповідно до статті 413 ЦПК України встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпунктів в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на задоволення касаційної скарги, судовий збір, сплачений відповідачем за перегляд справи у суді касаційної скарги підлягає компенсації за рахунок позивача.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 07 липня 2016 року скасувати.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2016 року залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_33 610 (три тисячі шістсот десять) грн 00 коп судового збору, сплаченого за розгляд справи у суді касаційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. А. Стрільчук
Судді:В. О. Кузнєцов
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
Г. І. Усик