Постанова
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 212/1101/18
провадження № 61-45614св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.
(суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року
у складі судді Чорного І. Я. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна») про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 28 лютого 2017 року на вулиці Десантній у місті Кривому Розі Дніпропетровської області сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів марки Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та марки Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1
Постановою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року винним у скоєнні вказаного ДТП визнано ОСОБА_3 та притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі статті 124 КУпАП.
Відповідно до договору страхування про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», відповідно до умов якого страховик зобов'язаний здійснити послугу - страхове відшкодування збитків, пов'язаних з відновлювальним ремонтом. Вказував, що з дня ДТП -
28 лютого 2017 року, він також набув право споживача послуг страхування на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд стягнути на свою користь з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ України» матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП його автомобілю у розмірі 7 067 грн; неустойку у розмірі 3 % річних за період з 22 квітня 2017 року по 22 січня 2018 року - 373 188 грн; моральну шкоду - 5 000 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у наданий судом строк ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 лютого 2018 року про залишення позовної заяви без руху позивач не виконав, недоліки не усунув, у зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2018 року ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів було укладено між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 Таким чином, позивач не є стороною вищевказаного договору та споживачем послуг, а право на відшкодування матеріальної шкоди та отримання страхового відшкодування у останнього виникло на підставі норм ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня
1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів страхування. Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону. Разом з тим, заявник посилається на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-57цс18, який передбачає пільги щодо сплати судового збору для споживачів.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 08 квітня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, зокрема, запропоновано заявнику сплатити судовий збір за позовну вимогу майнового характеру
в розмірі 3 802,55 грн та позовну вимогу немайнового характеру -
704,80 грн.
У квітні 2018 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій заявник зазначив, що він є споживачем послуг за договором страхування незалежно від того, що не є стороною цього договору, та посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі
№ 14-57цс18 у зв'язку з чим просив відкрити провадження у справі на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року позову заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, зокрема, запропоновано заявнику сплатити судовий збір у розмірі 352,40 грн.
У червні 2018 року на виконання вимог ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року від ОСОБА_1 надійшли матеріали на усунення недоліків, серед яких оригінал квитанції про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі
352, 40 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 червня
2018 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2018 року ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року залишено без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач не є стороною договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, який укладений між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3, та споживачем послуг, а право на відшкодування матеріальної шкоди та отримання страхового відшкодування у позивача виникло на підставі норм ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Встановивши, що вимоги ухвали суду першої інстанції від 26 лютого
2018 року про залишення позовної заяви без руху не були виконані належним чином, та врахувавши, що підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відсутні, суди дійшли висновку про визнання позовної заяви неподаною та повернення її на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини четвертої статті 175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Згідно з частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частинами першою, третьою статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду з позовом,
ОСОБА_1 просив суд захистити його права як споживача, відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, посилаючись на те, що він є споживачем послуг за договором страхування незалежно від того, що не є стороною цього договору. Вважав, що з дня ДТП він набув право споживача послуг страхування, а відповідач - обов'язки виконавця послуг страхування, тому він звільняється від сплати судового збору.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування», стаття 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
А відповідно до пункту 22 статті 1 цього ж Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Таким чином, на підставі аналізу вищевказаних правових приписів та з урахуванням пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», можна зробити висновок, що до відносин, які регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.
На підставі викладеного, можна зробити висновок що положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України «Про страхування» та главі 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України «Про захист прав споживачів» - загальними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-126цс14.
Крім того, пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз'яснено, що оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму
(в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом як потерпілий у ДТП. У позовній заяві вказав, що договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів було укладено між відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3, який є учасником ДТП.
Тому, Закон України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини, які виникли між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_1
Оскільки позивач не є стороною вищевказаного договору та споживачем послуг, а Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачем і виробником, виконавцем, продавцем під час продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики, тому право на відшкодування матеріальної шкоди та отримання страхового відшкодування у останнього виникло на підставі норм ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Що стосується посилання в касаційній скарзі на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-57цс18, який передбачає пільги щодо сплати судового збору для споживачів, то він є необґрунтованим, оскільки відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Таким чином, порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.
Отже, оскільки ОСОБА_1 не є стороною договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, який укладений між відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3, тому його права як споживача страхових послуг не порушені.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому вказані судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарг висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. О. Лесько
В. В. Пророк
В. М. Сімоненко
І. М. Фаловська