Ухвала
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 583/3703/16-ц
провадження № 61-27826св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідачі:ОСОБА_6, ОСОБА_7,
третя особа - Бакирівська сільська рада Охтирського району Сумської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відмову від позову, закриття провадження у справі № 583/3703/16-ц, за їх касаційною скаргою на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2017 року у складі судді Мовчан Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 05 липня 2017 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Криворотенка В. І., Ткачук С. С.,
У грудні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Бакирівська сільська рада Охтирського району Сумської області, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_8 - мати ОСОБА_9 та ОСОБА_4 проживала за адресою: АДРЕСА_1 від 02 вересня 1997 року земельна ділянка площею 0,42 га за адресою: АДРЕСА_1 передана у приватну власність ОСОБА_9 За договором купівлі-продажу від 30 квітня 2007 року ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_5 придбала у власність земельну ділянку площею 0,21 га. 31 грудня 2007 року ОСОБА_9 помер. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 грудня 2009 року позов ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,21 га на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючих документів, задоволено. 06 грудня 2016 року при отриманні апеляційної скарги на вказане рішення вони дізналися, що згідно умов договору купівлі-продажу від 20 вересня 2001 року нібито ОСОБА_9, від імені якого діяв ОСОБА_7, продав, а ОСОБА_6 купила земельну ділянку площею 0,21 га за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для особистого підсобного господарства. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не були членами сім'ї або родичами ОСОБА_9, ніколи на території земельної ділянки на АДРЕСА_1 не з'являлися, ніякого особистого підсобного господарства за даною адресою не мають. Довіреність на ім'я ОСОБА_7 не посвідчена нотаріально та не внесена до Єдиного реєстру довіреностей. Тобто, придбання за договором купівлі-продажу земельної ділянки 0,21 га, що складає 1/2 частину спірної земельної ділянки 0,42 га, не підтверджується належними документами. Відповідно до пункту 3 цього договору продаж земельної ділянки здійснено за 2 083,00 грн, але у 2001 році у ОСОБА_9 таких коштів не було. Крім того, державна реєстрація права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку до цього часу не проведена, що свідчить про нікчемність договору.
У зв'язку з наведеним позивачі просили визнати недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,21 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 Сумської області, укладеного 20 вересня 2001 року між ОСОБА_9, як продавцем, від імені якого діяв ОСОБА_7 на підставі довіреності, виданої Бакирівською сільською радою Охтирського району Сумської області від 20 вересня 2001 року за № 732, та ОСОБА_6, як покупцем, посвідченого 20 вересня 2001 року завідуючим Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропаєм В. В. за реєстровим № 1857 з підстав недотримання під час укладення вимог чинного законодавства та порядку вчинення такого виду угод відчуження та придбання земельної ділянки.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2017 року провадження у цивільній справі в частині позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, закрито.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційний суду Сумської області від 05 липня 2017 року, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просили скасувати рішення першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не надано належної оцінки поданим сторонами доказам. Судами не враховано, що довіреність від імені ОСОБА_9 на продаж спірної земельної ділянки ОСОБА_7 видана та посвідчена Бакирівською сільською радою, яка не мала таких повноважень, оскільки відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка діяла станом на 20 вересня 2001 року, довіреність на вчинення дій з нерухомим майном повинна бути посвідчена нотаріально, а не органом або посадовою особою органу місцевого самоврядування. Крім того, довіреність не внесена до Єдиного реєстру довіреностей, що свідчить про її недійсність. Крім того, при укладенні договору купівлі-продажу, нотаріусом не встановлено дійсного розміру спірної земельної ділянки, оскільки технічна документація станом на 2001 рік була відсутня. Також суди не звернули увагу, що продаж земельної ділянки здійснено за 2 083,00 грн, що згідно з пунктом 4 договору відповідає грошовій оцінці цієї ділянки. Проте відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів такий розмір вартості земельної ділянки є заниженим. ОСОБА_6, починаючи з 2011 року і по даний час, не здійснила державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, що вказує на порушення визначеного законом порядку придбання або відчудження земельних ділянок, тому такий договір є недійсним.
Також апеляційним судом порушено норми процесуального права щодо самовідводу, оскільки судді Левченко Т. А., Криворотенко В. І. приймають участь у розгляді іншої цивільної справи між тими ж сторонами щодо спірної земельної ділянки (№ 2-2432/2009), яка зупинена до розгляду цієї справи, що може викликати сумнів в їх об'єктивності та безсторонності.
14 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в зазначеній справі.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються доКасаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
05 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У лютому 2019 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_4, ОСОБА_5 надійшла заява, в якій вони, посилаючись на статтю 206, пункт 4 частини першої статті 255, статтю 408 ЦПК України, просили прийняти їх відмову від позову та закрити провадження у справі.
Перевіривши доводи заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5, Верховний Суд дійшов такого висновку.
Одним із принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, відповідно до якого позивач визначає можливість звернення до суду та на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами.
Відповідно до частини першої статті 408 ЦПК України незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.
Згідно з частиною другою статті 408 ЦПК України якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.
У пункті 4 частини першої статті 255 ЦПК України зазначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Частиною другою статті 256 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 25 березня 2019 року про підтвердження волевиявленя щодо відмови від позову, наслідки відмови, визначені частиною другою статті 256 ЦПК України, позивачам відомі та зрозумілі.
Відмова від позову не порушує законні права або охоронювані законом інтереси інших осіб.
Враховуючи встановлені обставини і вимоги процессуального закону, Верховний Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_4, ОСОБА_5підлягає задоволенню.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 255, частиною другою статті 256, частиною третьою статті 398, статтею 408 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відмову від позову задовольнити.
Прийняти відмову ОСОБА_4, ОСОБА_5 від позову до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Бакирівська сільська рада Охтирського району Сумської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2017 року та ухвалу Апеляційний суду Сумської області від 05 липня 2017 року визнати нечинними.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Бакирівська сільська рада Охтирського району Сумської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, закрити.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Головуючий СуддіВ. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. В. Пророк С. П. Штелик