Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 554/12953/15-ц
провадження № 61-4515св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Усик Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3
відповідач - ОСОБА_4,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Октябрська районна у місті Полтаві рада, Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Полтавській області, Полтавська міська рада, Комунальне підприємство «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради, Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління земельних ресурсів та земельного кадастру Виконавчого комітету Полтавської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 21 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Кузнєцової О. Ю., Мартєва С. Ю.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Октябрська районна у місті Полтаві рада, Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Полтавській області, Полтавська міська рада, Комунальне підприємство «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради, Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління земельних ресурсів та земельного кадастру Виконавчого комітету Полтавської міської ради. З урахуванням уточнених позовних вимог просив зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні його майном, а саме квартирою АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності, шляхом знесення самочинно побудованих гаража та паркану.
Позов обгрунтовано тим, щовін є власником квартири АДРЕСА_1. Подвір'я будинку перебуває у загальному користуванні. Земельна ділянка за вказаною адресою для обслуговування житлового будинку не відведена, ніхто із сусідів її не приватизував. ОСОБА_4захопив частину землі поруч зі своєю квартирою, встановив паркан, побудував без відповідних дозволів та погоджень із сусідами і державними органами. Такими діями відповідач позбавив можливостіпозивача вільно користуватись та розпоряджатись своєю квартирою, проводити ремонтні роботу фасаду та горища будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2016 року у позові відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача приватною квартирою АДРЕСА_1.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 21 квітня 2016 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1. Проведено розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що паркан перешкоджає доступу до обслуговування житлового будинку, гараж, що використовується відповідачем, створює перешкоди позивачу користуватися суміжною земельною ділянкою, при цьому ним не було запропоновано шляхів відновлення прав та інтересів позивача, знесення самочинного будівництва є єдиним можливим заходом досягнення цієї мети.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23 травня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17 червня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4
28 листопада 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу призначено до судового розгляду.
У лютому 2018 року справу з матеріалами касаційного оскарження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми цивільного процесуального закону, оскільки не було досліджено дійсний характер відносин, що виникли, а обставини справи з'ясовані поверхнево, не в повному обсязі, надано неправильну юридичну оцінку доказам у справі, не з'ясовано, чи порушено загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 5 ЦПК України 2004 року.
Заперечення на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3, що підтверджується копіями: договору дарування від 16 травня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контри Тімченко І. А. та зареєстровано в реєстрі за №6-1587; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 виготовленого ПП ПБТІ «Інвентаризатор» 28 квітня 2014 року (а.с. 8-13)
Квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 - 1/8 частина; ОСОБА_4 - ј частина, що підтверджується копіями: витягу про державну реєстрацію прав від 04 квітня 2011 року №29542895; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 серпня 2015 року №42450574; свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 березня 2011 року, посвідченим державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори Шкляп Ю. В.та зареєстровано у реєстрі № 5-252; листом ПП ПБТІ «Інвентаризатор» (а. с.76, 77, 68, 47)
Сторони є власниками квартир у будинку за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до копії листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області від 31 серпня 2015 року 1016-1.14/440 судом встановлено, що позаплановою перевіркою на об'єкті за адресою АДРЕСА_2 будівельні роботи не виконуються. Сарай збудовано попередніми власниками понад чверть століття тому. Гараж з дерев'яних дощок без фундаменту та паркан мають ознаки тимчасової споруди (а.с.16).
Згідно з актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 31 серпня 2015 року, складеним головним державним інспектором інспекційного відділу у Центральному регіоні ОСОБА_8,28 серпня 2015 року виявлено виконане у 1990 році будівництво сараю по АДРЕСА_1 за відсутності документа, що надає право на виконання будівельних робіт. Будівництво сараю з погребом виконане попередніми власниками квартири. Гараж виконаний із дерев'яних дощок немає фундаменту, має ознаки тимчасової споруди. Підстав для притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності немає (а.с.69).
16 липня 2015 року постановою №1 про закриття справи про адміністративне правопорушення адміністративною комісією Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради закрито адміністративну справу за порушення статті 152 Кодексу України про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що адміністративне правопорушення є малозначним (а. с. 70).
Апеляційним судом також встановлено, що протоколом № 0412 від 24 червня 2015 року, складеним Інспекцією по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста встановлено, що станом на 24 червня 2015 року за адресою АДРЕСА_1 встановлено паркан у дворі загального користування без дозвільних документів у порушення статті 9 Правил благоустрою та забезпечення чистоти і порядку в м. Полтава.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України, визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною четвертою статті 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Системний аналізположень статей 16, 386, 391 ЦК України дає підстави дійти висновку, що позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі, передбачені законодавством, заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Отже, звертаючись із позовом до суду власник майна повинен довести наявність порушеного права.
Згідно зі статтею 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
У положеннях спеціальної матеріально - правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких обєкт нерухомості може бути визнаний самочинним, а саме якщо цей обєкт: 1) збудований або будується на земельнй ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року, у справі № 6-225цс14.
Звертаючись з позовом до суду, позивач вказував, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 не приватизована, для обслуговування житлового будинку не відведена.
Судом першої інстанції із пояснень, наданих ОСОБА_4, що підтверджені мешканцями квартир АДРЕСА_1 встановлено, що «паркан нікому не заважає, його не знято, щоб діти не бігали на проїжджу частину».
У позовній заяві позивач зазначав, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 є земельною ділянкою загального користування, відповідач перешкоджає йому у користуванні нею.
Апеляційний суд встановив, що самовільним будівництвом зайнято земельну ділянку, яка знаходиться у комунальній власності, що обмежує права власника розпоряджатися нею та використовувати за призначенням. Такий висновок апеляційного суду є суперечливим з огляду на підстави позову, оскільки вказавши, що земельна ділянка знаходиться у комунальній власності і саме власник самовільним будівництвом обмежений у правах, апеляційний суд не зазначив, на підставі яких доказів встановив ці обставини і яким чином обмежуються права позивача та які саме, який не є власником земельної ділянки.
Апеляційний суд не дав належної правової оцінки встановленим судом першої інстанції обставинам щодо характеристики об'єктів: гараж виконаний із дерев'яних дошок немає фундаменту, він і паркан мають ознаки тимчасової споруди.
Дійшовши висновку, що паркан перешкоджає доступу до обслуговування позивачем житлового будинку,а гараж, що використовується відповідачем, створює перешкоди позивачу в користуванні суміжною земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що паркан не є нерухомим майном, який може бути знесено на підставі статті 376 ЦК України, та не виклав обгрунтовані висновки щодо порушення прав позивача.
Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 рокукожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції встановив, що позивач не довів позовні вимоги, тому обгрунтовано відмовив у позові.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Апеляційний суд не виконав вимоги цивільного процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, помилково скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене з додержання норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 413 ЦПК України встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
Відповідно до підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на задоволення касаційної скарги, судовий збір, сплачений відповідачем за перегляд справи у суді касаційної скарги підлягає компенсації за рахунок позивача.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 21 квітня 2016 року скасувати.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2016 року залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 584 (п'ятсот вісімдесят чотири) грн 64 коп судового збору, сплаченого за розгляд справи у суді касаційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: В. О. Кузнєцов
А. С.Олійник
С. О. Погрібний
Г. І.Усик